Юрій Васильович Кондратюк // https://www.google.com/
searchhttps//фото+юрій+васильович+кондратюк
«То був високий чубатий юнак, веселий, товариський... Дарма, що після тифу, а все в роботі, все було, щось мудрує, вигадує, і руки мав золоті... Взагалі, все матеріальне він мав за ніщо, побут власний для нього нічогісінько не важив... Зате в чому-небудь посприяти іншій людині, хай і малознайомій, чимось зарадити їй, о, тут механік наш давав волю своїй винахідливості... Одне слово, то людина, видно, була з рідкісних, одержимих натур – самий дух невситимості грав у ньому, дух постійних, вічних шукань... Видно, що вмів радуватися життю, наповнено жив, хоча і вкрай невибагливо...» – так писав про Юрія Кондратюка Олесь Гончар.
21 червня 1897 р. у Полтаві в сім'ї подружжя Шаргеїв народився майбутній геній космонавтики – син Олександр, український вчений-винахідник, теоретик космічних досліджень, один із основоположників космонавтики, який тривалий час залишався забутим на Батьківщині, зате високо поцінованим далеко за її межами. Всьому світові він відомий як Юрій Васильович Кондратюк.
У житті цієї непересічної людини було багато таємничого і загадкового – починаючи від імені та закінчуючи досі нез’ясованими датою й обставинами смерті.
За лінією матері походив із давнього німецько-шведського дворянського роду Шліппенбахів. Мати, Людмила Львівна Шаргей (у дівоцтві Шліппенбах), незабаром після народження Сашка важко занедужала і була поміщена в притулок для душевнохворих, де і померла близько 1910 року. Хлопчикові не виповнилося це й чотирьох років, як вона померла.
Батько, Ігнатій Бенедиктович Шаргей, був людиною з великим обдаруванням, але в житті йому не таланило. Він так і не зміг процвітати в житті. Він із категорії «вічних студентів», без кінця доучувався – то в Німеччині, у великокнязівській вищій школі в Дармштадті, то в Одесі, то в Петербурзі. Незабаром після народження хлопчика він залишив родину. Батько грав у вихованні сина лише епізодичну роль. У Петербурзі Ігнатій Шаргей вступив у цивільний шлюб з Оленою Петрівною Гіберман. У 1910 році він вмер від «гнильного зараження крові».
У дитинстві Сашко залишився повним сиротою. Він виховувався в родині двоюрідної бабусі Катерини Кирилівни і діда Якима Микитовича Даценків. У силу сформованих життєвих обставин вони стали його вихователями і дійсними батьками. Дитячі і юнацькі роки майбутнього вченого минули в атмосфері українського патріархального побуту.
Хлопець був здібним і цілеспрямованим. У дев’ятнадцятирічному віці він закінчив Другу полтавську чоловічу гімназію зі срібною медаллю. Вже в старших класах гімназії захопився проблемою міжпланетних перельотів, а через кілька років закінчив рукописну роботу, присвячену цим питанням: «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1918–1919). А у вересні 1916 року без вступних випробувань вступив на механічне відділення Петроградського політехнічного інституту. Але була Перша світова війна. Тому невдовзі його мобілізували до царської армії та направили до школи прапорщиків при одному з юнкерських училищ Петрограда. Звідти він потрапляє на турецький фронт. Тим часом у країні відбувається більшовицький переворот, починається Громадянська війна. І коли він повертається на Батьківщину, його по дорозі силоміць мобілізують уже до денікінської армії. Він утікає з неї, позбувшись при цьому всіх своїх документів.
У 1924 році мачуха Олександра Олена Гіберман вирішила убезпечити його життя. Вона випросила в рідних померлого від туберкульозу студента з Луцька Юрія Васильовича Кондратюка документи їхнього сина і передала їх Олександруові. Відтоді уроджений Олександр Ігнатійович Шаргей стає Юрієм Васильовичем Кондратюком.
Протягом 1920-х років Олександр Шаргей – а відтепер уже Юрій Кондратюк – працював на півдні Україні, на Кубані, Північному Кавказі, у Сибіру, зокрема будував і удосконалював елеватори. Один із його елеваторів із дерева оригінальної конструкції без жодного цвяха зекономив Радянському Союзу не одну тисячу золотих рублів. Саме за цю економію в 1930 році його заарештували: звинуватили у тому, що будував без цвяхів, щоб зерносховище швидше розвалилося. На допитах Кондратюкові вибили 11 зубів і відправили у заслання на три роки. А зерносховище простояло півстоліття, можливо, і досі стояло б, якби хтось його випадково (чи випадково, втім?) уже в наші часи не підпалив.
Багато зробив Юрій Кондратюк у галузі вітроенергетики. На засланні винахідник створив ще один непересічений проєкт: найпотужнішу у світі вітроелектростанцію, заввишки 165 метрів. Жоден науковий інститут не мав розробок, які передбачали потужність – 1200 кВт. Упродовж 1934–1938 років Юрій Кондратюк продуктивно й інтенсивно керує розробкою робочого проєкту Кримської ВЕС. Серед інших технічних винаходів Кондратюка – і водяна турбіна, і гусеничний автомобіль, і безпружинні відцентрові ресори, і автомобіль для їзди по пересіченій місцевості, які він розробив ще у гімназійні роки, і які ніколи не було запатентовано.
Але до світової науки Юрій Кондратюк увійшов як видатний учений-теоретик у галузі ракетно-космічної техніки та космонавтики. С.М. Конюхов сказав: «Найважливіше досягнення Кондратюка – запропонована ним ракетна схема, що компонується за принципом тандема. Тобто ступені розташовано послідовно, один за одним. Це пакетна схема. А після цього всі схеми ракет, розроблені й у КБ «Південне» і в США, мають послідовне розташування ступенів, тобто за схемою Кондратюка».
Він розпочав роботу з визначення основних положень ракетного польоту ще коли навчався у Полтавській міській гімназії. Кондратюк вивчав основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів. У працях «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1919) і «Завоювання міжпланетних просторів» (1929) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів. Першим сформулював теорію багатоступеневих ракет, використання сонячного світла та запропонував використовувати для ракетного палива деякі метали і неметали та їхні водневі сполуки. Розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для вирішення цих проблем, застосування шлюзу і скафандра для виходу у відкритий космос.
Завдяки книзі «Завоювання міжпланетних просторів» Юрій Кондратюк став одним із основоположників теоретичної та практичної космонавтики.
Ідеєю, висловленою ним, скористались американці під час першої в історії висадки американських астронавтів на Місяць у 1969 році. Видатну знахідку Ю.В. Кондратюка – засіб досягнення поверхні космічних тіл, насамперед Місяця і Марса, – було застосовано у проєкті «Аполлон», у конструкції американського місячного модуля.
Він уперше сформулював ідею, що дістала назву «траса Кондратюка», яка використовує сили тяжіння як небесних тіл, так і посадково-злітного модуля, що відокремлюється від космічного корабля. Один із керівників американської космічної програми «Аполлон» Джон Хуболт писав: «Коли я… із завмиранням серця стежив на мисі Кеннеді за стартом ракети, що несла корабель «Аполлон» у напрямку Місяця, я думав у цей час про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, якою належало летіти нашим астронавтам. Боже мій!».
Понад 20 оригінальних ідей і розробок Кондратюка в галузі космонавтики та ракетобудування у другій половині ХХ ст. мали високу оцінку наукової спільноти.
Одразу після нападу Німеччини на Радянський Союз, Юрій Кондратюк записався добровольцем до Київської ополченської дивізії. Служив рядовим телефоністом, а потім – помічником командира взводу на Резервному і Західному фронтах. Подальша його доля оповита легендами. З лютого 1942 року звісток про нього немає. Дата, місце його загибелі та поховання й досі не з'ясовані. За однією з версій, загинув у бою 3 жовтня 1941 року. За другою – загинув 23 або 25 лютого 1942 року на території Орловської або Калузької областей. Третя версія – потрапив у полон, працював у конструктора Вернера фон Брауна над розробкою першої в світі балістичної ракети далекої дії «Фау-2» і загинув у німецькому концтаборі. Четверта версія – пережив війну і помер, забутий усіма, 1952 року.
Талант полтавця з німецько-шведським дворянським корінням знайшов вияв одразу у кількох галузях. Він зовсім трохи не дожив до початку космічної ери людства, не став свідком втілення в життя своїх далекосяжних ідей. Але він був серед тих, без кого людська мрія про польоти у міжпланетному просторі залишалася би тільки мрією.
Все, що робив Ю.В. Кондратюк, було оригінальним, нестандартним і дуже продуманим в інженерному плані. Але відомими в усьому світі стали його праці саме з теорії ракетно-космічного польоту.
Олесь Гончар назвав Ю. Кондратюка «генієм в обмотках». За своє життя ця геніальна людина не встигла здобути ні визнання, ні нагород у себе на Батьківщині. Проте, як першому, хто запропонував створити станцію-супутник Місяця і чиєю ідеєю скористались американські вчені при польоті перших астронавтів на Місяць, Юрію Кондратюку на космодромі мису Канаверал у Флориді вдячні американці спорудили пам'ятник.
Їм’ям Кондратюка названо трасу, по якій перша людина висадилася на Місяць, і кратер на зворотному боці Місяця. Його ім’я присвоїли астероїду 3084, а у 2014 році занесли до Галереї міжнародної космічної слави у місті Аламогордо. Золотими літерами викарбуване воно і поміж 78 імен видатних учених світу в Музеї космічної історії американського міста Аламогордо. Ім’ям вченого названо площі, вулиці та численні наукові й освітні заклади в різних куточках планети. На Полтавщині встановлено пам’ятник, у музеї космонавтики в Києві діє цікава експозиція, у Полтаві створено музей Ю. Кондратюка – О. Шаргея до 100 річчя від дня народження.
Ми можемо пишатися тим, що, навіть у 1930-х роках, коли в СРСР розгорілося полювання на українських націоналістів, у всіх анкетах Юрій Кондратюк вказував, що його національність – українець, рідна мова – українська!
Радимо прочитати:
Даценко А. Ю.В. Кондратюк (О.Г. Шаргей) – основоположник космонавтики) / А. Даценко А. Завалішин // Хроніка-2000.– 2000.– Вип. 36–36.– С. 528–542.
Даценко А.В. «Я полечу туда...»: Документ. повесть.– Харьков: Прапор, 1995.– 271 с.
Земля-Космос: творческое наследие Ю.В. Кондратюка – А.И. Шаргея.– Харьков: Майдан, 1997.– 130 с.
Космічні і земні орбіти Ю.В. Кондратюка (О.Г. Шаргея).– Дніпропетровськ: Січ, 1996.– 405 с.
Радимо переглянути:
Юрій Кондратюк – автор теорії космічних польотів // https://www.youtube.com>watch
