Рыженко Сергей   "После масштабных обстрелов нам привозили по 150 бойцов в день"

— Сергію Анатолійовичу, сім років тому в лікарню імені Мечникова почали надходити з фронту перші поранені. Тоді у медиків Дніпра, як і у багатьох з нас, життя теж поділилася на «до» і «після»…

— Це була найстрашніша весна в моєму житті. Ніколи не забуду, як 9 травня привезли першу партію — два десятка бійців з важкими пораненнями прямо з поля бою. Абсолютно всі — анестезіологи, хірурги, медсестри — відразу ж приїхали на роботу. Когось повідомлення про прибуття пацієнтів застало по дорозі на відпочинок, когось — на дачі, у гостях, вдома. Загалом, нас зібралося більше 40 людей.

Хлопців заносили з приймального відділення прямо в реанімаційний зал. Всі вони були присипані піском. Багато хто без свідомості, деякі стогнали. У одного відірвана нога прив'язана скотчем, в другого кишківник за ношами тягнеться… Хоча ми завжди беремо найважчих травмованих (і автобуси розчавлюють, і потяги переїжджають — та хто завгодно у нас вже був), але стільки горя в один день до цього ніколи не бачили. Ми перебували в такому шоці, що навіть до вечора, коли вже всіх оглянули, провели через комп'ютерний томограф, надали допомогу і прооперували, не могли прийти до тями. У кожного з нас було тільки одне бажання: скажіть, що це відбувається не з нами, це якийсь страшний сон і він зараз закінчиться.

— Проте люди мобілізувалися і робили свою роботу.  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: