Світ захоплень
Садиба
Дім. Сад. Город
Детальніше ознайомитися із журналами, можна у відділі періодики за адресою:
пр. Д. Яворницього, 18.
Журнал "Дім, сад, город" №3 (387) лютий 2021
У питанні
вирощування розсади відправним пунктом є дата висіву насіння. У кожного
городника вона своя і залежить головним чином від планової дати висаджування
розсади у ґрунт на постійне місце. При цьому основним і вагомим орієнтиром є
вік розсади. Зокрема, для перцю і баклажанів орієнтуємося на 70-80 днів, помідорів
- 60, цибулі - 40-45, капусти - 30-40, кукурудзи, салату - 20-25 днів,
гарбузових (огірки, кабачки) - 14-21 день після масових сходів. Щоправда, у
багатьох із нас взимку дуже "чешуться руки", так хочеться якнайшвидше
розпочати новий сільськогосподарський сезон, посіявши насіння. Однак весняну
"сверблячку" сівби у над ранні строки, охолоджує усвідомлення того
беззаперечного факту, що, скажімо, із січневих сходів помідорів або перцю аж
ніяк не вдасться отримати якісні плоди на два місяці раніше. Та навіть місяць
навряд чи вдасться виграти, у кращому випадку днів 10-14, про що свідчить
багаторічний досвід. А ось наскільки
розсада буде міцною, залежить від багатьох похідних серед яких найважливішими
є умови освітлення, температурного режиму, підживлення та відведеної площі.
Збалансувати всі складові не завжди просто, але можливо. Однак трапляються
випадки, коли розсада виросла, а висадити її на постійне місце немає
можливості. Адже обставини інколи складаються всупереч нашим планам і
сподіванням. Таким форс-мажором можуть бути погодні аномалії у вигляді затяжних
холодів і навіть снігу. За таких умов рослини практично припиняють ріст і
наче завмирають в очікуванні сприятливішого періоду. Якщо розсадні ящики
не заповнені ґрунтом доверху, простим і ефективним способом покращення якості
розсади помідорів, огірків, кабачків є досипання землі. Завдяки такому агрозаходу
на присипаних стеблах утворюються додаткові корінці, а рослини набувають
компактнішої форми. Але при цьому рослини перцю вище 1-2 см ми не засипаємо, а
для баклажанів цей метод взагалі не застосовуємо. Хороший результат отримуємо, відщипуючи у помідорів нижнє листя. При затіненні
листочків рослини отримують сигнал про нестачу світла і розпочинають швидко
рости, намагаючись обігнати "побратимів" і першими дотягнутися до
світла, щоб перемогти у змаганні за комфортні умови. При частковому видаленні листя
рослина на певний час наче дезорієнтується і припиняє рости вгору. Щоправда,
помітна зупинка росту надземної частини зовсім не означає, що рослина повністю
призупинила розвиток. Щоб відновити листковий апарат, вона починає
"переформатовуватися": активно нарощується коренева система,
одночасно потовщується стебло, що призводить загалом до покращення якості
розсади. Варто зауважити, що
на помідорах такий захід приносить хороші результати, на відміну від баклажанів,
у яких слід обрізувати листя дуже обережно і потроху, а для перців він взагалі
не підходить. Інше справа - розсада цибулі: надто видовжене зелене перо зрізують
ножицями наполовину або навіть трохи більше, розсаді це йде лише на користь.
У
сільськогосподарській літературі можна зустріти рекомендації, коли для
стримування росту розсади радять прищипувати верхівки рослин, щоб за рахунок
пасинків, утворених у пазухах листків, отримати розгалужені кущі. Зауважу, що
на своїй ділянці ми відмовилися від такого способу, бо для формування, росту
і входження у фазу плодоношення пасинкам потрібно багато часу, а відтак
очікувати на врожай доведеться значно довше. А щодо пасинків, то
їх довелося чекати довго. На основних насадженнях рослини перцю вже цвіли, а
"вершковані" лише розгорталися молоді листочки. Поки утворилася зав’язь та сформувалися плоди, вже був початок осені, тобто на
другу, а тим більше на третю хвилю плодоношення часу у рослин не вистачило. Та
й загальна продуктивність бічних пасинків не тішила. Недарма ж фахівці рекомендують,
і в доцільності цієї поради переконалися неодноразово, видаляти всі пасинки по
стеблу до першої природної розвилки. Отже, результат експерименту був закономірним:
значний недобір урожаю.
Якщо говорити про
"шокові" методи впливу на розсаду, то один із них однозначно вартий
уваги. Випробували його протягом багатьох років і завжди отримували відмінний
результат. Варто зауважити, що це не наше "ноу-хау", але ми його
часто застосовуємо. Щоправда, виключно на помідорах. Полягає він у зрізуванні
вершків із подальшим їх укоріненням.
У 50-х роках
минулого століття науковці протягом кількох років проводили дослідження щодо
механічного впливу на процес розвитку рослин з метою підвищення їх
продуктивності. Було проведено ряд експериментів з вирощування помідорів, які
на стадії вирощування розсади замість пікірування зрізували із стебла і
висаджували в ґрунт для подальшого дорощування. Результати свідчили, що завдяки
такому "хірургічному" втручанню отримали рослини з більшою силою
розвитку і плодоношення, які були стимульовані стресовою ситуацією. Отже,
узагальнені результати вражали: перше плодове гроно закладалося над меншим
числом листків, помідори із вкорінених вершків мали менше пасинків та зеленої
маси, але більше зав'язі, рослини раніше зацвітали і на 9—14-й день раніше
розпочинали плодоношення. Врожайність підвищувалася на 76 %.
Ми застосовували
таку технологію вирощування помідорів на власній ділянці, хоча й не виконували
докладного порівняльного аналізу. Однак було очевидно, що помідори вродили як
ніколи рясно. Щоправда, зрізані вершки ми не висаджували відразу в ґрунт, а
ставили на укорінення у склянки з водою. Щоб не втратити посадкового матеріалу,
дотримувалися кількох простих правил. Оскільки зрізані рослини швидко в'януть,
а потім гірше відновлюються, ми заздалегідь готували тару, підписи сортів,
навіть наливали воду і ставили все це поряд, щоб було під рукою. На зрізаних
вершках залишали верхні два листки і відразу їх ставили у посуд з водою.
Варто зауважити, що
найактивніше утворення корінців відбувається за умов, коли навколишня
температура становить не менше 20-25 °С. Це дуже важливо, адже за нижчої
температури коренева система довго не розвивається, а стебло у воді часто
загниває. Для кращого доступу кисню до стебла об'єм води має бути не дуже
великий. Приблизний термін пророщування - 6-8 днів. За цей час у рослин
формуються корінці завдовжки біля 1 см. Однак із їх висаджуванням можна
зачекати. Краще дати можливість рослинам наростити більше корінців і довших за
розміром, ніж висаджувати слабо пророщені вершки. Адже за наявності потужної і
розвиненої кореневої системи приживлення проходить менш травматичною і
становить 98-100 % від загальної кількості висаджених рослин. Минулого року в
середині квітня стало зрозумілим, що помідори висадити на постійне місце у
звичні строки через надмірно холодну погоду не вдасться. Зазвичай ми
висаджували розсаду 16-18 квітня, але довелося чекати сприятливих умов ще не
один тиждень. Тому до найвищих рослин також застосували метод обрізування
вершків з подальшим їх укоріненням. Обрізували тільки
рослини, які при висаджуванні через надмірно видовжене стебло довелося б
розміщувати на грядці похило. До речі, такий спосіб висаджування перерослої
розсади - теж непоганий варіант. Але на своїй ділянці ми застосовуємо його не
дуже охоче через високу ймовірність пошкодження стебла під час висаджування. До
того ж, догляд за такими насадженнями більш проблемний, адже розпушування ґрунту
навколо рослин може призвести до пошкодження коріння. Та й не обережні поливи,
не кажучи вже про рясні дощі, часто розмивають тонкий поверхневий шар ґрунту,
оголюючи коріння. Підживлювати рослини також складніше: внесені по поверхні
добрива можуть обпалити корінці.