Рябцев Михайло  Заповідь Василя Макуха

 Народився він 14 листопада 1927 року в селі Карів Сокальського району (колишнього Рава-Руського повіту на Львівщині), в багатодітній родині Омеляна Макуха та Єви Леуш. Його світогляд патріота формувався в середовищі працьовитих батьків, сусідів, серед них були учасники національно-визвольної боротьби, брати Микола та Петро Дужі.

Розвивав свою національну свідомість юний Василько в сільській читальні товариства «Просвіта», яку очолював Іван Дужий. Від старших побратимів, членів ОУН, Василь переймав практичні навички боротьби з німецьким та сталінським режимами. Уже в 17 літ він посів чільне місце серед борців за Самостійну Україну.

У листопаді 1944 року Василь Макух потрапив до рук енкаведистів.

«Микола Христославенко», — представився слідчому затриманий Василь Макух на допиті. Скориставшись моментом, він здійснив сміливу втечу з пересильного пункту і вступив до УПА.

Василь отримав псевдо «Микола», потрапив у військову розвідку, де служив під керівництвом повстанського командира «Завірюхи». Захищаючи земляків від грабунків, насильства та різних провокацій, «Микола» неодноразово вступав у нерівні сутички з енкаведистами. Доводилось йому кілька разів із боями переходити радянсько-польський кордон з метою встановлення зв’язку з повстанцями Закерзоння.

14 лютого 1946 року відділ «Завірюхи» отримав наказ перейти кордон. Відділ зупинився на хуторі Соснина (біля села Бутини) Великомостівського району. «Микола» разом із повстанцем «Білим» розвідували околицю, щоб встановити місце дислокації загону МВС. Однак зустріли радянських прикордонників і вступили в перестрілку. Василя Макуха було поранено. Куля спричинила перелом правої ноги вище коліна. Непритомним Василь Макух 15 лютого 1946 року опинився у Великомостівському райвідділі НКВС. Переніс тяжке слідство у Львівській тюрмі № 4 (сумнозвісні «Бригідки»). Військовий трибунал Львівського гарнізону за ст. 54-1 «б» та 54-11 Карного кодексу УРСР 11 липня 1946 року засудив Макуха до 10 років каторжних робіт із обмеженням у правах на 5 років та з конфіскацією майна.

Ув’язнення відбував у Дубровлазі (станція Потьма Мордовської АРСР) та в таборах Сибіру. 18 липня 1955 року звільнений з ув’язнення і висланий на спецпоселення. Там познайомився з Лідією Запарою, родом з Дніпропетровська. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети:     http://www.golos.com.ua/article/317168