Мета хірурга – постійне вдосконалення,
знання та переломлення у своїй діяльності
кращих світових досягнень, створення
свого, оригінального, що визначає прогрес в
медицині і хірургії на роки.
Олександр Шалімов
Олександр Олексійович Шалімов (20.01.1918–28.02.2006), український хірург, один із засновників української хірургічної школи, доктор медичних наук, професор, Герой України. О. Шалімов народився в с. Введенка Задонського повіту Воронезької губернії (нині – Липецька область, рф), у селянській багатодітній родині, де було 12 власних дітей і ще двох безпритульних батьки прийняли у родину. Олександр став шостою дитиною. У 1925 р. сім'я переїхала на батьківщину матері – Кубань, на хутір Звезділін Натирбовського району. Саме від матері, кубанської козачки, яка померла, коли їй не було і сорока років, Олександр знав багато українських пісень, яких згодом охоче співав у гарному товаристві.
Після закінчення школи хлопець мріяв навчатися у Ленінградському фізико-математичному інституті, але не мав коштів туди поїхати. Натомість у 1934 р. він вступив на робітфак Кубанського медичного училища, який закінчив у 1936 р. з відзнакою. У тому ж році вступив до Кубанського медичного інституту. Під час випускної екзаменаційної сесії почалася війна. Останній іспит із хірургії він здав достроково. У роки війни О. Шалімов працював хірургом у лікарнях тилу – на фронт його не взяли через перенесені незадовго до того малярію та гепатит, а також ревматизм і хворобу хребта.
З 1941 р. О. Шалімов – хірург, головний лікар Нерчинсько-Заводської міжрайонної лікарні в Читинській області РРФСР. «Триста кілометрів до залізниці, сімсот – до найближчого обласного центру. Оскільки всіх лікарів забрали на фронт, єдиним лікарем залишився я», розповідав Олександр Олексійович. Молодий лікар виконував операції мало не по книжках, всі втручання – й ургентні, й планові. Оперував і бойові поранення прикордонників, застава яких була недалеко. Йому доводилось виконувати функції травматолога, хірурга, акушера-гінеколога, нейрохірурга. В коротких проміжках між прийомом хворих, операціями і сном О. Шалімов читав спеціальну літературу, бо знань катастрофічно не вистачало, а порадитись було ні з ким. Єдина допомога – дві медсестри. Вночі відпрацьовував хірургічну техніку на трупах і піддослідних тваринах. Через таку майже безперервну хірургічну практику вже через рік О. Шалімов почав виконувати резекцію шлунку.
З 1944 р. О. Шалімов – завідувач хірургічного відділення, головний лікар Петровськ-Забайкальської міської лікарні Читинської області РРФСР. Ця міжрайонна лікарня обслуговувала жителів чотирьох районів області. І знову лікар Шалімов виконував всі необхідні операції – і як уролог, і як гінеколог, і як нейрохірург. Так він працював протягом усіх років війни.
Після перемоги О. Шалімов отримав можливість пройти курси підвищення кваліфікації у Москві й обрати нарешті якусь спеціалізацію. Він довго не міг визначитись, яку галузь хірургії йому обрати. Олександр Олексійович обійшов усі найвідоміші інститути того часу: Інститут Вишневського, Скліфосовського, Бакулєва.
У 1946 р. О. Шалімова перевели до Брянської обласної лікарні. Невдовзі сюди ж скерували на роботу ще одного хірурга, який стане відомим у майбутньому – Миколу Амосова. Про ті часи Олександр Шалімов згадував так: «У великій операційній два столи – один Амосову, інший – мені. Ми з Миколою Михайловичем почали змагатися. Змагалися чесно. Ніхто нікому жодних капостей не робив. Навпаки, один від одного нічого не приховували. Ми підняли хірургію в Брянську на високий рівень, вищий, ніж у Києві, Харкові, Курську…».
З 1949 р. О. Шалімов – головний хірург Орловського облздороввідділу і завідувач хірургічного відділення Орловської обласної лікарні. З 1952 р. асистент кафедри госпітальної хірургії Курського медичного інституту. З 1953 р. головний хірург Брянського облздороввідділу і завідувач хірургічного відділення Брянської обласної лікарні.
