Жук Андрій  Андрій Михайло Русов і його батьки: роль родини Русових в українському громадському житті

Переїхала Софія Федорівна до Катеринославу і тут літом 1883 року знову була заарештована, і на цей раз сиділа в тюрмі довший час.

Коли Софія Русова сиділа в катеринославській тюрмі, діти були під опікою сестри О. Русова Лисавети, овдовілої жінки великого землевласника Ілляшенка в с. Афанасівці, Новомосковського пов. Катеринославської губ., 60 верст від Катеринославу.

«Лисавета Олександрівна, — пише в своїх споминах С, Русова, — була дуже добра жінка і, не маючи своїх дітей, оточила найбільшою любов’ю моїх. Щомісяця вона привозила Мишу й Любу на побачення до мами. Миші було вже п’ять років (помилка: сім років — А. Ж.), і він з ненавистю ставився до жандармів, що раз-у-раз забирали в нього маму. А маленька трилітня Люба не розуміла політики, вона обіймала за шию старого жандармського полковника (він давав доізвіл на  побачення) і вимагала в нього одного: „Випустіть мою маму, пустіть  мою маму . .. ”» (Спомини, стор. 108). Отже Михайла Русов вже дитиною зіткнувся з тою ворожою силою, що забирала від нього маму і з тими місцями, де мама по арешті  перебувала, тож цілком натурально, що коли він дійшов зрілого віку, то його завданням стала боротьба з тою силою.

В катеринославській тюрмі почалася й літературна праця Софії Федорівни. Тут вона написала два нариси, матеріяли для яких дали спостереження над ув’язненими «уголовними» жінками («Діти тюрми» і «Дунька Криворучка»), тоді ж видруковані в «Одесском вестнике». 

Зложила читанку «Книгу для дітей», що появилася потім друком у Києві, у виданні Йогансона, складала оповідання для своїх дітей (Спомини, стор. 107-108).

По 13-тьох місяцях ув’язнення Софія Русова була під осінь 1S84 року випущена з тюрми під гласний догляд на 5 літ. Не маючи змоги  з поліційних причин виїхати до чоловіка, що перебував тоді в Хер соні, пробула вона якийсь час з дітьми в Афанасівці у Ілляшенків, відпочиваючи після тюрми на свіжому повітрі степових просторів, де «високі могили з вітром говорили», роблячи прогулянки з дітьми в степ, а про свого Мишу пізніше написала в споминах, що він уже тоді знав і про Січ Запорозьку і про зимовники. .. «Він дуже рано навчився читати, малював і гарно деклямував вірші» («Наш голос»).

Щоб бути ближче чоловіка, С. Русова переїхала з дітьми до Верхнєдніпровськаго, потім до Олешок, нарешті дістала дозвіл замешкати в Херсоні, і майже по двох літах розлуки родина Русових зійшлася  нарешті разом (1885).

 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: