Костянтин Калінін // Трагічні повороти долі Костянтина Калініна - Авіамузей. https://kpi.ua/kalinin-about
Костянтин Олексійович Калінін (05.02.1887–22.10.1938), український авіаконструктор, один із засновників пасажирського літакобудування в Україні.
Під керівництвом К.О. Калініна створено 25 типів літаків та їхніх модифікацій. Серед них 19 цивільних машин і 6 військових. Крім того, випущено 12 типів дослідних апаратів.
Костянтин Калінін народився у Варшаві, на батьківщині матері – Маріанни Фридериківни. Його батько, Олексій Кирилович, походив з родини слобідського козака на прізвисько Калина-Малина і був уродженцем м. Валуйки Воронезької губернії. Кадровий офіцер царської армії, за відмінну службу Олексій Кирилович був удостоєний дворянського титулу та змінив прізвище на русифіковане – Калінін. Батько помер, коли хлопчику не виповнилося чотирьох років, і виховувала його мати. Саме вона дала сину початкову освіту, завдяки якій він екстерном здав у Варшаві екзамени за курсом реального училища. Навчався в учительській семінарії в Андріїві (Андріїв посад, Келецьке воєводство, нині Польща) з відзнакою.
У 1906 р. за поширення революційних прокламацій К. Калінін був заарештований на 4 місяці. У 1907 р. Калінін вступив до 184-го Варшавського піхотного полку. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище з відзнакою. У роки Першої світової війни Калінін служив у війську, брав участь у боях під Двинськом, був нагороджений орденом Св. Станіслава. За знищення мосту через р. Бистриця у лютому 1917 р. нагороджений орденом св. Анни 3-го ступеня і призначений командиром авіазагону.
Історичний відрізок, у який минал юність К. Калініна – час перших польотів аеропланів. І Костянтин Калінін захопився повітряними літаками.
У 1916 р. він почав навчання у Гатчинській військовій авіашколі. Вчителем Калініна став полковник Сергій Ульянін, який виховав цілу плеяду видатних авіаторів, серед яких Петро Нестеров, Євграф Крутень, Олександр Казаков, Ян Нагурський та багато інших.
По закінченні навчання Калінін у чині штабс-капітана був знову скерований на фронт. Одним з перших серед авіаторів К. Калінін у бою почав застосовувати радіозв’язок для коригування з повітря артилерійського вогню.
У 1918 р. Костянтин Калінін переїжджає до Києва, де зустрічається з випускниками Київського політехнічного інституту Вікторином Бобровим і братами Іваном і Андрієм Касяненками, одними з фундаторів і учасників Повітроплавної секції при Механічному відділенні Київського політехнічного інституту, який став на той час осередком авіації, першим дослідницько-навчальним центром авіаційно-технічного профілю на українських теренах, де було сконструйовано і побудовано понад 40 різних типів аеропланів.
Почавши працювати у Києві, К. Калінін звертається до керівництва УНР з рядом ініціатив, спрямованих на розвиток авіації, але тодішня влада не змогла його підтримати. У грудні 1918 К.О. Калінін призначений Директорією командиром 1-го Волинського авіаційного дивізіону армії Української Народної Республіки, а з січня 1919 р. – інспектором Київського району.
Розчарувавшись у діях директорії УНР, К. Калінін переходить на бік більшовиків. У 1920 р. він пройшов навчання у Московському авіаційному технікумі, але не встиг закінчити навчання через процеси чисток, і був відрахований.
У 1923 р. К. Калінін повернувся до Києва, вступив на останній курс Київського політехнічного інституту і увійшов до керівництва Авіаційного науково-технічного товариства (АНТТ), де був призначений начальником виробництва Київського авіаремонтного заводу «Ремповітря-6».
Калінін очолив групу молодих інженерів та робітників з розробки нової машини – літака К-1. Калінін був автором концепції та головної схеми його конструкції. Створене К. Калініним еліптичне крило оцінювалося як видатний внесок у розвиток світової авіації.
Конструкція крила була підтверджена патентом 1923 р. Літак К-1 став флагманом цивільного повітряного флоту СРСР, здійснив успішний переліт за маршрутом Київ-Харків-Москва і став першою вітчизняною пасажирською машиною, рекомендованою до серійного виробництва.
Восени 1925 р. К. Калінін був скерований на роботу у Харків до авіаремонтних майстерень, які незабаром перетворилися на перше в СРСР Конструкторське бюро цивільного авіабудування під назвою «Авіазавод імені Раднаргоспу УРСР», пізніше Харківський авіазавод.
Новий літак К. Калініна – К-2 зібрав найновітніші інженерні рішення: еліптичне крило, блочне кріплення двигуна, яке давало доступ до всіх його агрегатів. Калінін почав реалізовувати ідею уніфікації власних конструкцій, що полегшувало освоєння нової техніки.
Наступним став санітарний літак К-3, де були застосовані конструктивні рішення для швидкої евакуації людей із зон аварій і катастроф. Літак мав назву РОКК-1. Згодом вийшла його удосконалена модель К-4. Виходячи з цього, вперше в заводській практиці було вирішено будувати літаки не поштучно, а серійно. Всього було випущено 44 машини.
У 1928 р. К-4 разом із літаком «Меркур» німецької фірми Дорньє взяв участь у перельоті Харків-Москва. Тоді ж літаку К-4 присвятив свої сторінки відомий авіаційний журнал «Флайт».
У 1929 р. розпочалася робота над літаком К-5. Його одразу рекомендували до серійного виробництва. Літак був недорогим у виробництві. До 1940 р. К-5 став флагманом цивільного флоту СРСР. За цей час виготовили 283 машини. У воєнні роки він використовувався для перевезення поранених, доставки продовольства й озброєння, розвідки і навіть для нічних бомбувань.
Серед інших калінінських літаків є поштовий літак К-6. Для потреб керівників адміністративних округів, районів і областей літаки К-9 – літак з відстібними крилами та К-10 – літак, яким керівники могли швидко пересуватися між містами й селами не на авто, а на власному літаку, який стояв би в гаражі.
У 1930 р. Костянтин Калінін спільно з академіком Петром Проскурою заснував новий навчальний заклад – Харківський авіаційний інститут (ХАІ), в якому К. Калінін став першим завідувачем кафедри конструкцій літаків. Власноруч Калінін розмітив місце під майбутні Головний та Літакобудівний корпуси ХАІ.
Головна «дитина» авіаконструктора Костянтина Калініна – велетенський літак К-7, який називали «летючим Держпромом». Доля літака хоч і не була щасливою, але за своїми технічними рішеннями він випередив час на кілька десятиліть. Початком роботи став 1929 р., коли К. Калінін вдався до істотних новацій – принципу «усе в крилі». К-7 – це фактично одне величезне крило розмахом у 53 м і площею у 454 квадратних метри з центропланом завширшки 6 метрів, довжиною майже 11 м і висотою 2,33 м, в якому були приміщення для людей і вантажів. У консолях крила містилися 14 цистерн з пальним. Хвостове горизонтальне і вертикальне оперення несли дві хвостові балки. По вісі літака трохи вперед виступала рубка для пілотів, штурмана, радиста і старшого механіка. Ще семеро членів екіпажу розташовувалися в інших приміщеннях машини, а зв’язок підтримували внутрішнім телефоном. Літак був сконструйований під 7 вітчизняних двигунів АМ-34, 6 з яких встановлювалися на передній крайці крила, а 7-ий – штовхальний, на задній, між балками оперення. Конструкція дозволяла механікам у польоті підходити до працюючих двигунів.
Літак К-7 уявлявся як багатоцільова конструкція. Його пасажирський варіант розрахований на 128 пасажирів. Військовий варіант К-7 міг нести до 16,6 тон бомбового навантаження або 112 парашутистів з відповідним озброєнням.
19 серпня 1933 р. літак уперше піднявся в повітря на заводському аеродромі. В кріслі другого пілота сидів сам головний конструктор – К. Калінін.
У 1932 р. КБ Калініна дістало завдання на розробку багатоцільового військового літака К-12 (ВС-2). У його побудові було також використано схему «літаючого крила». Літак був представлений 18 червня 1937 р., запущений у серійне виробництво, але невдовзі будівництво перших десяти екземплярів зупинили.
Завершувалася робота над реактивним літаком з дельтоподібним крилом малого здовження та пороховим зарядом, який мав заводський шифр К-15. Пророблялися конструкції висотного літака-розвідника К-16 зі стелею 11 000 м та далекодіючого бомбардувальника К-17, що мав нести чотири тони бомбового навантаження на відстань до восьми тисяч кілометрів. Однак у квітні 1938 р. ці розробки були зупинені через арешт головного конструктора.
1 квітня 1938 р. Костянтина Калініна заарештували. 22 жовтня 1938 р. К. Калінін як «ворог народу» був засуджений «за підрив радянського літакобудування» і наступного дня розстріляний. За іншими даними, К. Калінін помер у тюрмі від тортур і виснаження.
Костянтин Калінін був посмертно реабілітований 10 серпня 1955 р. «у зв’язку з відсутністю складу злочину».
Діти К. Калініна продовжили його шлях. Син Костянтина Калініна – ветеран Другої світової війни, полковник Елвін Калінін. Дочка, колишня відповідальна працівниця Головкому морського флоту СРСР Неллі Калініна.
У 1975 р. астрофізик Кримської обсерваторії Т. Смирнова відкрила зірку, якій Міжнародний планетний центр (США) присвоїв номер 3347 та ім’я «Костянтин» на честь видатного авіаконструктора Костянтина Калініна. В тексті офіційного повідомлення виголошував: «На честь Костянтина Калініна (1889–1938) – видатного льотчика й талановитого конструктора, який розробив низку аеропланів різних типів, один з яких дістав Золоту медаль на Міжнародній авіаційній виставці у Берліні 1928 року».
Англійський журнал Air Pictorial від 1989 р. надруковав велику статтю «Калінін – забутий піонер», проілюстровану фотографією К-12, і було вперше доведено, що калінінські літаки, виконані за схемою «літаючого крила», стали прототипом усіх надзвукових літаків майбутнього.
28 серпня 2014 р. на алеї видатних вчених за головним корпусом Київського Політехнічного Інституту було відкрито пам’ятник видатному авіаконструктору Костянтину Олексійовичу Калініну. На постаменті вибито: лицьова сторона пам’ятника – Костянтин Олексійович Калінін «...ми повинні створювати вітчизняні літаки...». Бічна сторона пам’ятника – Видатному авіаконструктору, фундатору цивільної авіації ХХ ст., випускнику КПІ 1925 р. від викладачів та студентів Київської політехніки.
Джерела:
Історія створення наймасовішого пасажирського літака в Харкові : [Електронний ресурс] //Режим доступу: https://nakypilo.ua/novyny/represovanyi-aviakonstruktor-kostiantyn-kalinin/
Калінін Костянтин Олексійович. Перерваний політ: [Електронний ресурс] // Режим доступу:
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» https://kpi.ua/kalinin-about
5 лютого народився Костянтин Калінін: [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://aeroclub.net.ua/events/ua/489-kalinin.html
Трагічні повороти долі Костянтина Калініна: [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://aviamuseum.com.ua/ua/news/news/museum-news/1108-tragchn-povoroti-dol-kostyantina-kalnna
