Зеніт" став першим носієм, створеним безпосередньо для космічних досліджень. Характерною особливістю є повністю автоматичний стартовий комплекс. Це послужило основною причиною під час його вибору для міжнародної програми "Морський старт".
 
Володимир Недобєжкін (перший праворуч) у Музеї космонавтики на стартовому майданчику №2 – 1977 рік (фото з архіву В. Недобєжкіна)
Напередодні 30-літнього ювілею від дня першого запуску на запитання кореспондента "Голосу України" відповів полковник у відставці Володимир Недобєжкін, який у ті роки був начальником випробувального управління полігона Байконур і безпосередньо керував льотно-конструкторськими випробуваннями "Зеніту".
– Володимире Олексійовичу, як відбулося Ваше знайомство з "Зенітом"?
– На початку 80-х мене призначили начальником управління полігона, яке займалося безпосередньо цією ракетою. Треба було побудувати нову автоматизовану стартову систему для "Зеніту", провести реконструкцію технічної позиції. А до цього на Байконурі я прослужив з 1957 року – майже з моменту його створення -- почавши лейтенантом з посади начальника телеметричного відділення бойового розрахунку випробувальної частини. У цей час саме готувався запуск першого штучного супутника Землі. Також я працював заступником начальника першого випробувального управління полігона, яке займалося запуском пілотованих літальних апаратів.
– Льотно-конструкторські випробування дніпропетровського "Зеніту" тривали протягом восьми років. Чому було обрано саме цю дату для першого "товарного" запуску?
– Головою держкомісії був Герман Степанович Титов. Як начальник управління, до неї входив і я. Комісія вирішила зробити Титову подарунок, приурочивши запуск до Дня космонавтики. Але з технічних причин це не вдалося. З одного боку, щось сталося з системою управління: почали розбиратися, знайшли причини, провели доробки. Але найголовніше -- це вітрові навантаження. У тактико-технічних даних ракети вказується, що запуск можна робити при вітрі не більше за певних параметрів. На Байконурі взагалі дуже сильні вітри. А в день пуску пориви сягали 20--30 метрів на секунду. Проте комісія ухвалила рішення вибрати момент і здійснити запуск.
 У прикмети не вірили
– І все-таки вітер завадив...
– Синоптики все мучилися, намагаючись прогнозувати такий момент. Незважаючи на свої серйозні можливості, "Зеніт" на старті готується до запуску всього 90 хвилин. За цей час він установлюється в стартову систему, заправляється, проводяться електричні випробування. Щоб провести запуск, необхідно опустити стрілу установника та відвести сам установник. Але того дня верхні захоплювачі, які втримують ракету на стрілі, через вітер з одного боку машини не відкрилися. Стрілу автоматично опустити не вдалося. Дали команду опускати вручну – той само результат. Комісія приймає рішення доробляти систему. Це означає: злити паливо, укласти ракету на установник, посилити механізм розкриття захоплювача та провести повторний пуск.
– Скільки часу знадобилося для усунення недоліків?
– Уночі ми поклали ракету, залишили необхідний бойовий розрахунок, доробили механізм розкриття. До восьми ранку 13 квітня все було готове. І, незважаючи на вітер, провели успішний запуск. Герман Титов на шикуванні оголосив подяку. Щоправда, зазначив, що був невеликий недоліт – трохи недопрацювали рульові камери. Але для першого запуску це нормально. Все-таки головне завдання було в тому, щоб ракета нормально пішла зі стола і пішла якомога далі.
Полный текст публикации смотри на сайте газеты: http://golosukraine.com/publication/kultura/istoriya/40285-12-kvitnya-vsesvitnij-den-aviaciyi-ta-kosmonavtiki/
а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18