Після завершення громадянської війни та приходу до влади більшовицької партії перед її керівництвом постало завдання у багатонаціональній країні налагодження національно-культурного життя. Для республіки це питання становило велике значення. Особливо для Катеринославщини, де з другої половини ХУІІІ ст. компактно проживали болгари, греки, євреї, німці, росіяни. Під час громадянської війни багато представників цих етносів брали участь у антибільшовицькому русі як у білогвардійських чи українських військах, так і різного роду селянських формуваннях (Чоп, 2007). Тож перед переможцями постало завдання укорінитися в національних районах, взяти під контроль ситуацію, привести її у відповідність з ідеологічними і політичними завданнями радянської влади. Щоб зміцнити свій вплив в середовищі національних меншин, слід було створити відданий партії кадровий потенціал з місцевого населення. Для цього ж потрібно було розвинути культурно- освітні заклади та розгорнути широку мережу курсів і шкіл, як загальноосвітнього, так і професійно-технічного характеру на рідній мові для прискореної підготовки місцевих кваліфікованих працівників у всіх сферах життєдіяльності національних меншин, що мали поділяти політику партії та впроваджувати її в середовищі своїх одноплемінників. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті видання:   https://grani.org.ua/index.php/journal/issue/view/183/176