8 червня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив задовольнити мою апеляційну скаргу і позов про визнання протиправними дій секретаря Орджонікідзевської міської ради Анатолія Пастуха з пере¬йменування міста Орджонікідзе на Покров.
 
Образно кажучи, наперсточника, котрий вдався до зухвалої фальсифікації, на основі якої Верховна Рада ухвалила рішення про таке пере¬йменування, зловили за руку. Втім зловили за руку лише одного з наперсточників. Адже кульку з іменем мого рідного міста, а відтак і його майбут¬ньою долею, досі переховують під іншим наперстком, прикритим другою, більш хвацькою, рукою.
 
Облуда тієї гри в наперстки почалася відразу після при¬йняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
 
Тоді Орджонікідзевський міський голова Іван Цупров зімітував діяльність так званої «ініціативної групи» з не передбаченими законом повноваженнями. Ця фіктивна група у фіктивний спосіб здійснила, звісно ж, фіктивний «збір підписів» мешканців міста з іменем відомого компартійного функціонера Серго Орджонікідзе проти його перейменування.
 
А народний депутат від 35-го одномандатного виборчого округу, до якого входить це місто, Андрій Шипко запевнив місцеву громаду, що доб’ється від Конституційного Суду рішення проти його перейменування. Так під аплодисменти частини місцевого електорату, обдуреного антиукраїнською пропагандою, кульку від першого наперстка передали до другого. І почалося кружляння.
 
15.03.2016 кульку вправно кружляли між наперстками на засіданні Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.
 
Під час того засідання, що розглядало питання про місто Орджонікідзе, пан Шипко заявив, що має «звернення», в якому «вісім із половиною тисяч людей з адресами, телефонами, які вобще не хотіли б перейменування» (тут і далі цитування за стенограмою засідання цього Комітету, викладеною у вільний доступ; цитати подаються зі збереженням особливостей граматики).
 
«Якщо можна відтермінувати, це одне питання. Якщо не можна відтермінувати, тоді я наполягаю, щоб місто мало назву Покров», — говорив Шипко, кружляючи своїм наперстком. Тобто, у незрозуміло який спосіб зібрані підписи за те, що прямо суперечить законодавству України, були використані народним обранцем як аргумент для «відтермінування» рішення комітету, а в разі неможливості такого він від імені всього 35-го виборчого округу наполіг на єдиній назві, як колись наполягав у тому ж окрузі на обранні в президенти «єдиного кандидата» (Віктора Януковича, якщо хто забув, а як наполягав — то тема окремої розмови).
 
Тож чи давав увесь 35-й округ пану Шипкові повноваження для такого наполягання? Єдиним, що його уповноважувало на таке, з його ж слів, був лист за підписом секретаря Орджонікідзевської міської ради Анатолія Пастуха від 11.02.2016 на виконання декомунізаційного закону.
 
З приводу цього пан Шипко заявив на засіданні Комітету: «Назву Покров підтримали і міська влада, і політичні сили, і громадські організації. На це є лист». І отут кажемо «стоп!» і ловимо цього наперсточника за руку. Не можу ручатися за «міську владу», але «і політичні сили, і громадські організації» в Орджонікідзе цього точно не підтримували! В природі не існує не лише документа про таку підтримку, а й навіть механізму її висловлення, передбаченого українським законодавством.
 
Адже, як 26.02.2016 листом відповів на мій запит секретар Орджонікідзевської міської ради, «статуту територіальної громади міста Ор¬джонікідзе не існує. Відтак громадські слухання, якби такі були проведені, вважалися б нелегітимними. Тому протоколів, що підтверджують проведення громадських слухань на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів...» не існує».
Навіть грішне з праведним переплутали
А більш ніж за місяць перед офіційним зізнанням про відсутність громадських слухань пан Пастух підписав листа до Українського інституту національної пам’яті, вочевидь за змістом аналогічного тому, на який посилався пан Шипко. В ньому, на вимогу зазначеного вище закону, викладено пропозицію щодо нової назви міста і, що найцікавіше, запевнено: «Розпорядженням міського голови були організовані відповідні заходи щодо громадського обговорення».
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.umoloda.kiev.ua/number/3024/188/101497/