«Червона калина» – неофіційний гімн України

«Ой у лузі червона калина…», «Червона калина». Це українська народна пісня авторського походження, гімн Українських січових стрільців. Співали її також і в підрозділах УПА. В 2022 році вона стала нашим неофіційним гімном боротьби з російськими фашистами, який співають у всьому світі…

 

Та почалося все больше ста років тому. Пісня виникла в період зародження січового стрілецького руху і одразу стала народною. Січові стрільці разом з іншими піснями понесли її дорогами визвільної війни. Для них вона була своєрідним національним гімном.

 

Хто ж такі січові стрільці?

 

Це добровольці Галичини, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради й утворили єдине українське національне військове формування. Це військо залишилося в історії під назвою Українські Січові Стрільці або УССи. Вони мали велике значення для відновлення військових традицій і для зростання українського патріотизму. Тому поява нашої з вами пісні – не дивина.

 

Знову ж таки, треба памʼятати, що то були за часи. Україна під Австро-Угоршиною та московією. Але, оскільки уряд Австро-Угорщини в період Першої світової війни зробив чимало поступок українському рухові, зокрема дав згоду сформувати національні військові з'єднання, а царський, – навпаки, всіляко придушував культурний рух на Україні, то багато пісень даного періоду мають виразне антицарське (протимосковське) спрямування. Вся пісня, пройнята духом зростання національно-визвольних прагнень українського народу, розмежованого кордонами царської росії та цісарської Австро-Угорщини, засвідчує почуття кровної спорідненості між земляками Наддністрянщини та Наддніпрянщини, готовність допомагати вести збройну боротьбу проти царських і польсько-шляхетських військ.

 

Пісня не була створена «з нуля». Своїм корінням вона сягає далекого минулого. Серед українського історичного епосу є пісня-дума «Розлилися круті бережечки, гей, гей по роздоллі», пройнята духом нескореності нашого народу. В ній про те, як «пожурились славні козаченьки у неволі». Пісня закликає сідлати коней, здобувати волю. Саме вона лягла в основу нової й утворила:

 

 

Самé народження пісні відбулося доволі спонтанно. 1914 року поет і режисер Степан Чарнецький поставив у м. Самбір Львівської області драму про гетьмана Дорошенка авторства українського поета і мислителя Василя Пачовського «Сонце Руїни», ввівши до неї у переробленому вигляді пісню «Розлилися круті бережечки…», покладену на нову мелодію, споріднену з народними мотивами. 

 

За однією із версій, режисер сам написав варіант цієї пісні. Він був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була», тому для оптимістичнішого фіналу вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Чарнецький дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію. Михайло Коссак розклав її на інструменти 

 

За іншою версією – пісня вже прийшла разом з драмою і львівські актори просто її розповсюдили. Та якою б не була правда, молодь міста дійсно швидко підхопила ці мотиви і почала розносити її вулицями. Так її почув Гриць Трух, молодий хлопчина, що подався до лав січових стрільців. Згодом, у 1954 році у статті «Історія пісні «Червона калина» в журналі «Світло», що виходив у Торонто (Канада), Гриць Трух пригадував: «Коли одного дня в серпні 1914 року ми мали збірку на площі... бурси в Стрию, я почув, як мій сусід у ряді, урядник української каси в Стрию Іваницький підспівував собі гарну пісню, що мені дуже сподобалася. Її він навчився від артистів львівського театру. На мою просьбу він переспівав мені кілька разів одну строфу тієї пісні, я навчився її напам'ять.

 

Мабуть, і це таки того самого вечора після вправ я установив стрільців на площі бурси в чотирикутнику і почав учити їх співати «Червону калину». Так було кілька вечорів. А що «Червона калина» захопила стрільців так само, як і мене, то незабаром по Стрию розходився гомін першої стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина похилилася».

 

Згодом ця стаття увійшла до історичного збірника УСС «За волю України», випущеного в Нью-Йорку у 1967 році невеличким тиражем у 1500 примірників. 

До згаданої «історичної» строфи Григорій додав три строфи, які й склали «Червону калину». В обробці фольклориста, композитора, музико- та літературознавця Філарета Колесси на чоловічий хор пісня вперше з'явилася 1915 року в збірці згаданого композитора «Воєнні квартети» (Відень, 1915). До речі, він разом із музикознавцем Василем Витвицьким вважав цю пісню народною, ніби то це мотив пісні «Ой зацвіла червона калина над криницею».

