Раніше це місто часто, якщо не сказати завжди, сприймалося як радянське. Ця стереотипна візія вкоренилася надзвичайно глибоко. Викорчовувати її почали під час Революції Гідності та початку воєнних дій. Ці події стали переломним моментом у сприйнятті Дніпра, як самими жителями міста, так і рештою українцями. У 2014 році тисячі українців вийшли захищати Україну в Дніпрі. Саме тут добровольчий рух був і є чи не найбільш потужним в Україні. Саме це місто не дало «русскому миру» просунутися далі вглиб України. Тут зупинили російську агресію. «Місто-форпост української державності» — красива метафора, яку закріпило за собою Дніпро, продемонструвавши приклад усій Україні.
У цьому місті насправді відчувається, що в сусідній області ведуться бойові дії. Про це нагадують десятки пам’ятних знаків, меморіали, Алея героїв Небесної Сотні, Алея пам’яті воїнів АТО, що розташована в одному зі скверів центральної частини міста. А на найбільшу увагу заслуговує перший в Україні музей АТО, який є філією історичного музею імені Дмитра Яворницького.
Музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО» складається з внутрішньої та вуличної експозиції. Остання називається «Шляхами Донбасу» і була відкрита ще в травні 2016 року. Тут можна пройтися символічною дорогою, уздовж якої встановлені вказівні знаки з назвами міст Донецької та Луганської областей. Також тут представлена бойова техніка, різноманітні зразки озброєння, карета швидкої допомоги, макет блокпосту з бетонних блоків. А велика металева конструкція, котра зображує понівечені залишки Донецького аеропорту, і є своєрідним монументом «кіборгам».
 
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Внутрішню експозицію було відкрито наприкінці цього року в приміщенні діорами «Битва за Дніпро». Загалом тут зберігаються більше тисячі унікальних експонатів, що символізують події останніх років на передовій. Йдеться про особисті речі загиблих бійців, шеврони добровольців, речі із зони воєнної операції на Донбасі, дитячі малюнки, одяг капеланів, інструменти медиків, які рятували поранених бійців. Три музейні зали присвячено реальним історіям бійців, волонтерів, медиків, журналістів, котрі працювали в зоні бойових дій. Також є стенди про тих, чий дім забрала війна, вимушених переселенців, які тепер живуть на Дніпропетровщині.
Стіни музею вкриті макетами мобільних телефонів та листками із зображеннями сповнених тривоги та водночас надії смс-повідомлень, які надсилали бійці. Тут увагу до себе приковує ледь не кожен сантиметр музею, адже за кожним елементом експозиції є певний символізм, чиясь реальна історія.
Відвідувачі приходять до музею не лише подивитись експозицію, а й вшанувати пам’ять. У «Залі Пам’яті» представлені півтисячі портретів уродженців Дніпропетровщини, які віддали на Донбасі свої життя, захищаючи Україну. Тут емоції дійсно зашкалюють.
Окрасою музею є мультимедійна зала. Це перший музейний простір в Україні, який працює у форматі «360 градусів»: кінохроніку тут транслюють одразу на чотирьох стінах, створюючи для глядача ефект присутності та переносячи його в епіцентр подій. Тут відвідувачам пропонують переглянути 24-хвилинний фільм, у якому в хронологічній послідовності представлені події останніх трьох років — від окупації Криму до сьогодення. Чесно кажучи, хотілося б, щоби в цій кімнаті побував кожен українець. Настільки сильно проймають ці кінохроніки, які не можуть залишити байдужим жодного.
Музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО» вражає новітніми інформативними методами та стоїть на передовій музейної справи України. Без сумніву, музеї на кшталт такого зараз потрібні по всій Україні. Зловив себе на думці: нещодавно під час святкування Дня Європи на Львівському бронетанковому заводі відгриміло помпезне шоу, яке наповал вразило своєю «креативністю». Жодного мистецтва тут не було. Військова тематика просто була декорацією для недоречного шоу. Здогадуюся, що чималі кошти були витрачені на це дійство. Навіщо? Чому б не вкласти їх у щось насправді потрібне? Наприклад, у достойний музей АТО, якого бракує у Львові та решті українських містах.
Чи здатен Дніпро привабити українських туристів? Впевнений, що так, але для цього необхідно проробити ще титанічну роботу. Поки що місто лише на початку цього шляху, проте рухається в правильному напрямку. Буквально декілька місяців тому розпочався копіткий процес ребрендингу міста.
 З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/podorozhi/pidiymayuchys-shodynkamy-dnipra