Численність саме половецьких статуй пояснити дуже просто - у XI—XIV століттях степи Дніпровського Надпорожжя стали притулком для половецьких (або кипчацьких) кочових племен, що прийшли до Східної Європи через Волгу з Азії. У районі порогів на берегах Дніпра було розташоване найбільше об'єднання половців - придніпровська орда. Саме тут, у високих травах Дешт-і-Кіпчак - Половецькій Землі (так називали свою нову батьківщину половці-кипчаки), курилися дими, височіли округлі, як спинки черепах, кам'яні гірки родових могил-курганів, на вершини яких встановлювали кам'яні статуї предків. Часто стели знаходять у найнесподіваніших місцях, іноді вони виконують роль огорожі або просто лежать як сміття у господарствах людей - які й не підозрюють про цінність, здавалося б, звичайного шматка каменю. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18.