Богдан Весоловський // https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/
wp-content/uploads/2015/08/veselovs.jpg
Між двома великими війнами в ХХ столітті весь світ потрапив у тенети джазу, і цей історичний період називають «золота епоха джазу». Джаз, у свою чергу, відкрив можливості для створення нових танцювальних мелодій. Танго і фокстрот заполонили серця сучасників. Ці мелодії знову і знову зачаровують теплотою і чуттєвістю. Україна не залишилась осторонь. Зокрема у Львові в ці роки теж вирувало музичне життя. Молодь розважалась і відвідувала дансинги.
Революцією в музичному житті міста стало створення першого українського джазового ансамблю «Ябцьо-джаз». Засновником гурту був Леонід Яблонський, скрипаль. У складі гурту були піаніст Анатолій Кос-Анатольський, співак Степан Гумінілович і вокалістка Ірена Яросевич. А головним автором пісень колективу став акордеоніст Богдан Весоловський, якого знатимуть як Бонді. В ці роки для Богдана Весоловського прийшов небувалий успіх. Його називають королем української танцювальної музики, адже він створив майже 20 альбомів. Його пристрасні романси в ритмах танго і фокстроту завжди звучали українською мовою і були неперевершені та прекрасні. Перший його твір – це танго «Прийде ще час».
Прийде ще час, коли затужиш ти за мною,
Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,
Може, тоді любов ти зрозумієш мою,
І, може, за ту любов вдячна будеш мені.
Народився Богдан Осипович Весоловський 30 травня 1915 року у Відні, але після Першої світової війни родина переїхала до міста Стрий Львівської області. Там він здобув початкову освіту, а згодом пішов навчатись до Львівського університету на юридичний факультет. У Львові його серце заполонила музика, тож навчання він продовжує і в 1938 році, закінчивши університет, переїжджає до Ужгорода.
На початку Другої світової війни Богдан Весоловський від’їжджає до Відня, одружується і після війни в 1949 році з сім’єю емігрує до Канади, де і прожив все своє життя. Жив у Монреалі, працював на Канадському радіо і згодом очолив українську секцію міжнародної служби «Голос Канади».
Хоча доля закинула Богдана далеко від Батьківщини, він мав можливість читати українськи часописи і знав сучасну українську поезію, особливо любив поезію Сосюри, на вірші якого написав близько двадцяти романсів.
Останні його твори наповнені більш патріотичним звучанням, зокрема його пісня «Лети, тужлива пісне».
Лети, тужлива пісне,
Через море у даль...
Неси мою любов,
Мою тугу і мій жаль...
Лети у блакитні простори
буйним вітрам навздогін,
Неси понад Чорнеє Море
Рідним степам мій уклін...
Побачити Батьківщину Богдану Весоловському судилося лише в 1960-х роках. Він був членом канадської делегації з культурного обміну. Музикант з’їздив до Львова, Канева на могилу Тараса Шевченка.
Богдан Весоловський помер у грудні 1971 року в Монреалі. Через сорок років, виконавши його бажання, дружина поховала його прах у родинному склепі в Стрию.
Пісенна спадщина Богдана Весоловського – близько 100 композицій. Його польки, фокстроти, танго відзначаються мелодійностю та чуттєвістю. Вони і сьогодні не втрачають своєї актуальності і звучать у виконанні українських співаків. Ця музика неперевершена.
У 1998 році вийшов диск із записом 15 пісень композитора у виконанні співака Остапа Зорича.
Олег Скрипка на основі знайдених у Торонто матеріалів записав два альбоми «Серце у мене вразливе» та «Жоржини». Ці пісні знаходять відгук в серцях слухачів і навіюють щемливе відчуття минувшини і невідворотність прийдешнього.
У 2015-му у Львові вперше відбувся Міжнародний фестиваль ретро-музики імені Богдана Веселовського.
Радимо прочитати:
«Ти танго заспівай мені...» [Ноты]: пісні Богдана Весоловського / упоряд., авт. передм. М. Гримич, упоряд., авт. післям. І. Осташ.– Київ: Дуліби, 2015.– 105 с.
Радимо переглянути:
