Валентина Гончар (Мала) народилася в Дніпропетровську (тепер Дніпрі) у сім’ї робітників. Любов до художнього слова, якій вона не зрадила упродовж усього свого життя, привела її на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Олесь Гончар теж вступив туди, щоб продовжити навчання, розпочате до війни у Харківському університеті, звідки добровольцем пішов на фронт. Саме там на третьому курсі 1945 року дівчина й познайомилася з ним, і “дивне незнане почуття охопило її душу…”. Виявилося, що обоє жили на вулиці Клубній у Ломівці, передмісті Дніпропетровська, де народився Олесь (по батькові Біличенко) та мешкала його сестра Шура. Як згадує й сам письменник, побачивши Валю з вікна бібліотеки в гуртику дівчат, він закохався в неї з першого погляду. Зустрічі з Валею для Олеся стали світанками в саду “в рожевому океані по саму шию”, “що хлюпає і хлюпає весь час вище пліч духмяними хвилями”. “Я, очевидно женюся, − занотовує він у щоденнику. − Це буде… величезне щастя… Я зачарований наскрізь, в крові, навік!  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також  в інтернеті:  

https://litgazeta.com.ua/articles/valentyna-halych-bereh-liubovi-olesia-honchara/