Сидоренко Борис  Письменник проти бюрократа, або Слова від серця і слова від шлунка: до дня народження Олеся Гончара

Зимового дня, коли на Україну впали великі сніги, я у власній бібліотеці звернув увагу на книжку в твердій тепло-білій обкладинці з витисненими на ній церковними банями. Це був «Собор» Олеся Гончара. Свого часу роман наробив серед читаючої публіки в тодішньому комуністичному суспільстві багато галасу. Розгорнув — із книжки випала пожовкла вирізка з газети «Радянська Україна» від 16 травня далекого І968 року. Це була стаття на три «підвали» під заголовком «Реалізм і почуття історії» М. Шамоти — ґрунтовна рецензія на твір письменника.

Гірка Гончарова правда

Олесь Гончар народився 1918 року на Полтавщині. Член КПРС з 1946 року, депутат Верховної Ради УССР двох скликань, член ЦК КП України, голова Спілки письменників з 1959 року. На Другу світову війну пішов добровольцем, був мінометником гвардійського полку. Крім інших численних відзнак, медалями «За відвагу» нагороджений тричі. Неодноразовий лауреат державних літературних премій. Герой України. Помер 1995 року.

Роман «Собор» у творчості письменника стоїть особняком. Офіційна критика сприйняла його насторожено, а читаюча публіка розмірковувала приблизно так: «Ну й молодець Олесь Терентійович, що хоч трохи залив сала за шкуру невмиваним можновладцям!»  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.golos.com.ua/article/345246