Йосип Андрійович Тимченко
Днем народження кіно історики багато років вважали 28 грудня 1895 року, коли французи, брати Луї та Огюст Люм’єри у паризькому «Гран-кафе» влаштували кіносеанс для глядачів. Слава про них облетіла весь світ. Та доведено, що Люм’єри не були першими. Відкриття кінематографа було зроблено в Україні, в Одесі, у 1893 році механіком-самоуком Йосипом Тимченком. У цьому ж році відбулася прем’єра перших у світі фільмів. Вони були зняті завдяки кінескопу, винайденому українцем. Це за 2 роки до створення братами Люм’єрами фототехнічного обладнання для зйомки короткометражних фільмів.
У 1895 році у Франції, в Парижі, у «Гранд-кафе» була проведена платна демонстрація фільмів, визнана світовою спільнотою першою в історії кіно.
Глядачам були продемонстровані два кінофільми: «Вершник» і «Метальник списа», які зняли на Одеському іподромі. Так Йосип Тимченко став першим, хто винайшов прилад для зйомки та демонстрації фільмів. Проте геніальний розробник залишився забутим на роки, затьмарений славою братів Люм’єрів.
15 квітня 1852 року в с. Окіп Харківської губернії в багатодітній родині кріпосного шевця Андрія Тимченка народився майбутній талановитий винахідник, інженер Йосип Тимченко. Після закінчення церковно-парафіяльної школи батько сам відвіз 14-літнього хлопця до Харкова і віддав «в науку» до оптика Олександра Едельберґа, який працював у механічних майстернях Харківського університету. Там Йосип провів сім років і заслужив репутацію справжнього майстра точної механіки.
У 1874 році він разом із друзями-студентами захопився ідеями Миклухи-Маклая і вирушив до Одеси із наміром потрапити звідти до Океанії та заснувати там колонію. Але імпровізована експедиція розвалилася: один із її учасників виявився шахраєм і втік з усіма грошима. Студенти повернулися до Харкова, а 22-річний Тимченко з вагітною дружиною, якій було лише 16, залишились у чужому місті в скрутному становищі. Грошей катастрофічно не вистачало. Саме в цей час Анастасія народила сина, якого назвали Андрієм. Але малюк помер від недоїдання у віці трьох місяців. Хтось інший міг би після таких подій занепасти духом, але не працьовитий син селянина. Йосипові вдалось влаштуватися на роботу у «Товаристві Пароплавства та Торгівлі». Тут він винайшов свою першу апаратуру для перевірки парових котлів.
Слава про майстра ширилася містом, і він перейшов працювати механіком до університету. У 1880 році Йосип Тимченко став керівником механічної майстерні Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.
Завдяки своїм винаходам Й. Тимченко почав отримувати солідну зарплатню, частина якої використовувалась на облаштування майстерні та втілення особистих ініціатив. Урешті-решт, він, незважаючи на ризики, взяв чималий кредит на будівництво майстерні на Преображенській, 24, де потім мешкав із сім’єю. Ризик себе виправдав: приватні замовлення лилися рікою, та і в університеті працею винахідника були вкрай задоволені. Саме у власній майстерні Йосип Тимченко сконструював кінескоп, прилад, завдяки якому з’явилась можливість знімати об’єкти в русі. Найважливіша частина приладу – принцип дії скачкового механізму «слимак», який удосконалив стробоскоб. Інноваційний винахід ознаменував собою появу кінематографу.
Демонстрація перших фільмів тривала кілька місяців. Про кінопоказ у газетах писали «художня виставка живих фотографій, що рухається за допомоги електричної машини».
Проте в історії світового кіно він майже ніколи не згадується. А все тому, що Російська імперія не приділяла значної уваги розвитку патентного права, а особливо захисту винаходів, які були сконструйовані українцями. Поняття «патент» в Російській імперії взагалі не існувало.
Існує версія, що сам Йосип Тимченко після появи винаходу братів Люм’єр вважав кінескоп другорядним. Так чи інакше, він не мав достатньо коштів для серійного виробництва кінескопів. Зрештою, кінескоп так і не був запатентований. Авторству Тимченка належать багато оригінальних винаходів. Працюючи в Одесі, в «Товаристві Пароплавства та Торгівлі», він сконструював електричний апарат для паровозів, за допомогою якого визначали пошкодження колії й електричний сигналізатор для телеграфних проводів залізниці. Створював прилади й інструменти для мікрохірургії, офтальмологічних операцій, а також дощограф, сейсмограф і ртутний барометр. Механік також винайшов електричний годинник, який працював без висячого маятника та головної пружини. Він подарував прилад губернаторові, який надіслали імператору до Петербургу.
