Початки  увічнення  пам’яті  Т.  Шевченка  на Придніпров’ї,  насамперед  у  дореволюційному Катеринославі  (нині  –  м.  Дніпро)  датувалися  ще останньою  чвертю  ХІХ  ст.  і  виявлялися  в  трьох публікаціях  про  Кобзаря  та  його  творчу  спадщину на сторінках газети «Степь» періоду 1885–1886 рр. Серед них особливе значення мали вірш «26 лютого. 1861–1886» та стаття «ХХV годовщина смерти Т. Г. Шевченка» поета-народолюбця І. Манжури. В 1900 р. в катеринославській газеті «Днепровская молва» було  опубліковано  статтю  відомого  українського діяча і шевченкознавця О. Кониського «Об изучении личности Т. Г. Шевченко» (Василенко, 2008, с. 125–129). Від  початку  ХХ  ст.  вшанування  пам’яті українського поета і мислителя в нашому краї почало набувати  публічного  характеру.  На  користь  цього є лист повітового землеміра С. Пржиборовського з Катеринослава до Д. Яворницького в Москву від 23 березня 1901 р. В ньому йшлося, що 17 січня того ж  року  в  Катеринославі  відбувся  «Тарасів  вечір» за  участю  О.  Єфименко,  Г.  Галайди  та  місцевих аматорів. Особливе враження на присутніх справило виконання Г. Галайдою думи про Ф. Безрідного, яке вельми розчулило багатьох учасників.   З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: 

https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/1866/1833