Ілля Мечников за роботою // https://health-ua.com/terapiya-i-semeynaya-meditsina/
mizdisciplinarni-problemi/62207-llya-mechnikov--lyudina-svtu
Упродовж другої половини XIX ст. лікарі та біологи того часу активно досліджували роль патогенних мікроорганізмів у процесі розвитку інфекційних хвороб, а також можливість формувати штучну несприйнятливість до них.
Вагомий внесок у дослідження природного захисту організму від інфекцій здійснив всесвітньовідомий вчений-біолог Ілля Мечников – засновник теорії імунітету.
Ілля Ілліч Мечников народився 3 (15) травня 1845 року в маєтку Панасівка в селі Іванівка нині Куп’янського району Харківської області. Рід дворян Мечникових пов’язаний своїм походженням із сімейством молдавських бояр.
Батько Мечникова – Ілля Іванович, столичний офіцер епікурейського складу характеру, був освіченою людиною. Мати, Емілія Львівна, уроджена Невахович, походила з купецького роду. Ілля Іванович любив жити, ні в чому собі не відмовляючи. Більшу частину посагу своєї дружини він програв у карти. Тим сильніше було бажання Емілії дати можливість молодшій, п’ятій, дитині отримати гарну освіту. Для цього у маленького Іллі були усі данні – добра пам’ять, допитливість. Понад усе хлопчик цікавився історією природознавства. У маєтку батька він ловив жаб, читав своєрідні лекції про тварин і рослини своїм братам й іншим одноліткам.
У 1856 році Мечников вступив відразу в 2-й клас харківської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю в 1862-му. Ще гімназистом він відвідував лекції з порівняльної анатомії та фізіології в Харківському університеті, займався мікроскопіюванням, читав природничо-наукову літературу, а також модних у той час Л. Бюхнера, Я. Молешотта, Л. Фейербаха.
По закінченні гімназії Мечников вирушив учитися до Німеччини, але, збентежений холодним прийомом з боку німецьких студентів і квартирних господарів, відразу ж повернувся до України і вступив на природне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. З поїздки Мечников привіз «Походження видів» Дарвіна – книгу, що вплинула на формування його еволюційно-матеріалістичних поглядів.
У Харкові Мечников за два роки опанував чотирирічний університетський курс природничого відділення фізико-математичного факультету. Знайомий із особливостями будови тварин нижчого ряду (хробаків, губок та інших простих безхребетних), він дійшов висновку, що, за Дарвіном, у будові більш високоорганізованих істот повинні виявлятися риси, подібні до рис низькоорганізованих, від яких вони походять.
У 1864 році він поїхав за кордон і спочатку працював на о. Ґельґоланд в Північному морі, де встановив нову групу черв’яків – гастротріх, споріднених із нематодами та коловратками. Восени того ж року Мечников перебрався до Ґіссенського університету, в лабораторію Р. Лейкарта, перебування в якій стало можливим завдяки державній стипендії, отриманій за сприяння М.І. Пирогова. Тут Мечников відкрив складний цикл розвитку (чергування поколінь) у паразитичних нематод.
У 1865 році Мечников переїхав для продовження досліджень до Неаполя, де познайомився з А.О. Ковалевським. Разом вони почали вивчати ембріональний розвиток морських безхребетних. Ці дослідження, підлеглі головній ідеї, – доказу єдності походження всіх груп тваринних, поклали початок еволюційної ембріології. Спільна робота вчених була відзначена премією фон Баера, коли Іллі Іллічу було всього 22 роки.
1867 році Мечников повернувся до України і захистив дисертацію на звання магістра зоології «Історія розвитку Sepiola», присвячену ембріональному розвиткові риб і ракоподібних. Його обрали доцентом кафедри зоології університету в Одесі. У 1868-му Ілля Ілліч захистив дисертацію на звання доктора зоології «Історія розвитку Nebalia» і став доцентом Петербурзького університету.
Його особисте життя було драматичним. 1869 року він одружився з Людмилою Федорóвич, хворою на туберкульоз. Дітей вони не мали. Через чотири роки дружина померла, і Мечников намагався покінчити життя самогубством, випивши морфій. Його врятували.
1875 р., викладаючи в Одеському університеті, він познайомився з 17-річною студенткою Ольгою Бєлокопитовою і одружився з нею. У цьому шлюбі Мечников так само не мав дітей, але по смерті батьків Ольги (в один рік) подружжя стало опікунами двох її братів і трьох сестер. Ольга помирає від черевного тифу. Мечников знову хоче вкоротити собі віку, цього разу через ін’єкцію збудників поворотного тифу. Він тяжко перехворів, але видужав. Причому хвороба зробила його більшим життєлюбом і викликала... поліпшення зору.
