Навігатор з історії України. Світові війни / О. Маєвський [та ін.]; наук. кер. проєкту Я. Грицак.– Київ: Портал, 2020.– 303 с.: іл., фот. + 1 арк. Вид. присвячене 30-й річниці Незалежності України.
Є такий вислів: ми живемо в історичні часи. Думаю, кожний період, кожний рік суспільного життя будь-якого народу є історичним. Але зараз дійсно відбуваються неймовірно важливі події: російсько-українська війна, несправедлива і жорстока, загарбницька і кривава, розв’язана сусідньою державою, щоб знищити наш героїчний народ. Але українці мають власну гідність, талант, душу і чарівну мову, а головне – в ці часи, мають волю до життя і свободи! І все це є запорукою нашої Перемоги!
У світлі сучасних подій особливо цікавими є історичні книги, присвячені світовим війнам. Дуже сподіваюся, що анонсована книга зацікавить шановних відвідувачів «Україніки». У виданні викладені історичні події, підкріплені витягами з архівних документів і не обтяжені комуністично-ідеологічними забобонами. Передумови Першої світової війни, революційні події у світі, звершення та поразки молодої Української держави, Друга світова війна…
Наведу декілька цікавих фактів, які нагадують наше сьогодення і пояснюють деякі події.
«Людське життя не було цінністю для радянської влади. Особливо помітно це стало в умовах війни… Після 1943 року лави радянської армії поповнювали «чорносвитники». Це мобілізовані спеціальними польовими військкоматами цивільні, які перебували під окупацією і були звільнені. На думку радянської влади, населення окупованих територій було колаборантами і зрадниками, тож мусило розплачуватися за це власною кров’ю.
Мобілізовані цивільні (віком від 15 до 60 років) не мали ні військової підготовки, ні амуніції, ні зброї. Через те, що в бій вони йшли у своєму буденному одязі, їх називали «чорнопіджачниками». «чорною піхотою», «чорносвитниками». Замість зброї вони отримували держак від лопати чи пів цеглини і наказ – «Здобути зброю в бою».
Саме в такому стані опинилися сучасні російські мобілізовані на війні з Україною. Ці загарбники масово записують відеозвернення до керівництва країни, в яких скаржаться на те, що повинні відправлятися в бій без захисної амуніції, озброєння та боєкомплектів. Отже, є країни, які демонструють вражаючу політичну стабільність і вірність «традиціям»…
Дуже цікавою є історія багатьох міфів. Наприклад, радянський міф про напад Німеччини на СРСР як віроломний і несподіваний. Але вже точно відомо, що радянське керівництво знало про початок війни. Ще одним із багатьох є міф «Великої перемоги» Радянського Союзу у Другій світовій війні, хоча допомога союзників і військове постачання за ленд-лізом мали вирішальне значення.
Українська історична пам’ять довгий час підтримувала життєздатність радянських міфів у свідомості своїх громадян. Радіємо, що ці часи минули. З отриманням незалежності наша держава все більше відокремлює свій народ, історичну науку та суспільну свідомість від трьохсотрічної брехні «великоросії».
З анонсованої книги дізнаємося про «тріанонську травму» Угорщини, і стануть зрозумілими войовничі нападки цієї країни на своїх сусідів: «Після закінчення Першої світової війни Тріанонський договір зменшив кордони Угорщини від імперії до території, на якій безпосередньо проживають угорці».
Ми можемо це зрозуміти, але не підтримуємо... Адже аналізуючи історичні події та факти, легко зрозуміти, що імперії, побудовані завдяки зброї, насильству і тоталітарному режиму, ніколи не зроблять щасливими ні своїх громадян, ні громадян сусідніх держав.
Є в цій книзі важливі статистичні дані. Наприклад: «Показники співвідношення загиблих до загальної кількості населення:
Україна – 1:3
СРСР – 1:11
Німеччина – 1:15
Польща – 1:5
Британія – 1:125».
Таким чином, ми бачимо, що Україна втратила найбільшу кількість громадян у порівнянні з іншими країнами Європи. Ця трагедія минулого століття знову повернулася до нас у XXI столітті.
Настали часи страждань і болю на нашу землю. Але всі ми об’єднані єдиним бажанням, щоб героїчні українські воїни остаточно подолали вселенське зло, щоб цивілізаційні катастрофи більше ніколи не повторювалися, а наші діти й онуки дізнавалися про війни тільки з книжок.
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ:
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/0C500ACB-BBFA-424C-B6AE-1C4C8858985E