У 1955 р. О.О. Шалімов захистив кандидатську дисертацію «Утворення штучного стравоходу при рубцевій непрохідності». Але коло його наукових інтересів не обмежувався цією проблемою. Особливий інтерес він проявляє до питань хірургії шлунку, стравоходу, легенів і підшлункової залози.
У 1956 р. О.О. Шалімов переїжджає працювати в Україну. У 1957 р. розпочався харківський період діяльності хірурга. Важлива віха його роботи – Український центральний інститут удосконалення лікарів у м. Харків, очолюваний І.І. Овсієнко, який сприяв створенню нових кафедр, серед яких перша в країні кафедра торакальної хірургії й анестезіології, яку у 1959 р. очолив О. Шалімов.
Як провідний хірург у лікувальних і наукових закладах Харкова О. Шалімов намагається поєднувати практичну медицину з науковими дослідженнями, пропонуючи для кожного пацієнта індивідуальні методи лікування. Олександр Олексійович обраний доцентом кафедри хірургії Харківського медичного інституту. Після захисту докторської дисертації «Хірургічне лікування раку головки підшлункової залози і фатерова соска» у 1958 р. У 1959 р. вчений очолив кафедру торакальної хірургії й анестезіології Українського Інституту вдосконалення лікарів.
Після створення у 1965 р. Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії О.О. Шалімов призначається його директором і одночасно завідує кафедрою торакоабдомінальної хірургії. Роки роботи в Харкові були періодом становлення О.О. Шалімова як вченого. Коло його інтересів становили питання хірургії органів травлення, серця, магістральних судин, анестезіології тощо. Шалімов багато уваги приділяв хірургії легень, серця і кровоносних судин. За його участі сконструйовані оригінальний апарат штучного кровообігу, плоскі дилятатори для мітральної комісуротомії, ряд пристроїв й інструментів. Він запропонував і впровадив у практику методику заміни облітерованної артерії одноіменною веною (in situ), також опублікував безліч монографій, в яких відображався великий клінічний досвід автора. Олександр Шалімов запровадив в Україні резекції стравоходу з одномоментною пластикою, органозберігаючі операції на шлунку при виразковій хворобі, резекції печінки і підшлункової залози. Також він розробив нові методи операцій при онкологічних, серцевих, шлункових захворюваннях, вперше здійснив пересадку підшлункової залози хворому діабетом.
З 1970 р. О. Шалімов працює в Києві. Спочатку він був обраний завідувачем кафедрою торакоабдомінальної хірургії, керував відділенням хірургії Київського НДІ гематології та переливання крові, деякий час виконував обов'язки директора цього інституту.
У 1972 р. на базі 6-ї лікарні було створено Інститут експериментальної й клінічної хірургії МОЗ УРСР. Створення і становлення інституту проходило під керівництвом О.О. Шалімова. Заклад став результатом величезного досвіду лікаря Шалімова та зусиль й організаторського таланту Шалімова – керівника й організатора медичної галузі. З 1975 р. О.О. Шалімов – директор Інституту хірургії та трансплантології, що нині названий його іменем.
Серед багатьох проблем, вирішенням яких успішно займалися вчені інституту під керівництвом О.О. Шалімова, одне з найважливіших місць належить розробці методів хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. В результаті кропітких наукових пошуків були запропоновані оригінальні види операцій і численні модифікації вже існуючих, що дозволило поліпшити результати лікування. Однак більш важливим були відмова від шаблонного застосування методик і розробка диференційованого, індивідуального підходу до вибору методики операції для кожного конкретного хворого. «Кожному хворому – своя операція» – це кредо вчителя стало наріжним каменем для численних учнів і послідовників О.О. Шалімова.
У Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії, зокрема в керованому О.О. Шалімовим відділі, успішно розроблялися питання реконструктивно-відновної хірургії жовчних проток, вогнищевих і дифузних вражень печінки, портальної гіпертензії.
