«Справа військових», як назвала світова преса московський судовий процес над ними, стала однією з найгучніших і найкривавіших у вирі влаштованої Кремлем у 1937-1938 рр. кампанії «Великого терору». Щоб надати «змові» найширшого, організованого розмаху під егідою військового відомства, буквально через кілька днів спецслужби взяли ще близько тисячі командирів та політпрацівників, в основному з вищого командного складу. Більшість з них, вважають історики, у 1923-1925 рр. навчалися у військовій академії РСЧА, тобто в період фінального перебування на посаді голови Реввійськради Л. Троцького, якого вони, ясна річ, апріорі не могли не підтримувати, що, схоже, їм і пригадали у 1937-му (Іваненко, 2007, с. 242-243). Не оминув цей репресивний смерч й 7-й стрілецький корпус, що базувався на території Дніпропетровської області. В ньому виявили «воєннофашистську змову» й відкрили низку справ під назвами «Генерал», «Зрадники», «Штаб» та ін. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою пр. Д. Яворницького 18, а також  в інтернеті:  https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/1915/1881