Кошелівець Іван Про «Собор» Олеся Гончара
// Сучасність.-К. ; Мюнхен, 1968. -№ 8. – 9 ( 08.02.2023 )
…висуванці, які нищать українську культуру, як Володька Лобода в «Соборі», тільки іншого маштабу, республіканського. Вони впізнали свою подобу в Володці і тому так гостро напали на Гончара. І зробили це собі на шкоду, бо відносно слабий роман зробили політичною подією, надали йому позалітературного значення.
За цих обставин проблеми стилю, літературної вартости твору стали другорядними. А шкода, бо питання стилю мусіло б бути в літературі першорядним, бо доки ж їй жити на чужому терені й бути «художньою» ілюстрацією пропаганди. На жаль, і стиль визначається політикою, і це легко простежити на «Соборі». Коли, наприклад, Гончар мусить завершити екскурс в історію козаччини ентузіястичним висновком про наповнення державних елеваторів колгоспним хлібом, — це питання не тільки літературної правдоподібности, а й стилю. Бо коли письменник дає волю своєму надхненню, він думатиме лише про точність вислову, коли ж йому доводиться вдаватися до свідомого фальшу, його конечно треба прикривати пишними словесними шатами. І в цій пишній оздобі, багатослівній описовості головна хвороба стилю української радянської літератури.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики ДОУНБ за адресою Дніпро, вул Д. Яворницького, 18 та на сайті видання: https://chtyvo.org.ua/authors/Suchasnist/1968_N08_92/