Багато уваги О.О. Шалімов приділяв розвитку хірургії кровоносних судин. Він по праву вважається одним із основоположників рекоструктивно-відновлювальної ангіохірургії в Україні. У Харкові було відкрито перше в Україні відділення хірургії судин. У Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії також було відкрито відділення хірургії судин, яке незабаром стало республіканським.
З ім'ям О.О. Шалімова пов'язаний розвиток в Україні мікрохірургії. У 1979 р. на базі відділення хірургії судин було створено одне з перших в СРСР відділення мікросудинної хірургії. У керованому О.О. Шалімовим інституті вперше в Україні знайшла застосування і почала успішно розвиватися ендоваскулярна хірургія. У 1993 р. інститут був включений до наукових установ Академії медичних наук України.
У 2000 р. за рішенням Президії АМНУ заклад реорганізований в Інститут хірургії та трансплантології зі створенням відділень трансплантації серця і кардіохірургії, трансплантації і хірургії печінки і трансплантації нирки. У 2006 р., постановою Кабінету Міністрів України Інституту було присвоєно ім'я О.О. Шалімова, у 2007 р. Указом Президента України надано статус національного. У 2023 р. Інститут хірургії та трансплантології реорганізований шляхом злиття з Інститутом нефрології. Таким чином була утворена нова державна установа «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України»
Сьогодні Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України – флагман української хірургії, в лікувальний процес якого впроваджені найсучасніші стандарти діагностики, хірургічного та реабілітаційного лікування, що спираються на локальні клінічні протоколи з урахуванням останніх рекомендацій світових професійних медичних асоціацій. Щороку в клініці Центру виконується понад вісім тисяч складних реконструктивних і високотехнологічних хірургічних втручань, результати яких відповідають рівню кращих медичних центрів світу, в поліклініці надається консультативно-діагностична допомога майже 25 тис. громадян України. Крім того, фахівцями Центру здійснюється близько 300 оперативних втручань в інших лікувальних установах України та на виїзді – за завданням відділу екстреної консультативної допомоги МОЗ України. Високий рівень наукової діяльності в Центрі підтримується 24 докторами наук, 57 кандидатами наук, 4 заслуженими діячами науки і техніки України, 28 заслуженими лікарями та іншими спеціалістами, складаючи згуртований колектив зі 1082 співробітниками. Серед працівників закладу один академік НАМН України, два члена-кореспондента НАМН України, 15 професорів і 74 старших наукових співробітників, 20 Лауреатів Державної Премії України в галузі науки і техніки. Високого звання «Заслужений лікар України» удостоєні 28 співробітників Центру. Понад 650 наукових розробок Центру захищені патентами та впроваджені до практики. Технологія електрозварювання живих м'яких тканин, розроблена разом із науковцями Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, не має аналогів у світі.
У 1976 р. О.О. Шалімова призначають Головним редактором журналу «Клінічна хірургія». З 1980 р. О. Шалімов – головний хірург МОЗ УРСР.
Науковий доробок О.О. Шалімова – більше ніж 830 наукових праць і 112 винаходів, 30 монографій, серед яких «Хірургія підшлункової залози» (1964), «Атлас хірургічних операцій на органах черевної порожнини» (1965), «Хвороби підшлункової залози та їх хірургічне лікування» (1970), «Хірургія стравохідного тракту» (1987).
Як хірург, О. Шалімов провів близько 40 тисяч операцій і став першим лікарем, який вдало пересадив підшлункову залозу хворому на діабет, розробив і впровадив нові методи операцій при онкологічних захворюваннях, захворюванні органів травлення, судин, серця. Під керівництвом О. Шалімова проведено першу в Україні операцію з пересадки серця.
Після виходу на пенсію О. Шалімов став почесним директором Інституту хірургії і трансплантології, консультував пацієнтів, його запрошували на складні випадки. Він ретельно слідкував за новітніми досягненнями у хірургії. На схилі літ вивчив англійську мову щоб мати можливість самостійно переглядати закордонну фахову пресу.
Олександр Шалімов був прихильником здорового способу життя. Він вважав, що «природа відміряла нам 120–160 років життя, а люди і жили б стільки, якби не курили, вміли уникати стресів, не зловживали алкоголем. Надзвичайно важливо також не припиняти працювати навіть в похилому віці, щоб не порушувати ритм життя і сталий обмін речовин».
