Стахів Володимир  Черговий експеримент централізації економіки в СРСР
// Сучасність. - 1965. -№ 11. - С. 92-106  ( 01.05.2022 )

На підставі постанови верховної ради СРСР від 2 жовтня покликано дотоїопасного голову ради міністрів (РМ) УРСР Івана П. Казанця на пост союзно-республіканського міністра чорної металюрґії СРСР. Казанець не тільки реномований партієць (член ЦК КПРС та член президії ЦК КПУ), але також і спеціяліст металюрґійної справи. В наслідок цього покликання опорожнився прем’єрський пост у Києві і, не зважаючи на факт, що 22 жовтня відкривалася чергова сесія верховної ради УРСР, завданням якої було б подбати про нового кандидата на прем’єра, «указом» президії ВР УРСР від 15 жовтня (тобто один тиждень перед відкриттям парляментської сесії) головою ради міністрів був призначений Володимир Васильович Щ ербицький (також член ЦК КПРС та член президії КПУ), дотеперішній перший секретар Дніпропетровського обкому. Ніби не можна було почекати з цим призначенням кілька днів, щоб «український радянський парлямент» міг «обрати» нового прем’єра, а до того часу справи провадив би перший заступник голови РМ УРСР Никифор Т. Кальченко. 
   3 постом «прем’єра України» за останні роки було більше мороки. В 1961 році «указом» президії ВР УРСР був звільнений з цього посту Кальченко і призначений Щербицький; у квітні 1963 новообраний склад верховної ради УРСР доручив Щ ербицькому знову зформувати раду міністрів та очолити її, але вже в липні того ж року він мусів піти у відставку, і то на підставі «указу» про звільнення; тоді прем’єром з ласки «указу» став Казанець. А тепер маємо черговий «указ» у цій справі і нового-давнього голову ради міністрів УРСР. Канцелярія Коротченка продукує їх на доручення президії ЦК КПУ ніби на конваєрі.
   Про відставку Щербицького два роки тому ходили чутки, що він ніби опонував Хрущовській реорганізації партії за т. зв. виробничим принципом, коли в кожній області були встановлені два партійні обласні комітети — промисловий і сільський; за цим виробничим принципом реорганізувалися також комсомольська організація, обласні виконавчі комітети і професійні ради. Щ ербицький ніби передбачав тоді, що ця реорганізація подумана на шкоду українського елементу в партії, який зіпхнуто тоді передусім у сільські партійні, комсомольські та профспілкові організації. Скільки в цьому правди, годі було тоді і сьогодні встановити. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: 

https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2763/file.pdf