Жінка-блискавка. Сьогодні вона в зоні АТО, а завтра — на базі своєї улюбленої 25-ї бригади (25-та окрема Дніпропетровська повітряно-десантна бригада). А ще треба у 81-шу та 79-ту навідатися — там теж її чекають побратими. Щоправда, робота в Міністерстві оборони внесла корективи у волонтерську діяльність, якою вона займалася останній рік. Тетяна — офіцер Збройних сил України, помічник міністра оборони з реформування. Займається закупівлями для армії. Зізнається, що її графік — ні, не роботи, а життя! — став ще щільнішим. Вона майже не бачить рідних. Та сподівається, що одинадцятирічний син Тимур її зрозуміє, коли стане дорослим. Адже це все вона робить для нього. І впевнена, що й чоловік Вадим її теж зрозумів би…
Вадим Ричков, нейрофізик за освітою, пішов на війну добровольцем. Зіткнувшись із фронтовими реаліями того часу, подружжя продало дачу, бізнес (у них із чоловіком була власна міні-пекарня), щоб допомагати тим, хто боронить українську землю. Але доля підготувала страшне випробування Тетяні — торік 17 серпня комбат Вадим Ричков загинув у бою. Напередодні зазнав осколкових поранень, у шпиталь їхати відмовився. Ховала його вся 25-та Дніпропетровська повітряно-десантна бригада. Нагороду за чоловіка — медаль «За воїнську доблесть» отримала Тетяна. Посмертно йому присвоїли і чергове звання капітана.

Полный текст публикации смотри на сайте газеты:

http://ukurier.gov.ua/uk/articles/dolya-ukrayini-u-zhinochih-rukah/

а также в отделе периодики ДОУНБ по адресу: пр. К. Маркса,18