У 1870–1882 роках І. Мечников був професором кафедри зоології та порівняльної анатомії Одеського університету. Та, попри талановите викладання і публікацію низки помітних досліджень, він мусив залишити ВИШ через постійні сутички з ортодоксами від науки. Почав співпрацювати з Херсонським і Одеським земськими управліннями, активно брав участь у розробці заходів боротьби зі шкідниками сільгоспкультур, водночас очолював першу в імперії пастерівську бактеріологічну станцію, створену для боротьби зі сказом та іншими інфекційними хворобами людини й тварин. У заснуванні цього закладу (нині – Одеський науково-дослідний інститут епідеміології та мікробіології ім. І. Мечникова) брали участь видатні вчені, учні Іллі Ілліча М. Гамалія та Я. Бардах. Реакційна верхівка та чорносотенна преса всіляко гальмували роботу вченого. Він відмовився від керівництва станцією і прийняв запрошення Луї Пастера очолити лабораторію, створювану ним у Парижі. Уся дальша діяльність Мечникова пов’язана з Пастерівським інститутом, де він створив школу мікробіологів, паразитологів та імунологів. Водночас Ілля Ілліч ніколи не поривав з батьківщиною і неодноразово (в 1894, 1897, 1902, 1909 і 1911 роках) приїжджав до України.
Наприкінці XIX ст. відкриття Пауля Ерліха і талановитого учня Мечникова Жуля Борде поклали початок вченню про антитіла, обґрунтувавши хімічне розуміння процесів імунітету. У зв’язку з цим Мечников висунув концепцію, згідно з якою хімічна та фагоцитарна теорії імунітету не є взаємовиключними, а навпаки, «можуть доповнювати одна одну». Визнанням заслуг творців учення про імунітет стало присудження 1908 році Мечникову й Ерліху (спільно) Нобелівської премії.
Наступний етап наукової діяльності вченого пов’язаний із розробкою проблем старіння та смерті. Зважаючи на свої численні спостереження за атрофічними процесами, Мечников поставив перед собою завдання досліджувати роль фагоцитів у явищах старечої атрофії. 1903 році Ілля Ілліч опублікував книгу, присвячену «ортобіозу», або вмінню «жити правильно», яку назвав «Етюди про природу людини». У ній ішлося про значення їжі та необхідність вживання великої кількості кисломолочних продуктів чи кисляку, заквашеного за допомоги болгарської палички. Ім’я Мечникова пов’язане з популярним комерційним способом виготовлення кефіру, хоча вчений не одержав за це ніяких грошей.
Важливе наукове значення мають роботи Мечникова з вивчення азіатської холери. 1911 р. Ілля Ілліч із групою співробітників почав вивчення епідеміології туберкульозу в калмицькому степу. Висновки їхні мали величезне теоретичне та практичне значення. Зокрема було доведено, що людина не має вродженого імунітету до туберкульозу і що той чи інший ступінь захворюваності на нього зумовлений соціально. Ці висновки не втратили актуальності й нині, коли людству все ще загрожують епідемії, здатні забрати тисячі життів.
Серед численних нагород і відзнак ученого – медаль Коплі Лондонського королівського товариства, звання почесного доктора Кембріджського університету. Він був обраний членом Французької академії медицини і Шведського медичного товариства.
Переживання, пов’язані з початком Першої світової війни, тяжко вплинули на Мечникова, погіршили його слабке здоров’я. Хвороба серця, що загострилася, призвела до його смерті. Великий вчений помер 2 (15) липня 1916 року в Парижі. Урна з прахом Мечникова, згідно з його волею, зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту.
Україна пам’ятає та шанує свого першого лауреата почесної премії Нобеля. Функціонують Харківський НДІ мікробіології й імунології ім. І.І. Мечникова. Навпроти нього у 2005 р. встановлено пам’ятник ученому. Тут же проводиться щорічний турнір юних біологів ім. І.І. Мечникова. Ім’я вченого має Одеський національний університет і обласна клінічна лікарня в м. Дніпро. Його іменем названо вулиці у великих і маленьких містах України. У 1970 р. Міжнародна астрономічна спілка дала ім’я Мечникова кратеру на зворотному боці Місяця. У 2015 р. випущена українська поштова марка, присвячена Мечникову.
Рекомендуємо прочитати:
Мечников Ілля Ілліч. Етюди оптимізму.– Вінниця: Медкнига, 2020.– 232 с.
***
Пугач Б.Я. Наукові школи Харківського університету в мікробіології.– Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2016.– 276 с. (рос. мовою).
Карнацевич В.Л. 100 знаменитих харків'ян / худож.-оформ. Л.Д. Киркач-Осипова.– Харків: Фоліо, 2005.– 510 с. (рос. мовою).
Рекомендуємо переглянути:
