БАРБОТ ДЕ МАРНІ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ

(1829-1877)

Краєзнавці

 

Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон: Биографии: В 12 т. / Редкол.: В.М. Карев, М.Н. Хитров (отв. ред.) и др. – М.: Сов. энцикл., 1991. – Т. 1: Аазен – Бейер. – 799 с., ил. Про М.П. Барбот-де-Марні – с. 673.
Барбот-де-Марні Микола Павлович, гірничий інженер (1829 – 1877). Вищу освіту здобув у гірничому інституті, служив на Уралі, де брав участь у геологічній експедиції Гофмана і Грюневальда. У 1861 р. був зарахований до складу маничської експедиції. У 1863 р. обраний професором геології до гірничого інституту. У 1864 р. дослідив геологічну будову Пермської та Вологодської губерній та довів, що більша частина пластів, що вважалися пермськими, відноситься до тріасу; в 1865 р. досліджував Волинську, Подільську, Херсонську губернії. У 1874 р., після взяття Хіви, ним був складений чудовий опис Закаспійського краю. Йому належить також геологічний опис Астраханської губернії. Численні його праці надруковані в “Горном журнале”, «Записках Минералогического общества», «Трудах отдела геологии и минералогического общества естествоиспытателей». Ці праці користуються популярністю не тільки у Росії, а й за кордоном.

ЗАБУТИЙ ГЕОЛОГ

Загальновідомо, що початок промислової розробки залізних руд Кривбасу відбувся завдяки зусиллям Олександра Поля у 1881 р., з відкриттям акціонерного “Общества Криворожских железных руд”. На той час Криворіжжя з його мінеральними багатствами вже понад століття перебувало під пильним оком вчених – природознавців, завдяки праці яких був відкритий й вивчений залізорудний басейн. Одним з них був М.П. Барбот-де-Марні – видатний російський геолог середини ХІХ ст., короткі відомості про якого збереглися, на жаль, переважно у дореволюційних енциклопедичних виданнях. Гірничий інженер Микола Павлович Барбот-де-Марні (1829-1877) здобув вищу освіту у Санкт-Петербурзькому гірничому інституті. Після цього вирушив на Урал, де взяв участь у геологічній експедиції, здійсненій у 1853 – 1859 рр. під керівництвом відомих учених – геолога Ернеста Гофмана (1801-1871) і палеонтолога Мориця Грюневальда (1827-1873). Ернест Карлович Гофман в середині ХІХ століття вважався одним з найкращих російських геологів Ще в 1820-х рр. він почав дослідження Уралу. У 1837 р. став професором університету Св. Володимира в Києві, де і залишався п'ять років, зробивши за цей час кілька наукових поїздок у Київську, Подільську, Херсонську і Таврійську губернії. У 1845 р. Гофман був призначений професором мінералогії Санкт-Петербурзького університету і займав цю посаду до 1863 р. Паралельно до 1865 р. він був директором Імператорського Мінералогічного товариства. Впродовж семи років, у 1853-1859 р., Гофман з експедицією кожне літо відвідував середній Урал, результатом чого було створення капітальної праці – геологічних карт казенних дач гірських Уральських округів з докладним геологічним описом досліджених місцевостей. Свій внесок в цю роботу вніс й М.П. Барбот-де-Марні. Судячи з усього, досвід праці в експедиції Гофмана справив досить сильний вплив на формування молодого фахівця. У 1861 р. М.П. Барбот-де-Марні був зарахований до складу експедиції, що досліджувала район ріки Манич на Північному Кавказі. У 1863 р. (в 36 років) Барбот-де-Марні обирають професором геології до Санкт-Петербурзького гірничого інституту. У 1864 р. дослідник вивчив геологічну будову Пермської та Вологодської губерній та довів, що більша частина пластів, що вважалися пермськими, відноситься до тріасового періоду. У 1865 р. М.П. Барбот-де-Марні, мабуть, наслідуючи приклад свого вчителя Гофмана, досліджував з геологічного боку Волинську, Подільську, Херсонську губернії. У 1874 р., після взяття російськими військами Хівинського ханства в Середній Азії, дослідник вирушив туди й незабаром склав опис Закаспійського краю (сучасна територія Туркменістану, частини Казахстану та Узбекистану). М.П. Барбот-де-Марні належить також геологічний опис Астраханської губернії. Численні праці цього дослідника публікувалися в російських “Горном журнале”, «Записках Минералогического общества», «Трудах отдела геологии и минералогического общества естествоиспытателей». В енциклопедичному словнику Брокгауза й Ефрона зазначалося, що “ці праці користуються популярністю не тільки у Росії, а й за кордоном”.
Перші спроби ґрунтовно дослідити мінеральні скарби Криворіжжя відносяться до другої половини XVIII ст., коли для вивчення краю Російська Академія наук спорядила кілька експедицій, зокрема, Василя Зуєва та Василя Ливанова, які й стали першовідкривачами криворізьких руд. Існують відомості, що протягом ХІХ ст. дослідженням покладів займалися деякі спеціалісти (гірничі інженери В. Піленко, П. Кульшин), однак перший науковий геологічний опис криворізьких залізних руд належить М.П. Барбот-де-Марні. У 1869 р. він опублікував результати досліджень – “Геологічний нарис Херсонської губернії”, де, крім геологічного опису залізорудного басейну, були вивчені вік гірських порід та стратиграфія залізорудного басейну. Дещо згодом працю М.П. Барбот-де-Марні продовжив гірничий інженер С. Конткевич, який в “Горном журнале” за 1880 р. опублікував детальний опис та склав першу геологічну карту Кривбасу. А ще через кілька років розпочався промисловий видобуток корисних копалин.
М.П. Барбот-де-Марні належить до числа небагатьох науковців, які своєю працею сприяли розкриттю природного потенціалу Кривбасу.

Максим Кавун

БІБЛІОГРАФІЯ:
Кривому Рогу 200: Ист.-экон. очерк/Редкол.: П.Л. Варгатюк и др. – Днепропетровск: Промінь, 1975. – 208 с.
Згадка про М.П. Барбота де Марні – С. 14.
Кавун М. Забутий геолог//Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат області на 2004 рік: Бібліогр. покажчик/Упоряд. І Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2003.– С. 71-72.
Новожилов М., Гуменик И. Первооткрыватели руд Криворожских//Днепр вечерний. – 1997. – 5 сент.
* * *
Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон: Биографии: В 12 т./Редкол.: В.М. Карев, М.Н. Хитров (отв. ред.) и др. – М.: Сов. энцикл., 1991. – Т. 1: Аазен – Бейер. – 799 с., ил. Про М.П. Барбота де Марні – С. 673.

49006, м.Дніпропетровськ, вул.Савченка,10 Тел./факс:(0562) 42-31-19 E-Mail: library@libr.dp.ua

Copyright  ©  2000-2013 Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека