Колишній Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського, якого в народі називають «Петровкою», був хитро «прихватизований» фінансово-промисловою групою «Приват» ще в ті роки, коли Павло Лазаренко ходив у фаворитах Леоніда Кучми. Але у 2007 році, якраз напередодні світової фінансової кризи, ця ФПГ не менш хитро спихнула його корпорації «Євраз» — за формою транснаціональній, а за змістом російській, хоча й зі штаб-квартирою в Лондоні. Це й дало свого часу привід Путіну скаржитися на те, що «ваш Коломойський кинув нашого Абрамовича», але «Петровка» з того часу офіційно називається Приватне акціонерне товариство «Євраз-ДМЗ».

Унікальність застосованих цим підприємством технологій полягає в тому, що воно, серед усіх дванадцяти металургійних гігантів, споживає найменше природного газу на одиницю виробленої продукції. Унікальність пояснюється просто: замість газу там використовується інший вуглеводень під назвою кокс, яких виробляється з російського вугілля, яке щедро тече із належних «Євразові» шахт у Кемеровській області. Зрозуміло, що за таких умов не лише власники й працівники «Петровки», а й значна частина мешканців регіону, прямо чи опосередковано зациклених на цей завод, без особливого захвату сприймають усе, що пов’язане з антиросійськими санкціями та й взагалі економічною війною з країною-агресором. І подібних цьому підприємству природних агентів російського впливу в країні чимало, чим, напевне, й пояснюється квола оборонна політика української держави.

Але суперечка цього товариства з фіскалами виникла зовсім з іншої причини. У славну «бюджетну» ніч» з 20 на 21 грудня 2016 р. парламентарі, окрім купи інших, прийняли ще й закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», згідно положень якого тимчасово на півроку звільнялися від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання вугілля або продуктів його переробки. На словах воно звучить начебто й добре, але на ділі не дуже. Справа в тому, що такі підприємства як «Євраз-ДМЗ» займаються як імпортними операціями з вугіллям, так і експортними операціями з металом, а тому, отримавши звільнення від сплати ПДВ як імпортери, вони втрачають можливість його відшкодування як експортери і в результаті програють, бо обсяг набутої вигоди виходить меншим за обсяг втраченої. Тож виходить так, що держава, нібито дбаючи про інвестора, насправді ставить його в доволі некомфортну позу. З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://yvu.com.ua/fiskaly-proty-metalurgiv/