Світленко Сергій  Жебуньов: від російського народництва до свідомого політичного українства (до 170-річчя від дня народження)

В історико-краєзнавчому контексті персоналію Л.Жебуньова як «українського пропагандиста-романтика» розробив І.Кочергін.

Слід зазначити, що погляд на Л.Жебуньова як росіянина за походженням потребує уточнення, адже, за записками М.Жебуньової, родина катеринославських дворян Жебуньових належала до нащадків сербського дворянського роду Жабуничів, предки яких оселилися в Росії ще у ХVІІІ  ст. й отримали велике помістя на території трьох повітів Катеринославської губернії. Із часом серби Жабуничі змінили прізвище, назвавшись на російський манер Жебуньовими. У ХІХ  ст. рід почав розростатися. Так, у поміщика Павлоградського повіту Катеринославської губернії О.Жебуньова народилися п’ятеро синів. Троє старших братів – Микола (1847 р. н.), Володимир (1848  р.  н.) та Сергій (1849  р.  н.) стали відомими діячами російського визвольного руху. Леонід Жебуньов народився в 1851  р. у дворянській сім’ї Миколи й Марії Жебуньових і продовжив другу гілку роду. Джерела по-різному оповідають про місце його появи на світ. Як згадував свого часу Є.Чикаленко, Л.Жебуньов народився на Катеринославщині, у родині заможного дідича та мав «великопанське виховання»…

… Незабаром Л.Жебуньов і Т.Квятковський вирішили підвищити свій освітній рівень у Петербурзькому технологічному інституті – з метою вивчення технічного виробництва, необхідного в раціональному господарстві. В основі цього задуму була ідея підготовки до «ходіння в народ». Однак навчання досить швидко перервалося. У 1874 р. хвиля масового «ходіння в народ» визначила найближчі дії демократичної молоді. Не став винятком і Леонід, який приїхав на Катеринославщину до матері, котра мешкала у своєму маєтку, у селі Маріїнському Бахмутського повіту17. Спочатку Л.Жебуньов і Т.Квятковський розпочали пропаганду в губернському Катеринославі, прагнучи впливати на учнів місцевої духовної семінарії, роз’яснюючи їм різні соціальні доктрини та постачаючи революційні твори. Водночас Л.Жебуньов і К.Іванов пропагували серед селян в Успенському та Маріїнському на Катеринославщині. 3 вересня 1874 р. Л.Жебуньов був заарештований і відправлений до в’язниці, а затим проходив у «справі 193-х»

 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також в інтернеті: