Як би не підносила доля людину, а перша
стежка незабутня. Як і рідний
батьківський голос. Як ніжність
материнська, її безмежна ласка…
Павло Попович
Фото. Павло Романович Попович
Павло Романович Попович увійшов в історію як один із перших космонавтів людства та перший українець, який побував у космосі. Його життєвий шлях – це приклад надзвичайної відданості, мужності та технічної майстерності.
Народився Павло Попович 5 жовтня 1930 року в містечку Узин на Київщині. Його дитинство минуло в непрості довоєнні та воєнні роки. В родині було п’ятеро дітлахів, жили досить скрутно. Як і багато дітей того часу, живий і непосидючий хлопчик змалку допомагав родині, пас корів на вигоні. Після війни продовжував учитися в школі, працював кочегаром на заводі. Потім вступив до ремісничого училища в Бiлiй Церкві, вивчився на столяра.
Уже з юних років хлопця приваблювала авіація. У 1947 році вступив до Магнiтогорського індустріального технікуму, паралельно почав займатися у місцевому аероклубі. Мрія про небо привела юнака до Качинського військово-авіаційного училища, яке він закінчив у 1954 році. У тому ж році розпочав службу у Військово-Повітряних Силах СРСР.
Коли наприкінці 1950-х років у Радянському Союзі розпочалася підготовка перших космонавтів, Павло Попович був серед тих, кого відібрали для участі в надсекретній програмі (Група ВПС №1). Він потрапив до першого загону радянських космонавтів разом із Юрієм Гагаріним, Германом Титовим та іншими. Попович мав чудову фізичну форму, бездоганну технічну підготовку та залізну витримку – саме ті якості, яких вимагала космічна програма.
СРСР готував перший в історії людства космічний політ з людиною на борту. Усі етапи підготовки Павло Попович пройшов бездоганно і став одним із шести кандидатів на політ. Однак першим космонавтом став його друг Юрій Гагарін. А Павло Попович упродовж польоту Гагаріна 12 квітня 1961 року перебував у пусковому бункері разом із генеральним конструктором С.П. Корольовим, який дозволив Поповичу бути з Гагаріним на зв'язку та емоційно підтримувати його.
Свій перший космічний політ Павло Попович здійснив 12–15 серпня 1962 року на кораблі «Восток-4». Це був перший в історії груповий політ двох пілотованих кораблів (на кораблі «Восток–3» на день раніше полетів Андріян Ніколаєв), який тривав кілька діб.
У цьому польоті космонавти виконали широку програму наукових експериментів. Уперше в історії вони здійснювали орієнтацію космічних кораблів у просторі за допомогою системи ручного управління, провели перші експерименти з радіозв'язку між апаратами на навколоземній орбіті. Було випробувано нову систему кондиціонування повітря, яка давала можливість регулювати температуру в кабіні корабля.
Під час цього польоту відбулися перші відеорепортажі з орбіти, які транслювали по телебаченню СРСР та в системі Інтербачення. А ще під час перебування в космосі вперше пролунала українська пісня! На прохання Сергія Корольова Павло Попович, перший етнічний українець у космосі, виконав пісенний твір «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю».
Після першого польоту він залишився у загоні космонавтів і продовжив готуватися до виконання нових складних завдань, одночасно підвищуючи свій освітній і професійний рівень. У 1968 році Павло Попович закінчив Військово-повітряну академію iм. Жуковського. А згодом, у 1977-му, захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук.
Другий політ Павло Попович здійснив у 1974 році як командир екіпажу «Союз-14». Його напарником був Юрій Артюхін. Корабель пристикувався до орбітальної станції «Салют-3», і місія тривала майже 16 діб. Головним завданням космонавтів була перевірка систем станції, проведення наукових і технічних експериментів, у тому числі з оборонною метою (станція була частиною секретної програми «Алмаз»).
Попович показав себе як досвідчений командир і організатор. Екіпаж впорався з усіма поставленими задачами, а дані, отримані під час місії, лягли в основу майбутніх тривалих польотів на орбітальних станціях.
Після завершення активної кар’єри космонавта Павло Попович працював заступником начальника Центру підготовки космонавтів iм. Юрія Гагарiна, в Інституті медико- біологічних проблем. Він активно займався популяризацією науки, брав участь у міжнародних конференціях, зустрічався з молоддю. У 1989 році він став президентом Всесвітньої асоціації українців-космонавтів, до якої входили також Леонід Каденюк, американці українського походження, як то Джордж Дов, та інші.
Павло Романович ніколи не забував про свою рідну Україну, де він народився, де минули його дитинство та юність. Не забув рідну мову і українську пісню. Він був почесним головою Спілки української культури у Москві «Славутич». Під орудою космонавта у Білій Церкві проводився міжнародний юнацький турнір з боксу, в якому свого часу брали участь і брати Клички. З 1999 року Павло Попович став президентом Українського союзу космонавтів, до складу якого увійшли Георгій Береговий (уродженець Полтавщини), Віталій Жолобов (Херсонщина), Георгій Шонін (Луганщина), Ігор Волк (Харківщина), Леонід Попов (Кіровоградщина) та інші. Загалом у космосі побували 20 вихідців із України. У 1964–1988 рр. П.Р. Попович був депутатом Верховної Ради Української РСР.
У 2005 році за сприяння підвищенню авторитету України у світі Павло Попович був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого ІV ступеня.
Космонавт приїжджав в Україну, у рідне місто щонайменше раз на рік, частіше у травні, на поминки. Відвідував могили батьків і родичів, а ввечері співав разом із місцевим фольклорним колективом та іншими земляками в кав’ярні. На столі для Поповича обов’язково мали бути борщ, сало з часником, пампушки, вареники.
Помер Павло Романович Попович 29 вересня 2009 року у віці 78 років. Його поховано на Троєкурівському цвинтарі в Москві. Але в Україні його пам’ятають як гордість нації, першого українця-космонавта, людину, яка довела: українці – серед піонерів космічної ери. У 2009 році в місті Узин було встановлено пам’ятник космонавту. Іменем Поповича названо астероїд (8444) – Popovich.
Згадуючи свої польоти в космос, Павло Романович говорив: «Ой, яка ж вона красива, наша блакитна планета! Я переконаний, що ніхто не любить і не цінує так Землю, як ми, космонавти». А в інтерв'ю українському журналу «Авіація і час» у 2001 р. він зазначив: «Якщо уважно проаналізувати, космонавтика походить з України. Лишень подивіться: Кибальчич, Кондратюк, Корольов, Челомей, Янгель, Глушко… Українці зробили величезний внесок у розвиток світової космонавтики. І я українець, <…> і пишаюся цим».
Радимо прочитати:
Попович П.Р. Нескінченні дороги Всесвіту / П.Р. Попович, О. Немов.– Київ: Дніпро, 2000.– 196 с.: портр.
Зоряний син України: збірник / упоряд. П. Юречко.– Київ: Радянський письменник, 1964.– 215 с.
Радимо переглянути:
Перший українець у космосі – Павло Попович // Історичні постаті.– https://www.youtube.com/watch?v=K0TsIJeRgyQ
Павло Попович - Дивлюсь я на небо...– https://www.youtube.com/watch?v=gMGPKxHbWMc&list=RDgMGPKxHbWMc&start_radio=1
Наш земляк – космонавт Павло Романович Попович.– https://www.youtube.com/watch?v=66ACvvhFPkE
Перша пісня, яка пролунала в космосі, була українською!– https://www.youtube.com/watch?v=JbsfBjmS-ZQ&t=3s
