Варфоломій Григорович Шевченко (11.06.1821–11.06.1892), українській мемуарист, троюрідний брат і свояк Тараса Шевченка, батько Андрія Варфоломійовича Шевченка та поета Йосипа Варфоломійовича Шевченка, дід Олександри Михайлівни Велігорської, дружини письменника Леоніда Андреєва, прадід автора філософської книги «Роза світу» Данила Андреєва. Брат Тараса Григоровича Шевченка – Йосип був одружений із сестрою Варфоломія Григоровича – Мотрею.
Варфоломій Шевченко народився у с. Кирилівка Звенигородського повіту (нині – село Шевченкове в Черкаській області). Рано став сиротою, і був усиновлений купцем, за іншими джерелами – став кріпаком пана Енгельгардта. Вчився в Кирилівській школі, де вперше дізнався про існування свого родича – Тараса, був на сім років молодший від нього. Навчав хлопця той самий кирилівський дяк Петро Богорський, який навчав і Тараса. Все наступне життя Варфоломій наполегливо вчився, як повідомляв Пантелеймон Куліш на сторінках часопису «Основа»: «Викупивсь він із кріпацтва ще змолоду, продавши всю свою мізерію дощенту. Зробивсь він вольним і вбогим, мов той Лазарь, та й почав працювати веселим духом ізнову. Поборов кріпацтво, поборов і другу неволю – убожество. Ще ж сього мало: набравшись за свого важкого життя всякого лиха, набравсь і розуму неабиякого. Вийшов з його чоловік як слід письменний і тямущий». Про його тямущість свідчить і те, що вчорашній кріпак, крім української, вільно володів ще й російською та польською мовами.
Заочне знайомство родичів відбулося в 1837 р., коли Варфоломій почав писати листи до Тараса Шевченка від імені його неписьменного брата Микити. Особисто Варфоломій і Тарас познайомились у 1844 р. під час служби В. Шевченка в головній конторі маєтку Павла Енгельгардта.
Тарас називав Варфоломія «щирим рідним братом» і «єдиним щирим другом». Їхня взаємна приязнь згодом переросла у духовну близькість і велику дружбу, котру обидва пронесли до останніх днів життя.
У дорослому віці Варфоломій зміг викупитися з кріпацтва. Він одружився та переїхав жити у Корсунь в 1857 р. Відтоді працював управителем у князя Павла Лопухіна. У 1857–1864 рр. Варфоломій Шевченко мешкав з родиною в м. Корсуні.
Саме Варфоломій допомагав Тарасові Григоровичу викупити родичів із кріпацтва. Тарас Шевченко під час приїзду до Корсуня в 1859 р. зупинявся у брата, жив у нього близько двох місяців і щиро полюбив його сім’ю. Дружні родинні стосунки Тараса Григоровича склалися з дітьми В. Шевченка, особливо з одинадцятилітнім Андрієм, який співав йому пісні, якими поет, за його висловом, «впивався», та Йосипом. Гостюючи у названого брата, Тарас Григорович брав Йосипка на етюди. Варфоломій разом із дружиною, Олександрою Антонівною, яку поет називав «своєю сестрою», виховував шістьох дітей: Каленика, Прісю, Андрія, Ганнусю, Йосипа і Софію; взяв на виховання дочку сестри Ярини. Загалом у нього народилося 18 дітей, але 12 з них померли в ранньому віці.
Саме Варфоломієві довірив Тарас сокровенну мрію купити землю над Дніпром та побудувати хатину. Задля цього вони відвідали Канів. Шукали разом землю над Дніпром. Знайшли її між Каневом і Пекарями на горі Мотовиловщині. Жорстока доля не дозволила завершити цю справу, Т. Шевченко змушений був навіки покинути рідну серцю Україну.
Майже два роки намагався Варфоломій Григорович виконати прохання поета. У 1859–1861 рр. з цього приводу Т. Шевченко активно листувався з родичем. До нашого часу зберіглося 22 листи В. Шевченка та 11 листів поета.
На початку 1861 р. Варфоломій Григорович нарешті знайшов невеликий шматок землі на Чернечій горі у Каневі, який став у травні того ж року вічним притулком поета.
Саме В. Шевченко був ініціатором перепоховання Кобзаря. Він був одним із перших, хто запропонував Петербурзькій громаді поховати поета біля Канева. Разом із дружиною та дітьми провів його у останню дорогу з Києва до Чернечої гори. І відтоді понад 30 років клопотався про збереження й упорядкування могили поета. Він придбав у власність ці півдесятини землі на Чернечій горі і подарував їх Каневу.
Варфоломій Григорович вклав 3 000 рублів сріблом до державного банку, і на відсотки з цієї суми місто мало утримувати Шевченкову могилу, наймати для її охорони сторожа, забезпечувати належний стан дороги на Чернечу гору. У 1884 р. Варфоломій збудував хату для сторожа, як власник платив податок за землю, на якій була Шевченкова могила, – 2 рублі сріблом щороку.
У 1864 р. Варфоломія Шевченка звинуватили в політичній «нєблагонадьожності», і він переїхав з родиною до міста Шендерівка Канівського повіту. Служив управителем маєтку Л. Понятовського в Бородянці. Перебував під слідством, звинувачений у зв’язках з польськими повстанцями. Після 1864 р. і до кінця 1870-х рр. працював лісником у Шендерівці Канівського повіту. Саме в Шендерівці Варфоломій написав «Споминки про Тараса Григоровича Шевченка», надруковані у львівському журналі «Правда» (1876, № 1–2). Також продовжував розповсюджувати Тарасів «Кобзар» (позацензурний, 1860-го р.) та «Букварь южнорусский».
Діти й онуки Варфоломія Шевченка дбайливо берегли пам’ять про Великого Кобзаря.
Помер Варфоломій Григорович Шевченко в день свого народження – 11 червня 1892 р. у с. Буряківка Радомишльського повіту Київської губернії, де він доживав віку в своєї доньки. «Помер як святий, нікому не докучивши своєю хворобою, помер при повній свідомості, всіх прощаючи і благословляючи».
Варфоломій Шевченко був похований на цвинтарі поблизу Чорнобиля. Нині могилу його втрачено.
Фото: На скрижалях: https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2024/02/blog-post_15.html
Радимо ознайомитися:
«Єдиний мій щирий друг». Цікаві та невідомі факти про Варфоломія Шевченка – брата Кобзаря [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://www.rbc.ua/rus/styler/shchiriy-ridniy-brat-ta-naykrashchiy-drug-1718022378.html
Троюрідний брат Тараса – Варфоломій [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11522
