. Повертаючи запорозький дух
// Слово Просвіти. - 2019. -№ 4. - С. 10 ( 01.01.2019 )
Доповідачами та учасниками обговорення козацької спадщини на території Грушівської сільської об’єднаної територіальної громади виступили запорізькі історики Олександр Олійник та Сергій Білівненко. Олександр Олійник розповів про устрій козацьких Січей та Запорозьких Вольностей з елементами державотворення. Сергій Білівненко зупинився на значимості для сучасного молодого покоління родинної історії та дослідження власного родоводу. Хлопців цікавило питання існування у запорожців інституту характерництва та вміння козаків до самолікування, чи справді козаки були старожилами, мали міцне здоров’я та сильний дух. Жваве обговорення викликало питання статусу жінки у козаків, та запорожців зокрема. Дівчата-старшокласниці запитували: чи повинні ми рівнятися на запорожців, якщо останні цуралися жіноцтва та на перше місце ставили чоловіче побратимство? Олександр Олійник пояснив, що побратимство не передбачало зневагу до жінки, що козацтво з великою пошаною ставилося до жінок-матерів, про що свідчить поклоніння перед образом Покрови Пресвятої Богоматері. Вона вважається покровителькою козацтва, січова церква носили назву Покровської. Насправді козацькі пісні не лише оспівували героїчну звитягу, а й були наповнені тужливою ніжністю до матері-жінки, матері-рідної землі, Батьківщини.У цьому контексті постало питання, чи все ми робимо для вшанування пам’яті наших козацьких предків, чи достойні ми їхньої пам’яті? Адже на території громади є місця поховання козаків-запорожців та їхніх прямих нащадків, і на сільському цвинтарі є хрести козацького типу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://slovoprosvity.org/2019/01/23/povertayuchy-zaporozkyj-duh/