. Біографії медичного персоналу Ігренської психіатричної лікарні
// memoryvictims.com.ua. -2021. - 25 января ( 01.01.2023 )
Брандт Марія Іванівна – лікарка
Народилася 1902 р. у селищі Воронцовка Дніпропетровського району (зараз територія м. Дніпро) у родині ливарника. У 1914 р. вступила до ІІ – ї Катеринославської гімназії, яку закінчила у 1920 р. У 1922 р. вступила до школи помічників лікарів, через три роки пішла на роботу до Одинківського тубдиспансеру, а звідти до Кодацького тубдиспансеру де працювала до 1931 р. Того ж року вступила на навчання до Дніпропетровського медичного інституту. Паралельно працювала медсестрою Дніпропетровської міжрайонної лікарні. Після закінчення Дніпропетровського медичного інституту у 1936 р. була направлена завідуючою поліклінікою до с. Просяне Дніпропетровської області. Із1938 р. переведена на посаду лікаря поліклініки у Синельникове Дніпропетровської області . Із 1939 по 1940 рр. завідувала лікарнею у с. Одинківка, а із 1940 р. працювала у соматичному відділені та фізкабінеті Ігренської психіатричної лікарні. За її словами у жовтні 1941 р. до її дому прийшла санітарка і повідомила, що директор лікарні В. В. Гончаров викликає її на нараду. Запізнившись, вона спочатку не зрозуміла про що йде мова і чому присутні німці. Через декілька днів за розпорядженням завідуючого соматичним відділом А. І. Герваловим отримала у аптеці ліки і розпочали робити ін’єкції хворим, які були зібрані у одній палаті. Решту хворих перевели до інших відділень, де за припущенням М. І. Брандт смертельні ін’єкції їм вводив лікар М. С. Зайцев. У ході слідства вона відкидала звинувачення у тому, що особисто робила ін’єкції хворим. Про те згодом «зізналася» у тому, що особисто робила їх у чоловічому відділені: «Завідувач відділенням В. А. Гончарук наказав мені умертвити одного хворого єврея за національністю». У лікарні продовжувала працювати до жовтеня 1942 р. і була звільнена за скороченнм штатів. Після цього повернулася до дому і рік працювала лікарем у першій міській лікарні на Вороновці. У 1945 р. була засуджена разом із завідувачем соматичного відділення А. І. Герваловим. У заключному слові на суді вона сказала: «Я свою вину визнаю та сильно розкаююсь, я все життя сумлінно трудилася для радянської Батьківщини. Прохаю суд поблажливо віднестися до мене». Суд виніс найвищу міру покарання – розстріл.
Гервалов Андрій Іванович – лікар
Народився 1898 р. у с. Преслав Коларівського району. У 1913 р. закінчив Преславське шестикласне училище, а 1915 р. вступив до Харківської ветеренарно-фельшерської школи, яку закінчив 1918 р. Після чого працював за спеціальністю у м. Маріуполь. У 1922 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту, після його закінчення – 1926 р. направлений на роботу до Павлоградського округу, а звідти перейшов працювати ветеринарним лікарем на станцію Іларіоново. У 1930 р. переїхав працювати до радгоспу Ігрень де і оселився. Паралельно вступив на навчання до Дніпропетровського медичного інституту – вечірнє відділення. З повним текстом можна ознайомитись в інтернеті: