Світ захоплень

Подорожі

Україна

Детальніше ознайомитися з цією книгою можна у відділі абонемента за адресою: вул. Старочумацька, 78.

ф1576710кп бф
ф1576711 аб
908(477)
І- 17
Івченко, Андрій Сергійович.
Україна. Ukraine [Текст] / А. С. Івченко ; пер. англ.: І. Ільїн, О. Кальниченко. - 2-ге вид., випр. . - Харків : КСД, 2023. - 223 с. : фот. кольор. - ISBN 978-617-12-8905-5.

Дніпропетровська область

Найбільша область Центральної України утворена 1932 р. її територію Виє навпіл поділяє 185-кілометровий відрізок долини головної ріки України —Дніпра, від якого й пішла сучасна назва регіону. Природного дніпровського річища в краї не залишилося — воно спотворене водами Дніпровського (1932) і Кам’янського (1964) водосховищ.

Область розташована на хвилястій рівнині, майже вщент порізаній досить глибокими долинами річок, балок та ярів. Правобережжя займає Придніпровська височина, поверхня якої поступово знижується в південно-східному напрямку. Лівобережну частину регіону формує Придніпровська низовина та клаптик відрогів Приазовської височини.

Терени краю вкриває вигадливе мереживо долин дніпровських приток: Орелі, Самари, Вовчої, Мокрої Сури, Базавлуку, Інгульця, Саксагані та інших річок. І хоча вони істотно міліють у літній період, це не заважає створенню подекуди надзвичайно мальовничих ландшафтів — природної прикраси Дніпропетровщини.

Археологічні знахідки свідчать, що окремі райони сучасної області заселялися протягом ледь не всього доісторичного часу, починаючи з середнього палеоліту (100 тис. років тому). У VII—IV ст. до н. е. тут мешкали племена скотарівскіфів. Про них розповідають численні поховання найзаможніших кочівників — царські кургани. У найвідоміших з них (Чортомлик і Товста Могила, IV ст. до н. е.), розташованих неподалік міста Нікополя, знайдено шедеври давнього прикладного мистецтва. У кургані Чортомлик — Срібна амфора з рельєфними зображеннями скіфів, а в Товстій — унікальна нагрудна прикраса, золота пектораль.

Зі часів Київської Русі Дніпром проходив знаменитий торговий шлях «з варягів у греки». Наприкінці XV ст. за порогами Дніпра (а північний, або перший з них, — Кодацький, розташований біля південної околиці сучасного міста Дніпра) почали осідати козаки. Згодом місцем їхнього згуртування стала волелюбна Запорозька Січ, заснована в середині XVI сторіччя.

Інтенсивне і відносно системне освоєння краю розпочалося з будівництва нових міст наприкінці XVIII ст. після закінчення другої російсько-турецької війни (1768—1774). Тоді, захопивши пониззя Дніпра, а трохи пізніше додавши до своїх володінь Причорномор’я, Приазов’я і Крим, Росія практично ліквідувала загрозу спустошливих набігів з боку Османської імперії.Нове обличчя краю почало окреслюватися з приходом у Мало] капіталізму. Розробляння родовищ Криворізького залізорудного басейну (1881) і відкриття залізничного сполучення з Донбасом (18і поклали початок формуванню тут одного з найбільших у нині' Україні промислових центрів. 1932 р. на базі п’яти округів створи Дніпропетровську область, а пізніше (1938—1939) периферійні частинки її території увійшли до складу новостворених у сусідстві Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей.Завдяки відносно недавньому освоєнню цих земель на Дніпропетровщині збереглися світські та адміністративні споруди переважно XIX—XX ст. Значно ширшим віковим періодом (XVIII—XX представлено архітектурні пам’ятки культового призначення — лише православні храми. Пам’ятні місця Запорозької Січі відзначені монументами, а простори області багаті на численні пам’ятники радянського часу.Дніпро (Дніпропетровськ) — четверте за кількістю населення місто України, що поступається лише Києву, Харкову та Одесі, розташоване на берегах Дніпра в місці впадіння в нього лівої притоки річки Самари. Катеринослав (так на честь імператриці Катерини Дніпро називався до 1926 р.) належить до міст, що виникли за часів колонізації Російською імперією українських земель.Формально місто заснувала 1787 р. Катерина II, коли під час подорожі приєднаними південними землями вона заклала перший камінь у будівництво Преображенського собору. Спадкоємець імператриці Павло 11797 р. перейменував Катеринослав на Новоросійськ, але згодом (1802) місту повернули первісну назву, і воно стало центром Катеринославської губернії.