Хірургічна практика О. Шалімова тривала 70 років. У віці 44 років він 12 годин не залишав операційну. Він оперував до вісімдесятирічного віку. Його вважали Богом хірургії. Вчений був учителем для молоді. Серед його вихованців 52 доктори медичних наук, 86 кандидатів наук. Врятовані життя, усмішки та сльози радості, жаль і смуток за тими, кому не зміг допомогти; невгамовна робота в операційній, за письмовим столом і кабінеті керівника – таким запам’ятали колеги й учні Олександра Шалімова. Прізвище Шалімов – синонім прориву в медицині. Завдяки його розробкам лікарі рятують людські життя по всьому світу.
У 1998 р. О.О. Шалімов заснував Всеукраїнський благодійний медичний фонд Шалімова. У тому ж році академіка Шалімова було визнано «Людиною планети».
Олександр Шалімов – заслужений діяч наук УРСР, лауреат Державних премій УРСР і СРСР, дійсний член Академії наук УРСР (1978), Герой України (2005). Вчений був членом міжнародного союзу хірургів, Асоціації хірургів Австрії, Німеччини, України. Дійсний член Академії медичних наук України і Нью-Йоркської академії наук. З 1998 р. був почесним громадянином міста Києва. Нагороджений Кембріджським університетом Почесною грамотою і медаллю за заслуги в медицині XX сторіччя (1998).
Олександр Шалімов був щасливо одружений із Сусанною Миколаївною Панченко (у заміжжі – Шалімова; 08.03.1948–21.09.2019), докторкою медичних наук, професоркою, лауреаткою Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986). Виростив двох синів, мав кількох онуків. Серед його особистих уподобань – спілкування з живою природою, класична поезія, українська пісня, полювання. Трьома головними правилами О.О. Шалімова були: працювати над собою, постійно вчитися і ніколи не здаватися. Він казав: «Щоб стати справжнім спеціалістом-медиком, треба засвоїти таку «ідеологію» – вчитись треба протягом усього життя. Не думай, що ти розумніший за всіх». Рецепт напрочуд плідної роботи, за О. Шалімовим, простий. «Я вставав щодня на початку шостої, умивався, голився і дві години – до восьмої – сидів і читав. О восьмій ішов на роботу, приймав хворих, оперував, а коли випадав час – у бібліотеці читав усе, що там є по хворобах, які я сьогодні побачив вперше. Так я вдосконалювався».
Олександр Олексійович Шалімов пішов з життя у віці 88 років, похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка №52а). З нагоди ювілею 23 січня 2018 р. НБУ ввів в обіг ювілейну монету «Олександр Шалімов» номіналом дві гривні, а Укрпошта – ювілейну поштову марку. У 2009 р. Олександр Шалімов посмертно був пошанований найвищою нагородою у галузі медицини – Орденом святого Пантелеймона.
У Києві на території Національного наукового центру хірургії та трансплантологіїї ім. О.О. Шалімова НАМН України встановлено пам'ятник засновнику і вчителю Олександру Шалімову.
Головне фото і всі фото звідси https://vechirniy.kyiv.ua/news/77521/
Радимо ознайомитися:
Академік Олександр Шалімов – пам'яті вчителя. URL:https://www.surgery.org.ua/Documents/Details/2d81a08c-c53c-4502-9c96-a2fa1def1920 (дата звернення: 26.01.2025)
Корнілова Л.Є., Сморжевський В.Й., Усенко О.Ю., Червяк П.І. Олександр Олексійович Шалімов: Миттєвості життєвого шляху https://emed.library.gov.ua/vydannia-nnmbu/oleksandr-oleksiyovych-shalimov-myttievosti-zhyttievoho-shliakhu-2/ (дата звернення: 26.01.2025)
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної Академії медичних наук України: Веб-сайт. URL: https://www.surgery.org.ua/ (дата звернення: 26.01.2025)
Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» Національної Академії медичних наук України: Сторінка на Фейсбук. URL: https://www.facebook.com/surgery.org.ua/ (дата звернення: 26.01.2025)
