Яворницький Д.І. Дніпрові пороги: альбом фотографій з географічно-історичним нарисом / Д.І. Яворницький; упоряд. О.О. Савчук.– Харків: Олександр Савчук, 2023.– 194 с.
Перевидання раритетної книги Д.І. Яворницького «Дніпрові пороги. Альбом фотографій з географічно-історичним нарисом» 1928 року, здійснив видавець Олександр Савчук, який вважає своєю місією повернення з небуття золотих імен української науки, культури та мистецтва. Він же виступив і упорядником цієї книги, зберігши стилістику та нумерації сторінок оригіналу, але з усуненням друкарських помилок і неточностей.
Автор передмови до цієї книги Олег Власов, розповідає, що Дніпрові пороги – це виходи гранітів, гнейсів та інших корінних порід Українського кристалічного щита в руслі Дніпра, затоплені водами Запорізького (Дніпровського) водосховища після 1932. Порожистою частиною Дніпра умовно вважається ділянка ріки між сучасними містами Дніпро та Запоріжжя (бл. 100 км).
Пороги являли кам’яні пасма, що цілком перетинали течію ріки. Кожен із них складався з кількох лав, розташованих одна за одною, і створював різний перепад води. Кількість порогів протягом століть визначали по різному. Візантійський імператор Константин VII Багрянородний, перший з відомих авторів, хто описав Дніпрові пороги у своїй праці «Про управління імперією» (сер. 10 ст.) згадує 7 порогів, наводячи їхні назви «роською» (скандинавською) та слов’янською мовами.
Упродовж XVI–XVIII ст. різні автори налічували від 10-ти (мапа Романа Томілова 1775) до 14-ти порогів («Большому чертежу книга» 1627). Загалом кількість об’єктів, які в різний час зараховували до порогів, сягає 20-ти. З 1-ї пол. XIX ст. утвердився реєстр із 9-ти порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Дід-Поріг, Розбійник, Ревучий), Вовнизький (Онук-Поріг), Будиловський, Лишній, Вільний (Гадючий, Вовчок).
Д.І. Яворницький уже класифікує пороги за таким порядком: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовніговський, Будильський, Лишній і Вільний.
Окрім порогів, існувало до 60-ти забор – кам’яних пасом, які перетинали русло Дніпра частково. Різні автори налічують у Надпорожжі від 70-ти до 90 островів. Окрім десятків скель, свої назви мали кілька так званих «скот» – невеликих печер, з якими були пов’язані давні легенди. Дніпро у порожистій частині (включно з островом Хортиця) має кілька допливів. З лівого боку це річки Самара, Ворона, Осокорівка, Вільнянка, Суха та Мокра Московки; з правого боку – Сура, Верхня, Середня та Нижня Хортиці. Крім того, на цьому просторі у Дніпро з обох боків впадають понад 70 балок; найбільші з них мають струмки, які ще у XVIII ст. називалися річками.
Судна та плоти через пороги проводили професійні лоцмани – самоврядна спільнота, центром якої наприкінці XVIII – початку XX ст. було с. Лоцманська Кам’янка (нині у складі м. Дніпро). Сплав здійснювався двома шляхами: «Старим (козацьким) ходом», який співпадав з природним фарватером ріки й прямував здебільшого уздовж правого берега, та «Новим (канальним) ходом», що утворився у середині XIX ст. після спорудження каналів і проходив уздовж лівого берега. Ходи орієнтувалися на так звані «примітні камені» кількістю до 140, кожен з яких мав назву. На обох берегах ріки було визначено кілька «привальних місць» на випадок екстреної зупинки.
Видання підготовлене за результатами багаторічних краєзнавчих досліджень Д.І. Яворницького та Дніпрельстанівської експедиції, якою він керував, і на замовлення Державного видавництва України. Метою було – зберегти хоча б на папері пороги Дніпра, визначну пам’ятку природи, тісно пов’язану з багатьма історичними подіями, явищами, особами. Альбом містить розлогий географічно-історичний нарис Д. Яворницького та багато чорно-білих фотографій з видами Дніпра, порогів, островів. Оскільки нині ці території вкриті товщами води штучного «моря», то лише на фотографіях і можна побачити унікальні куточки природи.
Дана книга – сучасне перевидання з врахуванням оригінальної стилістики. В оригінальному виданні містилось 86 фотографій, для значної кількості з них віднайдено оригінали, що дозволило відтворити їх якісніше, в порівнянні з виданням 1928 року.
Видання доповнено примітками та ілюстративним додатком з 29 ілюстрацій, більшість з яких публікується вперше.
Посилання на БД «Книги» ДОУНБ
http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/753EE417-F456-4A67-A810-96D
