Софія Яблонська.– https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/6/67/Sofiya_Yablonsjka_ukr.jpg
Софія Яблонська – жінка, яка відкрила світ для інших
Україна – вічне джерело моєї наснаги, я
вибрала мову і цю країну, тому що це вибір
моєї любові. А те, що вибирає любов, –
найфантастичніше в цьому світі.
Софія Яблонська
Софія Яблонська – українська письменниця, журналістка, фотографиня, мандрівниця. На жаль, про неї знають незаслужено мало, але історія її життя заслуговує уваги. Вона – перша українка, яка здійснила навколосвітню подорож. Маршрут її пролягав через Марокко, Єгипет, Шрі-Ланку, Китай, Лаос, В’єтнам, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, острови Індонезії та Французької Полінезії, Австралію, Нову Зеландію, Північну Америку. Її подорожі були справжнім подвигом для жінки того часу, бо подорожувала самостійно без екскурсоводів, ризикувала, потрапляючи в небезпечні ситуації. Принципово уникаючи туристичних маршрутів, вона хотіла побачити не екзотику, не крикливі постановочні шоу, а реальне людське життя.
«Я побувала в палаці в’єтнамського імператора і в гаремі арабського каїда. Куштувала столітні яйця і слимаків. Утікала від куль сахарських кочівників та ударів камінням у спину в Китаї. Мало не померла від укусу бананової гадюки та соку отруйної орхідеї. Вилікувалася від малярії та позбавилася залежності від опію».
Софія Яблонська народилась у 1907 році в селі Германів на Львівщині у сім’ї священника і своє дитинство вона добре описала в творі «Книга про батька».
Мрією юної Софії був кінематограф, і вона в двадцятирічному віці їде до Парижа, який був центром мистецтва та літератури в ті часи. У столиці Франції Софія працює манекенницею та моделлю для художників, а також пробує зніматися в кіно. В Парижі вона освоїла фото- і кінокамеру, навчається техніці знімання документального кіно, працює кінорепортеркою.
У цей час її захопила ідея подорожі в екзотичну країну. Такі ідеї були дуже популярні в артистичному середовищі того часу. В січні 1929 р. вона вирушає в подорож до Марокко, де прожила до квітня 1929 р. і зрозуміла, що її цікавить. Вона пише Володимиру Винниченку: «Усі мої проєкти праці – які я складала та задумала в Парижі розгубились в товпі арабів – тепер більше мене нічого не цікавить як життя туземців». Результатом цієї подорожі став роман «Чар Марокко», де вона чудово описала звичаї й особливий колорит цієї країни.
Незважаючи на те, що роман написаний майже сто років тому, він викликає живий інтерес і насолоду від прочитаного. Цей твір, як і всі наступні, був опублікований у Львові в 1932 р. і отримав чудові відгуки критиків. Михайло Рудницький писав: «…книжка «Чар Марока»: барвистий стиль, жива обсервація, життєрадісна усмішка. Головно стиль; він, і тільки він є виявом таланту…»
Свої враження від мандрівки до Китаю вона описала в книзі «З країни рижу та опію». Це захоплива розповідь про життя Китаю тридцятих років минулого століття. Софія щиро ділиться своєю бідою, як стала залежною від опію і свою боротьбу з цим злом. Яблонська намагається зафіксувати на плівці яскраві моменти китайського буття, але тут вона зіткнулась з проблемою, бо китайці вірили в те, що «одинокий погляд маґічного апарату в силі нагнати на них хворобу, а то й смерть». І тому вона вдавалась до різних хитрощів, щоб робити свою роботу.
В цей час вона познайомилась із французьким інженером Жаном Уденом, який згодом став послом Франції в Китаї. Пара одружилась, обоє прожили в Китаї 15 років. Тут народились їхні діти – троє синів.
«Знайомлячись із давніми тисячолітніми культурами, я все більше почувалася українкою. Всюди, де була, творила навколо себе Україну. Перше, що робила на новому місці – закладала городець із мальвами, соняшниками та роменами. Вчила китайців варити борщ, виробляти сир і масло. Запах свіжоспеченого хліба був для мене милішим за пахощі найекзотичнішого квіття. Вірила, що колись, коли вже набридне подорожувати, прихистком для мене стане не острів Таїті, не казкова Індія, а хатина під солом‘яною стріхою десь у Карпатах. За садом – воркотіння прозорого струмка. Затишна, вимріяна пристань!»
Та останні роки життя, після смерті свого чоловіка, Софія Яблонська прожила у Франції на острові Нуармутьє. Тут вона захоплюється архітектурою та дизайном, будує віллу за своїм проєктом. Одержує замовлення на проєкти будівель. Один із будинків за її проєктом був відзначений місцевою комісією архітекторів як художня цінність острова.
У ці роки вона працює над спогадами «Книга про батька». Це дуже виважений, надзвичайно чуттєвий психологічний роман, написаний не поспіхом, а над яким вона працювала останні тридцять років. Витягуючи з потаєних куточків душі епізоди свого дитинства, описувала людей, які її оточували. Атмосфера любові, ніжності та великої мудрості наповнює книгу. Ця книга – ода любові своєму батькові, вона наповнює чистими емоціями та теплотою. Багато мудрості авторка взяла від свого батька. Він повчав її ще зовсім маленьку: «Ми є на землі, щоби боротись проти часу, інакше він нас поїсть. Коли йому не протидіяти, він робить нас гнилими так, наче б ми вже були мертві. Треба любити речі, любити все, що ти робиш, бо воно робить тебе багатшою за все інше. А головне, треба любити свою працю, бо працювати, значить боротись проти часу, значить творити! В кожній хвилині ти можеш зробити з нічого щось; інакше ти все нищиш, бо зменшуєш його вартість, залишаєш нидіти…»
Софія не побачила його надрукованим. В 1971 році вона загинула в автокатастрофі, а книжка побачила світ в 1977 році, а взагалі літературний спадок цієї видатної жінки складається з епічних творів «Чар Марока» (1932), «З країни рижу та опію» (1936), «Далекі обрії» (у 2 ч., 1936 і 1939), збірки нарисів і оповідань «Дві міри – дві ваги» (1972, посм.), книги спогадів «Книга про батька. З мого дитинства» (1977, посм.)
Радимо прочитати:
Яблонська С. Далекі обрії: роман.– Київ: Родовід, 2018.– 335 с.
Яблонська С. Двi ваги – двi мiри.– Париж, 1972.– 122 с.
Яблонська С. З країни рижу та опію / упоряд.: А. Беницький, В. Гоменюк; Укр. культур. фонд.– Київ: Родовід, 2018.– 237 с.
Яблонська С. Книга про батька. З мого дитинства.– Репр. вид.– Київ: Центр учбової літератури, 2021.– 237 с.
Яблонська С. Чар Марока: роман.– Київ: Родовід, 2018.– 190 с.
