Іл. 1. Хрещення Русі. Худ. В. Васнецов //
https://www.unian.ua/lite/holidays/den-hreshchennya-rusi-2021-data-istoriya-ta-cikavi-fakti-11482204.html
Майже 400-літнє перебування української території під ідеологічним впливом московського патріархату, тимчасовий брак визнання української церкви з боку Вселенського патріарху та розкол в українському православ’ї у 1992 р. створювали підґрунтя для дискредитації українського православ’я як розкольницького та неканонічного.
Українська православна церква від часу свого виникнення, що сталося не пізніше 988 року, була невід’ємною складовою Константинопольського патріархату. Київська митрополія, створена за часів Володимира Великого охоплювала всі землі Русі, в тому числі й північно-східні, які включають сучасну центральну частину рф.
Перші спроби розколу материнської Київської митрополії з боку владної еліти майбутньої московії були зроблені князем Андрієм Боголюбським. У 1162 р. посли цього князя безуспішно домагалися від Константинопольського патріарха Луки Хрисоверга заснування окремої Володимирської митрополії.
У 1300 р. у період татарського панування київські митрополити виїхали до міста Володимира-на-Клязьмі, а згодом – до москви. Протягом десятиріч володимирські та московські князі прагнули створити повністю підлеглу їм церкву, незалежну від Київської митрополії.
У 1448 р. московські церковні та світські кола без узгодження з Константинопольським патріархом обрали митрополита Йону. В християнському світі Йона характеризувався як «син зла і погуби». Більше 100 років московську митрополію не визнавали в християнському світі. Це сталося лише у 1589 р., але з порушеннями всіх християнських канонів.
Улітку 1588 р. до москви прибув Константинопольський патріарх Єремія. Він просив у московського царя пожертви, бо після захоплення Константинополя турками церква перебувала у злиднях. московський цар Борис Годунов вирішив використати ситуацію і запропонував патріархові щедрі пожертви, натомість просив перетворити неканонічну московську митрополію на патріархію. Єремію тримали пів року під домашнім арештом, поки він морально виснажений у відчаї змушений був погодитися і в порушення всіх канонів висвятив московського патріарха. Константинопольський собор затвердив це рішення лише у 1593 р. за хабар у розмірі «сорок сороків хутра та 200 золотих червінців».
Однак, територія, яка підлягала контролю Київського митрополита, не перейшла під юрисдикцію московського патріарха. У 1686 р. соборною постановою Константинопольського патріарха Київська митрополія переводилася під екзархат (намісництво) московського патріарха. Водночас київська церква залишалась під омофором (душпастирським управлінням) Вселенського патріарха. Натомість московський патріарх подавав справу так, ніби Київська митрополія тепер підлягала йому. Такий викривлений погляд утверджувався з використанням всього наявного адміністративного ресурсу. З 1700 року після смерті московського патріарха Адріана московська церква перестала бути патріархією, а після утворення священного синоду у 1721 р. взагалі перетворилася на світську державну інституцію. Після приходу в росії у 1917 р. до влади більшовиків московська церква була ліквідована.
Урешті-решт, у 1924 р. «константинопольська постанова» була скасована патріархом Григорієм VII як неканонічна.
У 1943 р. за наказом сталіна була організована російська православна церква (рпц), яка діяла як окремий державний орган срср в структурі Ради у справах релігій під повним контролем КГБ. Тобто рпц ніяк не була пов’язана з попереднім московським патріархатом і не мала жодної канонічності. Втім, новопризначений патріарх московський продовжував здійснювати контроль над церковною організацією на українських землях.
На межі 1980–1990-х років в Україні з’являються дві православні церкви, які заявляють про власну історичну тяглість від Київської митрополії: Українська автокефальна православна церква (1989) і Українська православна церква Київського патріархату (1992). Також у 1989 р. утворилася Українська православна церква, яка була підконтрольна московському патріархату. Фактично в українському православ’ї утворився розкол, що активно використовувався москвою для дестабілізації релігійного життя в Україні.
Цей розкол був подоланий лише у 2019 році. 6 січня 2019 року вселенський патріарх Варфоломій надав Томос (автокефалію) Православній церкві України, яка нині є однією з 16 православних автокефальних християнських церков і виступає правонаступницею Київської митрополії.
Таким чином, саме москва стала причиною розколу Київської митрополії ще у XV ст., згодом силою та підкупом створила московський патріархат у XVI ст., у 1686 р. неканонічно приєднала до себе Київську митрополію. Лише у 2019 р. історична справедливість була відновлена з утворенням Православної церкви України, яка є правонаступницею Київської митрополії, створеної ще у Х ст.
Ігор Кочергін,
начальник Південно-східного міжрегіонального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті УІНП, голова Правління Дніпропетровської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, офіцер внутрішньо-комунікаційного відділу Управління МПЗ, капітан ЗСУ
При підготовці матеріалу використано матеріали з відкритих джерел та книги: Брехуненко В.А. Війна за свідомість. Російські міфи про Україну та її минуле.‒ Київ, 2017.‒ 280 с.
Радимо прочитати:
Брехуненко В.А. Війна за свідомість. Російські міфи про Україну та її минуле.‒ Київ, 2017.‒ 280 с.
Чорна С. Українська церква і московські міфи.– Київ: Дніпро, 2021.– 220 с.: фот. кольор.
Щоткіна К. Хроніки Томосу.– Харків: Віват, 2019.– 304 с.– (Історія та політика).
