Шаїнський Юхим. Золото нації. Український олімпійський п’єдестал.– Київ: Саміт-книга, 2019.– 160 с.
«Золото нації» – книга-фотоальбом для справжніх любителів і знавців спорту, пристрасних уболівальників. Видання надруковано на замовлення Міністерства інформаційної політики України. На його сторінках можна зустрітися мало не з усіма легендарними українськими чемпіонами, які тріумфально йшли олімпійськими аренами з 1952-го по 2018 рік. Незабутні документальні та художні фотографії для цієї книги робили відомі фотожурналісти, які працювали на багатьох найбільших змаганнях.
Ми, українці, любимо спорт. Він – краса і сила, драма та подолання, емоції й нескінченна праця. Він – життя і доля. Україна пишається нашими чемпіонами, і їх – безліч. І все ж, на окремій сходинці – олімпійські герої. Захоплюємося ними з дитинства, намагаємося бути на них схожими, читаємо про їхні подвиги.
Чудові олімпійці України, яка з 1952 року посилає на ігри найкращих своїх спортсменів, привезли додому загалом 240 золотих медалей! А ще в нас величезна кількість срібних і бронзових нагород – вони часом не менш вагомі, ніж медалі з найдорогоціннішого металу, бо також потребують самопожертви та відваги.
І все ж таки блиск олімпійського золота особливий. Після переможних фінішів наші (і не тільки) спортсмени тріумфально здіймають руки. І ми в захваті робимо це разом із ними.
На п’єдесталі наші чемпіони на весь голос співають гімн. І ми теж не шкодуємо голосу. Вони цілують своє золото. І ми подумки на будь-якій відстані також прикладаємо до нього губи. Ми щасливі разом із нашими чемпіонами!
Олімпійські ігри 1952 року в Гельсінкі стали першими, у яких взяла участь збірна команда СРСР. І відразу ж на кілька циклів уперед намітилося домінування представників України у спортивній гімнастиці. Усього в столиці Фінляндії нашим атлетам скорилися десять нагород найвищого ґатунку, і дев’ять із них завоювали саме гімнасти.
Українські легкоатлети перемагали на дев’яти Олімпіадах, завоювавши загалом 29 золотих медалей. Тріумф – і одразу в чотириразовому розмірі – чекав на них на римських Іграх 1960 року.
Спортивна гімнастика – найбільш успішний і результативний для нашої країни олімпійський вид спорту, можна навіть сказати, що він –традиційно український. 51 золота медаль і десять Олімпіад, які закарбували тріумфальні виступи гімнастів з України, промовляють про це найкраще.
Найтитулованішою командою в історії українського спорту є, безумовно, гандбольний «Спартак», творцем якого став легендарний тренер Ігор Турчин.
У 1959 році Ігор Євдокимович почав працювати з групою дівчат, із яких згодом і був створений той самий київський «Спартак» – 20-разовий чемпіон СРСР і 13-разовий переможець Кубка європейських чемпіонів. Не дивно, що спартаківки становили основу жіночої збірної країни, яка також грала під керівництвом Турчина. І як грала!
Починаючи з 1952 року, наші борці греко-римського й вільного стилю завойовували золоті медалі на дев’яти Олімпіадах, принісши у скарбничку національного спортивного надбання 14 нагород найвищого ґатунку – 8 у вільній боротьбі та 6 у греко-римській. А ще є вагомий здобуток у дзюдо, в якому золото у престижній важкій вазі.
Українські важкоатлети, не змовляючись, завжди «вистрілювали» винятково одиничними – двох золотих медалістів за одну Олімпіаду наша країна ніколи не отримувала. Водночас обходилось і без тривалих пауз – богатирі з України стабільно поверталися до рідних пенатів із дорогоцінними здобутками.
Бокс – один із небагатьох видів спорту, перемоги в якому завітали до України вже в роки незалежності. Однак, можна сказати, що багаторічне очікування того варте – кожен із трьох наших олімпійських чемпіонів цілком справедливо увійшов до когорти найкращих боксерів свого часу.
Є чим пишатися українським веслярам, які здобули на Олімпіадах загалом 25 золотих медалей – більше тільки наші гімнасти та легкоатлети. Уперше на повний голос заявили про себе українські підкорювачі водних просторів на Іграх 1964 року в Токіо. Особливо плідними стали змагання 1972 року в Мюнхені, де наші веслувальники завоювали одразу 6 золотих медалей. І все ж, плавання не подарувало Україні довгої низки олімпійських чемпіонів. Але кожен із героїв залишив яскравий слід в історії цього виду спорту.
Українські майстри філігранного володіння фехтуванням посідали верхню п’єдестальну сходинку на шести Олімпіадах, і десятеро з них стали переможцями Ігор.
Прицільно розстрілювати олімпійські мішені українські стрільці та стрільці з луку почали вже з другої Олімпіади, в якій брали участь радянські спортсмени.
Українці чудово показали себе не тільки в тих видах, про які йшлося вище. У запеклій боротьбі вони здобували блискучі перемоги у велоспорті (5 золотих медалей), сучасному п’ятиборстві (4), кінному спорті (2), стрибках на батуті.
Так уже історично (й географічно теж) склалося, що український спорт завжди більше тяжів до зимових видів спорту Олімпіад. Наше представництво у радянських і об’єднаній (Альбервіль-1992) збірних на зимових Іграх було «точковим», і лише двоє посланців із України вписали свої імена до золотого олімпійського літопису.
Відкрийте цей альбом – яскраві враження і приємна ностальгія вам гарантовані. Книга розрахована на широке коло читачів різного віку.
Фото з книги
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ:
https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe
