Дієслова
Дiєслiвнi форми на -но, -то й пасивнi дiєприкметники
Українській мові характерне вживання дiєслiвних форм на -но, -то в ролi присудка. Яка роль пасивних дiєприкметників? Розглянемо на конкретних прикладах разом із Борисом Антоненком-Давидовичем.
«Цi кадри фiльму знятi в павiльйонi»; «Передплата на газети та журнали продовжeнa ще на мiсяць»; «Цi слова сказанi не про вас». У всiх цих фразах дано правильнi українськi слова, одначе фрази звучать по-українському негаразд. А це тому, що функцiю присудка в цих фразах виконують пасивнi дiєприкметники: знятi, продовжeнa, сказанi.
Одною з синтаксичних особливостей української мови, що вiдрiзняє її вiд близьких i далеких мов, є широке вживання дiєслiвних форм на -но, -то в ролi присудка. Вiзьмiмо, наприклад, народну пiсню:
Ой у полi жито
Копитами збито,
Пiд бiлою березою
Козаченька вбито.
Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько накрито.
У всiх цих сурядних реченнях нема пiдмета, а в функцiї присудка виступають дiєслiвнi безособовi форми на -но, -то: збито, вбито, затягнено, накрито.
Такi форми на -но, -то є й у росiйськiй мовi (наприклад: «Сказано – сделано»), але там вони далеко рiдше вживаються, як в українськiй. Натомiсть росiйська мова широко користується пасивними дiєприкметниками в ролi присудкiв: «Эти кадры сняты в павильоне»; «Подписка на газеты и журналы продлена ещё на месяц»; «Эти слова сказаны не о вас». Якби в наведених на початку фразах замiсть пасивних дiєприкметникiв знятi, продовжена, сказанi стояли дiєслiвнi безособовi форми на -но, -то, цi фрази зазвучали б цiлком по-українському: «Цi кадри знято в павiльйонi», «Передплату газет i журналiв продовжено ще на мiсяць», «Цi слова сказано не про вас».
Хибно було б думати, що пасивнi дiєприкметники українськiй мовi – невластивi, вони широко вживаються в ролi означення, наприклад: «Знятi в павiльйонi кадри були дуже вдалi»; «Продовжена на мiсяць передплата дала багато нових передплатникiв», «Сказанi не про вас слова були образливi». У цих реченнях дiєприкметники знятi, продовжена, сказанi виступають iз функцiєю означення, а не присудкiв, якими є слова були вдалi, дала, були образливi. Пасивнi дiєприкметники бyвaють i присудками в реченнi, але складеними, де, кpiм них, є особова форма дiєслова бути (або наявнiсть її можна припускати): «Я був дуже вражений твоїм учинком»; «Ти ж бо – такий мандрований!» (є мандрований), «Цей глечик – уже розбитий» (є розбитий).
Радимо прочитати:
Авраменко О. 100 експрес-уроків української. Ч. 2.; худож. Н. Гайда; наук. консультант К. Городенська.– Київ: Книголав, 2018.– 191 с.: іл.– 186 с.
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.– Київ: Центр учбової літератури, 2020.– 283 с.
Караванський С. Секрети української мови.– 2-ге вид., розш.– Львів: БаК, 2009.– 344 с.
Русанівський В.М. Дієслово – рух, дія, образ.– Київ, 1977.– 111 с.
