...Чотири артисти грають виставу-містерію. Такі різні за своєю специфікою, натурою, ментальністю, зрештою, за віком. Н. а. України Григорій Маслюк, з. а. України Віктор Гунькін, артисти Владислав Олійник та Ярослав Безкоровайний створюють висококласний акторський ансамбль, креативну команду, що дарує нам дорогоцінну дещицю думок та емоцій, якими багате це театральне дійство. Ця вистава-містерія — розгорнута метафора нашої української чорнобильської та постчорнобильської біди, де зона — вся Україна. А гуркіт потягу і стрілянина, що лунають за сценою, не дають забути про зону АТО, де гинуть наші хлопці. Як же глибоко ми всі засіли в цій постчорнобильській зоні! І не можемо полишити її, бо вона — наша батьківщина, наша доля. Не знаю, як кому, а мені зовсім не смішно.
Перша дія — лише прелюдія, а головна трагедія розігрується у другій дії вистави. Вовчик таки виривається на свободу всупереч матері. І натрапляє на багатих полювальників, які полюбляють влаштовувати сафарі у Чорнобильській зоні. Не стану оповідати всього, це треба бачити. Ідіть у театр і дивіться! Зі сцени у залу густо повзуть клуби диму, не знати, що то за дим: чи то дим від багаття, на якому бабця готує чаклунське зілля для свого хворого онучка, чи то дим із пекла, де варять у казанах знедолені грішні душі, чи то весняний пар ісходить із хворої, зіпсованої радіацією Чорнобильської землі, чи то дими віків, із яких виринають язичницькі заклинання, що їх читає над помираючим Вовчиком бабця. Вона звертається до смерті й заклинаннями прагне зупинити її, щоб не підходила до хлопця й не забирала його. Серед тих димів горять яскраво запалені бабцею свічі й лунають старовинні язичницькі закляття, перемішані з молитвами і прокльонами.
  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр.Д.Яворницкого,18 и на сайте газеты:  http://slovoprosvity.org/2016/06/16/iz-zhittya-oprominenix-i-bezsmertnix/