Йосип Тимченко був винахідником і автоматичних астрономічних, фізичних і метеорологічних приладів. Був одним із розробників моделі першої в світі телефонної станції разом із одеситом Михайлом Фрейденбергом.
Опікувався винахідник і суто життєвими прєктами – в 1890 році Тимченко автоматизував Куяльницьку грязелікарню Винахідник спроєктував систему підігріву, а також подачу лікувальних грязей.
У 1893 році в співпраці з фізиком Миколою Любимовим винахідник розробив апарат з «равликовим» механізмом для переривчастого просування зображення та його проєкції на екран. Це був прототип кіноапарату. Свій винахід Тимченко офіційно не зареєстрував, тому вся слава пізніше дісталась іншим.
У січні 1894 року на IX з’їзді дослідників природи та лікарів Російської імперії Тимченко за допомогою свого апарату демонстрував зображення на екрані. Учасники з’їзду схвально сприйняли апарат Тимченка та висловили майстрові подяку. Незважаючи на відсутність кіноплівки, принцип механізму «равлик» ще довго використовувався у 16-міліметровій техніці зйомки. Це був революційний винахід!
На світових виставках Йосип Тимченко брав участь у Всеросійських і міжнародних виставках, за свої геніальні прилади був нагороджений п’ятьма золотими та трьома срібними медалями, орденом Св. Станіслава 3-го ступеня.
Подальша доля Йосипа Тимченка була складною, як і життя більшості людей, які жили в буремні роки воєн і революцій.
Верхівка влади прийняла рішення позбавити Йосипа Тимченка можливості працювати. В 1909 році його звільнили з посади керівника майстерні в університеті, а майстерню відібрали. Керівництво Одеського університету вирішило, що двоповерхова будівля цілком придатна для перепрофілювання під протичумну лабораторію, а механік може жити та працювати в одному з гуртожитків. Виявившись непотрібним університету, Йосип Тимченко вирушає до рідного села Окіп, взявши із собою частину обладнання. За кілька років зводить будинок, працює над новими приладами. У 1912 році директор Астрономічної обсерваторії Олександр Орлов запросив Тимченка на роботу і він повернувся до Одеси.
Однак у зв’язку з початком Першої світової війни з’явилася потреба в кваліфікованих кадрах, впровадженні нових технологій, конструюванні нової зброї. Тому імперська влада вирішила повернути майстерню Тимченкові та переконала винахідника працювати на благо армії. Йосип Андрійович поновлює роботу при Одеському університеті. Винаходить верстат, який дав можливість виготовляти патрони утричі швидше.
40 років роботи в університеті – і злидні наприкінці життя! Про життя Тимченка після революції відомо небагато. З приходом радянської влади розформували Одеський університет. На прохання Йосипа Тимченка про повернення власного будинку та майстерні робітничо-селянська влада відмовила. Пролетарське керівництва назвало винахідника «буржуєм».
20 травня 1924 року 72-річний український механік-винахідник, першовідкривач кіно Йосип Тимченко помер у бідності й був похований в Одесі на Другому Християнському цвинтарі.
Пам’ять українського винахідника увічнена встановленням меморіальних дошок на фасадах будинків у Харкові та Одесі, а також пам’ятника на місці поховання. У 2016 році на честь Йосипа Тимченка було названо вулицю в Одесі. А з нагоди 155-річчя від дня народження винахідника написана біографічна книжка. На основі документальних матеріалів Юрій Чернявський написав сценарій кінострічки «Стук входящего», де змалював українського патріота Йосипа Тимченка.
Фото з відкритих інтернет-джерел
Радимо прочитати:
Жолдак Б. О. Про Карпа Соленика, Йосипа Тимченка, Івана Піддубного, Юрія Кондратюка, Миколу Лукаша / худож. А. Котова.– К. : Грані-Т, 2009.– 126 с.: іл.– (Життя видатних дітей).
Радимо переглянути:
