Вони — медики: чоловік — хірург, дружина - хірургічна медсестра. На перший погляд, звичайні люди. Але їхнє життя розділилося на дві частини невблаганною рукою долі.
Мешкали й працювали у рідному Первомайську, поки в їхні долі не ввійшла війна. До того ці люди спокійно працювали, ростили дітей, плекали плани на майбутнє. Але в один момент їхня дійсність, як і реальність багатьох жителів сходу країни, кардинально змінилась.
Він виріс у родині санітарних лікарів, тому питання «ким бути?» перед ним не стояло в принципі. Батьки не заперечували проти того, щоб син став медиком, але висловлювали бажання, щоб він обрав для себе лікувальну справу. Володимир вирішив, що лікування хворих таблетками — не для нього, через що став хірургом. Закінчивши Донецький медінститут, повернувся до рідного міста. Робота захопила молодого фахівця, а ще подарувала родину. Жили молодята в квартирі батьків чоловіка, а ті купили собі хатинку в селі неподалік міста.
— Коли почались військові дії, все це сприймалось зовсім по-іншому,
— пригадує Володимир.
— Думалось: ось зараз усе закінчиться, мине, а воно все не минало. Так докотилось і до нашого міста.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.golos.com.ua/article/283957