Христина Алчевська – просвітителька українського народу

Христина Алчевська. Авт.: Н.О. Дурново. Луганщина в лицах и событиях, Суспільне надбання (Public Domain),
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=27183806

Христина Данилівна Алчевська (16.04.1841–15.09.1920), українська педагогиня, бібліографиня, просвітниця, організаторка народної освіти.

Христина Данилівна Журавльова народилася в м. Борзна Чернігівської губернії у дворянській родині. Батько – Данило Журавльов, був викладачем словесності міського училища, мати Аннета Вуїч, – дочка генерала Вуїча, сина молдавського господаря, мала молдавське, сербське та румунське коріння. Окрім Христини в родині зростали ще двоє хлопців – Михайло та Леонтій.

Незважаючи на гарне матеріальне становище родини, освіту Христина здобула самотужки, через те, що її батько, викладач повітового училища, був категорично проти, щоб дівчина отримала бодай хоч якусь освіту. З дитинства Христина мріяла стати вчителькою. Юність дівчини минула в м. Курську, куди переїхала її родина у зв’язку з роботою батька. Тут вона вперше випробувала свої сили на ниві народної освіти, навчаючи писемності селянських дітей.

Під псевдонімом «Українка», яким вперше підписалася саме вона, у 1860-х рр. Христина Журавльова листувалася з О. Герценом, читанням журналу якого вона захопилася. У часописі «Колокол» вона друкувала статті, звернені до жінок, у яких пробуджувала їхню громадську свідомість, закликала вчитися самостійно та навчати інших у народних школах. Дівчиною Христина Данилівна писала вірші, які друкувала в періодичних виданнях. Один із цих віршів у 1861 р. випадково потрапив на очі харківському підприємцю Олексію Алчевському, який був вражений і написав листа юній поетесі. Молоді люди почали листування, а за рік – у 1862 р. побралися.

Олексій Алчевський – відомий підприємець, банкір, засновник Харківського торговельного банку, третього за значенням у тодішній Російській імперії, Земельного та Іпотечного банків. Засновник гірничих і металургійних підприємств на Луганщині – Олексіївського гірничо-промислового товариства, Донецько-Юріївського металургійного товариства та Донецько-Юріївського металургійного заводу (нинішня назва – «Алчевський металургійний комбінат»). Очільник Біржового комітету та власного Торгового дому, засновник міста Алчевськ, меценат, громадський діяч, ініціатор створення в Харкові товариства «Громада». З ним Христина Данилівна переїхала до Харкова. Чоловік у всіх починаннях підтримував дружину. Великі статки родини – більше ніж 30 мільйонів рублів були скеровані на користь людям. З цього часу і до кінця життя діяльність Х.Д. Алчевської була присвячена народному просвітництву.

У салоні Х. Алчевської часто збиралися визначні діячі науки та мистецтва. Серед них – літератори Гнат Хоткевич, Олександр Олесь, Михайло Косач, Пантелеймон Куліш, Тадей Рильський, Микола Вороний.

Майже шість десятиліть свого життя – 57 років, Х. Алчевська віддала педагогічній праці. Її подвижницький шлях – від вчительки до керівниці недільної школи і віце-президента Міжнародної ліги освіти.

Як просвітниця, Х. Алчевська у 1862 р. заснувала Харківську жіночу недільну школу. Вісім років школа Алчевської працювала нелегально. Щоб отримати дозвіл на керування школою та викладати в ній, Христина Алчевська особисто мусила скласти іспити з кількох навчальних дисциплін. Школа відкрилася офіційно 22 березня 1870 р. у будинку міського парафіяльного училища у Харкові. Колектив зі 100 педагогів-сподвижників, серед яких були й знані освітяни, науковці, зокрема Микола Бекетов, Микола Сумцов, Василь Данилевський, Дмитро Багалій, безкоштовно, на громадських засадах викладали письмо, математику, фізику, хімію, літературу, правознавство, географію, історію України. Заняття у школі відбувалися по вихідних і святкових днях. Х.Д. Алчевська утримувала школу до 1919 р. Почесною попечителькою школи стала Ганна Вернадська – мати майбутнього президента Академії наук України Володимира Вернадського.

До школи приймали як дорослих жінок, так і дівчат, старших десяти років. Школа давала значно ширшу та повнішу освіту, ніж звичайна недільна. В різний час у школі здобули освіту майже 17 тис. жінок і чимало її випускниць успішно складали іспити на звання народних учительок. Крім того, школа була методичним центром початкової освіти дорослого населення в Російській імперії. Разом із колективом викладачів, Х. Алчевська була автором методики навчання грамоти дорослих. Особливого значення у школі надавали літературним бесідам. З багатьох предметів були розроблені програми бесід і методичні вказівки щодо їх проведення. Популяризувався звуковий метод навчання грамоти, розроблений К.Д. Ушинським, метод бесіди, зокрема з історії культури, географії, з гігієни, анатомії та фізіології людини, з питань надання першої допомоги в разі нещасних випадків, з профілактики холери тощо; пояснювального та позакласного читання, центром якого була шкільна бібліотека, видавалися розроблені у школі «Програми з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів».