Історію розвитку Катеринослава, як і більшості українських міст, заснованих у XVIII ст., можна простежити за його архітектурними пам’ятками. Від першого етапу розбудови центру губернії збереглися Потьомкінський палац (1790), будинок канцелярії головного піклувальника про колоністів південної частини Росії генерала І. Інзова (1818) та найбільша в цьому регіоні сукняна фабрика (1794). Ближче досередини XIX ст. зведено Преображенський кафедральний собор (1835), будинки земської лікарні (1845) і губернатора (1850). і На півдні регіонального центру, на крутому яружному березі Дніпра [лежить село Старі Кодаки. Влітку 1635 р. на дніпровській кручі Річ.

Посполита заснувала фортецю Кодак, що мала перешкоджати селян та ізолювати заколотну Запорозьку Січ. Місце для фортеці було обране не випадково — поряд із першим дніпровськими що складався із чотирьох пасом загалом завдовжки кількасот метрів. Земляну недобудовану фортецю захопили і зруйнували козаки під проводом Івана Сулими. Згодом її знову відбудували і збільшили гарнізон. 1648 р. козаки після довгої облоги знову заволоділи фортецею і кілька десятків років тримали в ній сторожовий загін. За Прутським миром 1711р., фортеця була зрита, а в 1730-х роках біля її залишків виникло невелике козацьке поселення — центр Кодацького полкового укріплення (паланки). На фрагменті відновленого оборонного валу в 1910 р. встановлено монумент Кодацькій фортеці.

Нікополь — найстаріше місто краю на великому мисі (розі на кілька кілометрів видається в дніпровське Каховське водосхоще. За спогадами, на початку XVI ст. тут оселився козак Микита, який заснував паромну переправу через Дніпро — Микитин Ріг. У 1637—1652 рр. на розі перебувала Запорозька (Микитинська) Січ, де напередодні Визвольної війни (1648—1654) Богдан Хмельницький був обраний гетьманом. 1954 р. на згадку про Микитинську Січ у центрі Нікополя постали обеліск і пам’ятник найвідомішому українському гетьманові.

Місто Новомосковськ лежить у гирлі Самари. У середині XVII ст. козаки створили тут кілька хуторів-зимівників, а 1670 р. на річковій заплаві засновано Свято-Миколаївський Самарський пустельний чоловічий монастир. До наших днів збереглися своєрідна Миколаївська Нива і великий келійний корпус (1786).168/р . на правому березі Самари для захисту півдня Московської держави від кримських татар закладено фортецю, що згодом обросла поселенням. У 1775—1780 рр. відомий народний майстер Яким Погребняк створює тут шедевр українського дерев’яного зодчества — Троїцький собор. Ця складна, побудована без жодного цвяха, надзвичайно велика і, втім, тендітна дерев’яна споруда демонструє феноменальне теслярське мистецтво козацьких майстрів. Пізніше на початку XIX ст.) перед собором постала дзвіниця, що разом із храмом утворює найвидатніший ансамбль дерев’яної монументальної архітектури Лівобережної України.

За Нової Січі, 1756 р. у гирлі річки Чаплинка козак Петрик заснував зимівник, навколо якого поступово виникли хутори переселенців із Слобожанщини. Згодом вони об’єдналися в містечко Петриківку, де з початку XIX ст. розвивається художнє

ткацтво. Килими, пояси, плахти місцевих майстрів незабаром здобувають популярність. За сторіччя тут сформувався (переважно на рослинно- тваринних мотивах) своєрідний петриківський орнамент, що застосовувався в розписах, вишиванці та йри виготовленні набивних тканин.

Поступово творчість петриківців набуває професійного характеру, і селище стає одним із центрів української вишиванки. За радянських часів тут створюється артіль вишивальниць, цех підлакового І розпису, що згодом перетворилися на фабрику художніх виробів І «Дружба». її сувенірна продукція стала вельми популярною не І тільки в Радянському Союзі, але й за його межами.