Сорокалітнє правління дніпропетровського клану бере свій початок з 1964 року, коли Микита Хрущов був змі-нений на Леоніда Брежнєва – вихідця з Дніпродзержинська (Дніпропетровської області). Звісно, найближче оточення Брежнєва складалося не лише з дніпропетровців: окрім них, до кола наближених входили кадри Казахської та Молдавської республік, де Леонід Ілліч працював, перш ніж обійняти посаду генерального секретаря ЦК КПРС.
Варто зазначити, що дніпропетровський клан не був створений «під Брежнєва». Кооптація цього угрупування на чолі з Володимиром Щербицьким у ЦК почалася ще за часів правління Микити Хрущова.
Саме під керівництвом Брежнєва та Щербицького «зросла» значна кількість майбутніх високопосадовців не-залежної України. Серед них – колишній президент Леонід Кучма, екс-прем’єри Павло Лазаренко та Валерій Пустовойтенко, Володимир Горбулін (колишній секретар РНБО і радник президента), Леонід Деркач (екс-голова СБУ) та інші. Тоді ж свою кар’єру починали й такі відомі політики, як Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Віктор Пінчук та ін.
Саме останнє покоління партійної номенклатури очолило Україну після проголошення її незалежності,публічно оголосивши про зміну власних ідеологічних позицій. Зокрема перші два «Леоніди», що керували країною, – Кравчук і Кучма – належали до владної еліти УРСР, а наступні два «Віктори» – Ющенко та Янукович – були членами КПРС, де, однак, не встигли досягти кар’єрних висот.
Як політики радянської формації, нові українські високопосадовці були схильні до традицій клановості, що в умовах трансформованої політичної системи призвело до безпрецедентного розвитку практик політичного фамілізму.
Передумови для розповсюдження фамілістичних практик серед українського політикуму були закладені радянським партійним керівництвом, яке в останні роки існування СРСР почало поєднувати територіальні принципи формування кланів із кровоспорідненими, а то й зовсім будувати угрупування на суто сімейних зв’язках.
Так, другий президент України Леонід Кучма свого часу зробив стрімку кар’єру на Південному машинобудів-ному заводі, тодішньому військовому й ракетно-космічному гіганті, завдяки шлюбу з Людмилою Тумановою – прийомною дочкою головного технолога заводу Геннадія Туманова (у майбутньому – головного інженера
Головного технічного управління міністерства загального машинобудування СРСР).
Цей метод просування виявився настільки ефективним, що став династичним. Кар’єрний шлях президента згодом повторив його зять, Віктор Пінчук, котрий вдало одружився з дочкою Леоніда Кучми Оленою, завдяки чому отримав значні політичні й економічні преференції, що дозволили йому стати одним з найбагатших і
найвпливовіших людей України.
 Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте библиотеки им. Вернадского:   http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21CNR=20&Z21ID=