Унікальним явищем у діяльності Харківської приватної жіночої недільної школи став музей наочних посібників – таблиць, картин, альбомів, історичних і географічних карт, манекенів, опудал тощо. У 1896 р. музей налічував 434 експонати, причому, були посібники, спеціально виготовлені для цього музею. У 1870–1980-ті рр. X.Д. Алчевська неабияку увагу приділяла позакласній роботі, насамперед, позакласному читанню, розробила метод вивчення читацьких інтересів.

У 1896 р. подружжя Алчевських власним коштом за проєктом Олексія Бекетова спорудило  шкільний будинок (нині – корпус Харківського обласного художнього музею). У 1879 р. на власні кошти Христина Данилівна також збудувала однокласну земську школу в с. Олексіївка Катеринославської губернії (нині Луганська область) і фактично стала її попечителькою.

Педагогічна діяльність X.Д. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти.

Педагогічні та просвітницькі думки Христини Алчевської, її спостереження та практики були викладені в низці праць: «Історія відкриття школи в с. Олексіївка Михайлівської волості» (1881), «Сільські нариси» (1894), «Півроку із життя недільної школи» (1895), «Передуманное и пережитое» (1912). Крім того, освітянка друкувалася в журналах: «Русская школа», «Русская мысль», «Вестник Европы», «Северный вестник».

Як бібліограф Х.Д. Алчевська головувала в авторському колективі з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1888–1906), до якого увійшли понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори іноземної, російської та української літератури, серед яких твори Т.Г. Шевченка, І.П. Котляревського, Є.П. Гребінки, Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, І.С. Нечуя-Левицького, І.К. Карпенка-Карого, І.Я. Франка, Панаса Мирного, Ю.А. Федьковича, П.А. Грабовського, В.С. Стефаника, М.М. Коцюбинського, Лесі Українки та 300 найвідоміших українських пісень.

Також просвітянка підготувала тритомний посібник «Книга для дорослих» (1899–1900). Над його підготовкою впродовж шести років працювала спеціальна комісія із 84 осіб на чолі з істориком, професором Харківського університету Дмитром Багалієм. При цьому вперше була врахована специфіка навчання саме дорослих, і за наступні 18 років книга перевидавалася сорок разів.

Христина Данилівна Алчевська мала щасливу родину. Діти родини Алчевських також залишили помітний слід в історії вітчизняної науки та культури: Дмитро став кандидатом природничих наук; Іван – оперним співаком, виконавцем 55 оперних партій; Микола – педагогом і громадським діячем, укладачем першої україномовної абетки для дорослих, у радянські часи – визначний педагог, автор першої української радянської абетки; Григорій – композитор (автор музичних творів на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та своєї сестри Христини Алчевської); Христя – відома поетеса та педагогиня; Ганна – художниця, її чоловіком був відомий архітектор Олексій Бекетов.

Члени родини Алчевських були популяризаторами народної пісні й української мови, творчості Тараса Шевченка. У 1897 р. Олексій Алчевський замовив скульптору Володимирові Беклемішеву мармуровий бюст поета. Цей бюст 1898 р. встановили на п’єдесталі в саду будинку Алчевських. Після трагічної загибелі Олексія Алчевського у 1901 р. його спадкоємці продали родинну садибу та перенесли бюст Кобзаря до свого нового помешкання. У 1932 р. син Христини Алчевської – Микола, передав цю родинну реліквію до київської картинної галереї Тараса Шевченка (нині – Національний музей Тараса Шевченка в Києві), де вона зберігається і нині.

У 1912 р. Х.Д. Алчевська видала мемуари «Передумане й пережите», де писала про любов до України та її народу, розповідала, як виховувала ці почуття не лише в учениць, але й у своїх власних дітей.

Після трагічної загибелі чоловіка, який внаслідок економічної кризи 1899 р. втрати кошти та бізнес, Христина Данилівна витратила майже всі заощадження на сплату боргів і жила за кошт сина Івана, оперного співака і за його ж кошт утримувала школу. Але у 1917 р. сина не стало, і це був ще тяжчий удар – у його особі Христина втратила свою духовну та матеріальну опору.

Христина Алчевська спочиває на одному з харківських цвинтарів. Її надгробок прикрашає лаконічний надпис: «Просвітителька народу Х.Д. Алчевська (1841–1920)». У Національному музеї історії України зберігаються меморіальні речі Христини Алчевської: її фотопортрет, Велика й Мала медалі Всесвітньої виставки в Парижі 1900 р., «Книга дорослих» (1899). У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд сина Христини Данилівни – Івана Олексійовича Алчевського (ф. 131), у матеріалах якого відклалися її епістолярії, творчі матеріали та світлина.

Іменем Христини Алчевської названо Борзнянську загальноосвітню школу I–III ступенів і Алчевську спеціалізовану школу № 1. У містах Дніпро, Кривий Ріг, Кременчук, Львів і Чернігів вулиці названі на її честь, а в Києві – провулок Христини Алчевської.

Радимо прочитати:

Алчевська Христина Данилівна // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар; відп. ред. Л.А. Дубровіна; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису.– Київ: НБУВ, 2017.– С. 18–19.

Алчевські // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О.І. Вовк, А.В. Григор'єв, С.М. Куделко; гол. ред. В.С. Бакіров.– 2-ге.– Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2020.– С. 16.

Зрослись душею, сплелись корінням / упор. М. Рубанець.– Київ: Успіх і кар'єра, 2008.– 224 с. 

Радимо переглянути: