фото. Розмаїття Асканії-Нової // https://investigator.org.ua/ua/topnews/245104/
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна «Асканія-Нова» визнаний одним із семи природних чудес України і входить в сотню найвідоміших заповідників і парків світу. Дата його заснування – 1898 рік, хоча режим заповідника тут був введений іще з 1874 року. Заповідник, заснований Фрідріхом Фальц-Фейном, розташований на півдні України, в Херсонській області, в 20–30 км від Сивашських заток Азовського моря.
Систематична колонізація причорноморських степів України почалася наприкінці ХVIII століття, коли для пришвидшення розвитку малообжитого краю імперська влада запрошувала іноземних колоністів і роздавала доти вільні землі своїм вельможам і військовим. Дуже швидко почали виникати великі землеробські господарства. Олесь Гончар у своєму романі «Таврія» писав: «Цей край, певно, мав протекцію від самого Всевишнього. Ніде в світі не можна було так швидко й легко багатіти, як тут. Що той американський Клондайк порівняно з її українськими преріями! Тут буквально все само пливе тобі в руки, багатства твої ростуть, мов на дріжджах, уже, здається, навіть без твоєї участі, без будь-яких зусиль з твого боку».
Навесні 1827 року німецький герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен з династії Асканіїв придбав у Північній Таврії майже за безцінь 42,3 тисячі десятин землі. Через 13 років неподалік від села Чаплі виріс хутір, названий ним Асканія-Нова на честь його старовинного родового маєтку Асканія в Німеччині. Новий поміщик зайнявся розведенням мериносових овець і арабських скакунів, але не досить вдало. Через 28 років його придбав інший німецький колоніст Фейн. Поріднившись із сусідніми поміщиками Фальцами, він створив початок нової династії Фальц-Фейнів, які згодом стали королями вівчарства на півдні України. На 1847 р. у колонії Асканія-Нова налічувалося 39 000 голів овець, посезонно працювало 200, а потім і 300 робітників, а в 1893 році на сінокосі уже було залучено 1 100 машин.
У сім’ї сина першого Фальц-Фейна в 1863 році народився майбутній аккліматизатор тварин і птахів Фрідріх. Широко освічений біолог і талановитий організатор, він уже в 11 років за гарне навчання отримав в нагороду від батьків вольєри для утримання тварин. У 1887 році він, уже власник маєтку і барон, створив ботанічний сад і незвичайний приватний заповідник. Турбота про тварин була його захопленням. Він любив їх настільки, що наділив свободою: нових мешканців звіринцю поселяли не тільки у вольєри, а й на волі – на степових просторах. Майже всі зароблені з вівчарства кошти йшли у Фальц-Фейна на утримання зоопарку. Саме тут незвичайний поміщик почав розводити улюблених і рідкісних птахів, а також ссавців, а згодом створив найбільший у Європі степовий заповідник.
Тваринний світ заповідника
До складу заповідника Асканія-Нова належать зоологічний і дендрологічні парки та дослідне господарство.
Основний ландшафт заповідника, площа якого налічує 33,3 тис. гектарів, – цілинні ковильно-типчакові степи площею більш ніж 11 тис. гектарів. Причому тільки 1,5 тис. гектарів припадає на єдині в Європі залишки цілковито заповідних фрагментів ніколи не ораного чорноземного степу, які є еталоном первозданної природи південних степів Причорномор’я і повністю виключені з сільськогосподарських угідь. Цілина з півночі примикає до селища Асканія-Нова, тут пасуться копитні тварини асканійського зоопарку.
У заповіднику утримують близько 800 різновидів диких копитних і гібридних форм свиней, оленів, коней Пржевальського, бізонів, антилоп, баранів, биків, верблюдів, лам, віслюків, куланів, шотландських поні.
У заповіднику також живуть представники фауни, притаманної степам. Це – плазуни, гризуни, хижаки (вовки та лисиці), коні й інші копитні. Сюди завезені африканські страуси, сайгаки та кулани, аборигени американських прерій – бізони, з Індії прибули зебу, з Кавказу – фазани. Тут мешкають зебри, антилопи семи різних видів, муфлони, гривасті барани, страуси ему та нанду, безліч лісових і водоплавних птахів, в тому числі чорних лебедів, пеліканів та фламінго. З Біловезької Пущі до Асканії привезли зубрів.
Зоопарк дуже швидко розширився, а його населяли все нові та нові тварини, яких господар привозив звідусіль, навіть таких, які не звикли жити в степах. В Асканії адаптовували тварин з інших кліматичних зон для проживання в степових умовах. До прикладу, африканську антилопу канну тут приручили настільки, що вона дозволяє себе доїти, даючи надзвичайно цінне і цілюще молоко. В Асканії-Новій вперше в Європі з’явився кінь Пржевальського, якого привезли з Монголії. Вчені заповідника зробили багато для збереження і збільшення популяції цієї рідкісної тварини, а згодом повернули її в степи Монголії, де вона практично вже не зустрічалася. Кінь Пржевальського навіть зображений на родовому гербі Фальц-Фейнів.
Зараз у степах заповідника живуть 69 видів тварин із переліку Червоної книги України. Фауна дикої природи заповідника налічує 23 види ссавців (степовий сурок, суслик, великий тушканчик, хом’як та інші гризуни, лисиці, єнотовидні собаки, а з 1960 року – благородні олені та косулі). Ще більше в зоопарку екзотичних тварин. Тут пасуться лами, верблюди, гірські козли і віслюки.
Окрему ділянку в зоопарку – орнітопарк – відведено для птахів, яких тут близько 60 видів. Для водоплавних створено цілу систему озер і протоків, де на невеличких острівцях для них влаштовані хатки. Є чорні лебеді, фламінго, журавлі, фазани, страуси, тут пасуться гуси, качки, смішні чубаті курочки, лелеки. Птахи активно розмножуються та навіть мігрують за межі Асканії. Зокрема, птахи, які проживають у вільних умовах, можуть розселятися будь-куди, навіть далеко від заповідника. Зупиняються тут і перелітні птахи, які мігрують зимувати на південь.
Дендропарк
Надзвичайно цікавий асканійський зелений острів серед безкрайого степу, якому вже більш ніж 100 років. Перші ділянки саду розплановані ще у 1887 році.
Розташований він навпроти зоопарку і поділяється на два окремих парки – Старий і Новий. На площі понад 200 га зібрано більш ніж 460 порід дерев і 480 видів чагарників. На кінець XX століття колекція рослин досягла 1000 видів чагарників і дерев.
Степова флора асканійського заповідника налічує більш ніж 417 видів рослин. Тут зібрано багато видів місцевих та екзотичних рослин, 73 види рослин, занесених до Червоної книги України. Є рідкісні види, непритаманні для євразійського континенту. Ковила, деякі види тюльпанів і волошок, які двадцять років тому зникли в природі Євразії, в українському заповідному степу ростуть собі далі.
Деревна рослинність у дендропарках представлена штучно насадженими широколистими та хвойними деревами. Переважають зарості дубів, верб, тополь, посадки ясеня, білої акації та глоду, а також гаї з голубих ялиць, кримських сосен і ялівцю, якого налічується 56 видів як рідкісних, так і зникаючих. Дерева і чагарники розміщені в певному порядку з великим художнім смаком.
Парк у ланшафтному стилі заклав на початку ХХ століття видатний український садівник і паркобудівник Іполіт Васильович Владиславський-Падалка.
Особливістю дендропарку є те, що він на постійному штучному зрошуванні. Вирощувати рослини в безводному степу без достатнього зрошування досить складна справа. Місцева вода солона. Фрідріх Фальц-Фейн організував доставку води, першим часом її навіть привозили з Дніпра. Пізніше розробили цілу систему підводних джерел, з яких каналами надходила вода. Поливали молодий парк водою з восьми колодязів, яку викачували ручними помпами та розвозили в бочках і розливали по вузеньких рівчачках. У 1890 році були пробурені дві артезіанські скважини, і лише через два роки завершено будівництво водонапірної башти. Здобуваючи з 50-ти метрової глибини воду, вона по спеціально виритих мікроканалах подавала воду в найвіддаленіші кінці парку. Ця проста і раціональна система зрошення зі складним переплетенням артерій інує і донині. Майже півтори тисячі кубометрів води щоденно викидає на поверхню потужний насос. Навіть у найспекотніші дні тут дзюрчать струмочки, панує прохолода. А старовинна водонапірна башта, знизу доверху обплетена дівочим виноградом, і сама є одним із найцікавіших об’єктів парку. Біля неї радо фотографуються туристи.
Великого затишку додає дендропарку штучний ставок із таємничим гротом. Колись у цьому місці навіть знімалися сцени радянського фільму «Діти капітана Гранта» за романом Жуля Верна. Біля ставка розрісся «дуб бажань», який, кажуть, має позитивну енергетику.
Ще одна окраса парку – фонтан зі скульптурою дівчини з глеком, з якого тече вода. Скульптура називається «Дівчина з глечиком», або «Серафимка». Про неї існує романтична легенда.
Серафима, молоденька дівчина, яку найняли на ринку робочої сили в Каховці, працювала наймичкою в маєтку Фальц-Фейнів. Її покохав Фрідріх, і вона його покохала. Та сталася біда. Управитель маєтку, якого господар вигнав через зловживання, вирішив помститись і заклав вибухівку в будинку, звинувативши у злочині брата Фрідріха – Густава, який теж кохав Серафиму. Злий замисел був спрямований проти господаря, однак загинула його кохана, а Фрідріх отримав поранення. Пізніше він замовив мармурову статую дівчини, яка тримає в руках глека, а з нього повільно стікає вода. Люди казали, що це Фрідріх оплакує свою милу.
Прикрашають дендропарк і статуї мамаїв – кам’яні пам’ятки половецької культури. Колекцію з 17 скульптур зібрав ще Ф. Фальц-Фейн. На тлі степового ландшафту вони мають величний і навіть містичний вигляд.
На щастя, попри всі політичні перипетії ХХ століття, заповідник вберегли від знищення. З приватних рук він перейшов у власність держави. Ще в роки Української Народної Республіки 1 квітня 1919 року був оголошений народним заповідним парком, а згодом, 8 лютого 1921 року – Державним степовим заповідником УРСР. Асканія-Нова мала зберігати і вивчати природу цілинного степу, акліматизовувати та вивчати якомога більше видів тварин і рослин, які мають сільськогосподарське значення. При заповіднику були створені науково-степова станція, зоотехнічна станція з племінним господарством, фітотехнічна станція та інші наукові заклади. Значно розширено зоопарк і дендропарк.
У 1983 році заповідник «Асканія-Нова» отримав статус «біосферний заповідник» ЮНЕСКО, що дало поштовх поновленню його юридичного статусу. 1984 року заповідник внесено до Міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
Зараз «Асканія-Нова» – це зоопарк, дендропарк і заповідний степ загальною площею 33 тис. га, науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, де посеред незайманого українського степу сусідять рідкісні і вимираючі види рослин і тварин. Вирощені в Асканії-Новій рослини розсаджують у садах і парках, а тварин поселяють у зоопарках і заповідниках України і світу. Працюють тут і над збереженням рідкісних видів і поверненням їх в дику природу. Асканія-Нова є унікальним місцем не лише для України, а й для всього світу.
З квітня до початку листопада в Асканії завжди було багато відвідувачів. Цей найбільший степовий заповідник Європи донедавна щороку відвідувало близько 140 тисяч туристів. Дендропарком і зоопарком можна блукати годинами і навіть цілими днями. Познайомитись із тваринами можна і зблизька у степу.
Нині заповідник «Асканія-Нова» переживає нелегкі часи. З початку повномасштабної війни росії проти України Асканія-Нова перебуває під окупацією. Військові рф захопили Інститут тваринництва імені М.Ф. Іванова «Асканія Нова» і призначили своє «керівництво», але заповідник як окрема структура продовжує працювати як українська установа. Через введення воєнного стану в країні ексурсійна діяльність у заповіднику припинена. Але більшість його співробітників залишилася на своїх робочих місцях, адже без них тварини і рослини загинули б, і в нелегких умовах, не отримуючи заробітної платні, продовжуть оберігати степову перлину. Дуже допомагають волонтери з громадської організації «Українська природоохоронна група», постачаючи необхідні продукти, пальне, речі. Допомагають і місцеві мешканці чим можуть. А засновник і перший господар заповідника незмінно спостерігає за його життям, а, може, й охороняє.
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна «Асканія-Нова», маленьке захоплення однієї людини, яке переросло у велику справу, цього року відзначить 125-ти річчя від часу заснування. Воно продовжує жити та розвиватись заради майбутнього.
Радимо прочитати:
Гавриленко В.С. Асканія-Нова – поєднання краси таврійських степів і людського генія = Askania-Nova: a combination of the beauty of the Taurian steppes and human genius.– Київ: Аграрна наука, 2015.– 263 с.: кольор. іл.
Генріх Катя. Асканія-Нова = Askanija-Nowa / іл. Катерина Генріх.– Київ: Основи, 2019.– 28 с.: кольор. іл.– Текст укр. та нім.
Гончар О.Т. Твори в дванадцяти томах.– Київ: Наукова думка, 2002. Т. 3: Таврія. Перекоп. Коментарі.– 2003.– 673 с.
Клімов В.В. Асканія-Нова – перлина Таврії: путівник.– Харків: ПЕТ, 2018.– 114, [5] с.: фот. кольор., іл.– Текст парал. рос., укр.