 

Як писав стрілецький товариш Труха Дмитро Паліїв, «у «Червоній калині» скристалізувалася була вся програма Українських Січових Стрільців». Вони невипадково прийняли її за свій гімн. 

 

У червні 1914 року театральний колектив Українського театру заспівав «Червону калину» у Чорткові разом із учасниками сокільсько-січового свята. У вересні пісня залунала на Закарпатті – у селі Горонді, де стали на постій Українські січові стрільці. За словами українського дириґента Михайла Гайворонського, найбільше її співали відділи, що прийшли з Чорткова. Про це ж свідчив і сотник УСС Іван Коссак: «Відділи У. С. С., що творились в Чорткові, ходили з піснею на вправи, вирушили потім на головне місце збору до Стрия, а опісля на Угорщину. В Горондї співала сю пісню моя сотня, від неї переняли її инші сотні, куріні, і ціла стрілецька формація. Новий зміст, стрілецький, витворили самі стрільці протягом перших двох тижнів побуту в Ґорондї».

 

Згодом нев'януча «Червона калина» на крилах революційно-патріотичних устремлінь стрілецтва під час першої світової війни розлетілася не лише Україною, а й стала відомою на весь світ. Совєти тоді ж її заборонили і про пісню майже забули. А хто згадував – міняли частково текст. В окремих рядках «наші добровольці», «стрільці січовії» замінювалися на «наші козаченьки», «московські кайдани» – «ворожими кайданами». Разом із колишніми УСС-ами й іншими переселенцями пісня, подолавши океан, прибула до Канади і Сполучених Штатів Америки, Бразилії, Аргентини й інших країн, де її теж почали співати. 

 

Пізніше пісня воскресає у двох музичних редакціях – первісній і в музичній обробці різних композиторів, мистецьких колективів, окремих солістів. Так, 1989 року її виконав у Чернівцях співочий гурт Кульчицького, відтворив її у маршовому ритмі. Державний заслужений Буковинський ансамбль пісні і танцю, який одним із перших увів до свого репертуару цю пісню, доносить її до слухачів у музичній обробці свого керівника Андрія Кушніренка в іншому ключі: перший куплет виконує чоловіча частина капели у повільному темпі мінорної тональності.

 

У такому ж повільному темпі зачин до пісні звучить і у виконанні Академічного народного хору імені Григорія Верьовки (обробка Анатолія Авдієвського). Виконувана славетним хором пісня у супроводі симфонічного оркестру велично й врочисто прозвучала на концерті в Київському державному театрі опери та балету імені Т.Г. Шевченка на відкритті першого конгресу Міжнародної асоціації україністів.

У художньому фільмі «В бій ідуть лише «старики» (1973) Леонід Биков в ролі капітана Титаренка виконує перший рядок пісні: «Ой, у лузі, лузі червона калина…».

 

Пісня «Червона калина», як і «Ще не вмерла Україна» та «Заповіт», займає чільне місце в репертуарі Української Капели Бандуристів ім. Т. Шевченка з Детройта (США), яка у червні 1991 р., здійснила багатоденне гастрольне турне по Україні, зачарувавши її своїм співом.

Наприкінці 1980-х років композитор Леопольд Ященко та правозахисниця, журналістка Надія Світлична додали до тексту строфу «Не хилися, червона калино…».

 

Як бачимо, пісню виконувало багато співаків і музичних колективів. І нині – вона воскресла завдяки лідерові українського гурту «Бумбокс» Андрію Хливнюку, який пішов боронити нашу країну і 27 лютого 2022 року виклав у Інстаграм перший куплет пісні а- капела у воєнному Києві, після чого вона набула нової популярності. Гурт Pink Floyd опублікував 8 квітня 2022 року композицію «Hey, Hey, Rise Up!» на підтримку України в російсько-українській війні, де було використано вокал Андрія Хливнюка з першим куплетом пісні «Ой у лузі червона калина». Назва композиції – «Hey, Hey, Rise Up!» – взята з передостаннього рядка пісні: «Гей, гей, підіймемо!».