Рубан М. Ю.   До історії становлення електровозобудування в Україні: розробка та виробництво промислових локомотивів на Дніпропетровському заводі (1959—1968)

Упродовж понад півстоліття базовим підприємством з виготовлення електричного тягового рухомого складу в Україні було Науково-виробниче об’єднання «Дніпропетровський електровозобудівний завод», визначене Постановою Кабінету Міністрів України № 480 від 26 червня 1993 р. «головним виготовлювачем магістральних вантажних і пасажирських електровозів

»1. Дніпропетровський електровозобудівний завод (далі — ДЕВЗ) спеціалізувався на виробництві рейкового електротранспорту промислового призначення та мав потужне спеціальне конструкторсько-технологічне бюро (далі — СКТБ ), колектив якого протягом 1960—1970 рр. здійснив розробку маневрових електровозів ВЛ41 та ВЛ26 на замовлення Міністерства

шляхів сполучення СРСР, а також унікальних вузькоколійних електровозів серій ПЕУ1 та ПЕУ2, призначених для експлуатації на під’їзних коліях середньоазійських гірничодобувних підприємств. Утім, з огляду на конструкційну недосконалість замовлення локомотивів розробки ДЕВЗ для потреб «Укрзалізниці» були скасовані, а саме підприємство, здійснивши невдалу спробу освоєння виробництва широкої номенклатури магістральної залізничної техніки на власній технологічній основі, опинилось на межі банкрутства. Звідси виникає потреба детального аналізу історичних передумов та обставин формування науково-виробничої бази ДЕВЗ.

 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: