Бабин Яр: пам’ять на тлі історії: альб.-кат. мультимед. вист. до 75-річчя трагедії / Музей історії м. Києва, Український ін-т нац. пам’яті, Громад. ком. «Бабин Яр»; упоряд. В. Нахманович.– Київ: Laurus, 2017.– 250 с.: фот.
Страшні останки – черепи і кості –
В землі не тліють, – пам'ять стережуть.
Щоб людство більш не знало голокостів,
Про Бабин Яр не сміємо забуть.
Ірина Васильківська
Двомовне видання (українською й англійською мовами), підставою для складання якого була виставка у вересні 2016 року на честь вшанування 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, звертається до загальної читацької аудиторії
Упорядником видання є Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва та відповідальний секретар Громадського комітету «Бабин Яр».
«Бабин Яр – це складний історичний символ. До історії він увійшов восени 1941 р., коли протягом двох днів було вбито майже 34 000 київських євреїв в одному з найбільших одноразових масових вбивств, вчинених нацистами під час Другої світової війни. Так Бабин Яр став одним із символів Голокосту». Бабин Яр – важка незагоєна рана Другої світової війни в історії України, яку ми маємо пам’ятати, щоб не допустити її повторення.
У виданні представлені світлини з виставки «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії». Також є історичні мапи місцевості Києва взагалі та самого Бабиного Яру зокрема.
«Багато століть ця територія лишалася малозаселеною міською околицею, з розташованою понад яром Кирилівською церквою (1140 р.) та лікарнею, створеною на території колишнього Кирилівського монастиря 1806 р.»
27 січня, у день звільнення в'язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту.
Пам’ять про Голокост і Бабин Яр це також вшанування рятівників, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі.
«Кияни намагалися допомогти військовополоненим. Централізовано збирав допомогу Український Червоний Хрест, очолюваний проф. Федором Богатирчуком. Багато місцевих жителів самостійно приносили їжу, «викупляли» ув’язнених з таборів під виглядом своїх родичів».
За висновками спеціальної державної комісії на Нюрнберзькому процесі, що відбувся в 1945–1946 роках, жертвами нацистського злочину стало понад 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру. Однак, будь-яка кількість загиблих людей є жахливою.
Зі спадщиною Бабиного Яру пов'язана і трагедія, яка сталася у Києві у 1961 році, один злочин спричинив інший злочин.
Наприкінці 1940-х років у Бабиному Яру передбачалося спорудити «пам'ятник жертвам фашистського терору». Але монумент не спорудили через ініційовану Кремлем 1948 року антисемітську кампанію «боротьби з безрідними космополітами», яка неминуче відбилася на долі Бабиного Яру, адже переважна більшість його жертв – євреї.
Влада вирішила засипати Бабин Яр, глибина якого сягала 50 метрів, а довжина – 2,5 км, і вирівняну територію перетворити на місце розваг!
«План розвитку Києва на 1951–1960 рр. передбачав знищення Бабиного Яру та прилеглих кладовищ з метою прокладки тут нових магістралей та створення спортивно-паркової зони».
Саме цей злочинний намір поклав початок подіям, які призвели до Куренівської трагедії. «Фатальним для мешканців київського района Куренівка став понеділковий ранок 13 березня 1961 р., коли майже 650 тис. куб. м намитої маси, прорвавши земляну дамбу, подібно лавині зійшли з Бабиного Яру на житловий масив, виробничі приміщення й Трамвайне депо ім. Красіна».
Грязьовий вал повністю знищив 68 житлових і 13 адміністративних будівель, а також поруйнував близько 300 квартир і будинків. За лічені хвилини без даху над головою опинилися майже 1 300 киян.
Через різні об'єктивні та суб'єктивні причини у Києві досі не створено музею трагедії Бабиного Яру. Однак, робота в цьому напрямку проводиться.
«Меморіал – непересічне завдання для архітекторів, а також для митців, оскільки він безпосередньо має справу з поняттями історії, політики, пам’яті».
Бабин Яр є сховищем багатьох історій. Це місце для всіх і кожного. Це місце пам’яті про трагедії минулого і сьогодення. Це місце, де ви усвідомлюєте, що немає нічого вічного в нашому житті.
Посилання на книгу в БД ДОУНБ: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/533352CA-2CFF-4BE5-A9F0-46362C8F243D
