Освітянам на замітку

Наукові роботи викладачів і студентів

Новоженець Марія Володимирівна

вчитель біології та екології
Ліцей No2 м. Копичинці
Копичинецької міської ради
Чортківського району
Тернопільської області 
Україна

Анотація. У статті розглянуто медоносних бджіл як ефективних біоіндикаторів стану довкілля. Проаналізовано здатність бджіл і продуктів бджільництва накопичувати пестициди, важкі метали, радіонукліди та інші забруднювачі. Показано екологічне, санітарно-гігієнічне й практичне значення використання бджіл у системі моніторингу навколишнього середовища та обґрунтовано необхідність їх охорони.

Ключові слова: медоносна бджола, біоіндикація, екологічний моніторинг, пестициди, забруднення навколишнього середовища, антропогенний вплив, охорона бджіл.

У сучасному світі, де антропогенне навантаження на природу постійно зростає, традиційні методи хімічного та фізичного аналізу повітря чи ґрунту не завжди дають повну картину. Саме тому все більшої популярності набуває біоіндикація — метод визначення стану довкілля за допомогою живих організмів. Одним із найчутливіших та найефективніших біоіндикаторів є медоносна бджола (Apis mellifera).

У процесі тривалого і швидкого переміщення в повітряному просторі бджола адсорбує всі речовини, що містяться в ньому. Ці речовини нагромаджуються як на самих бджолах, так і в їхньому тілі, тканинах. Разом з нектаром, пилком, водою у вулик, бджолине гніздо заносяться сторонні речовини, нерідко отруйні, а також мікроорганізми, котрі згодом потрапляють у мед, прополіс, віск, пергу.

У пилку й меді виявляють спори плісневих грибів, збудників сальмонельозу, дизентерії, кишкової палички, оскільки бджоли злизують солодкі виділення червеців, попелиць, листоблішок на листках, відвідують гнойові кучі, відкриті вигрібні ями в пошуку органічних речовин і мінеральних солей, яких їм не вистачає. Все це має певне санітарно-гігієнічне й епідеміологічне значення, в тому числі й для бджіл, оскільки в деяких країнах спостерігалась навіть їх загибель. Не менш важливе значення має і нагромадження в продуктах бджільництва продуктів господарської діяльності людини: токсичних і субтоксичних доз отрутохімікатів (пестицидів) і добрив, в тому числі нітратів, оскільки широко застосовані раніше, хоч і заборонені нині, хлорорганічний пестицид ДДТ, ліндан та інші, ще й досі виявляють у меді, воску (вощині) й перзі.

Для боротьби з шкідниками сільського господарства пестициди широко використовуються і в Україні. Що нерідко призводить до різних захворювань бджіл і до масової їх загибелі. При дослідженні бджолиних тіл в них було виявлено ацетон, бензол, толуол, етилбензол, ізопропілбензол, амілбензол, ксилол, чотирихлористий вуглець, фенол 1-4 діоксин та інші шкідливі речовини. Є численні повідомлення про загибель бджіл поблизу мідеплавильних заводів й теплоелектростанцій, що використовують вугілля з підвищеним вмістом миш’яку, а також поблизу алюмінієвих, фосфатних, скляних, цегельних заводів, де бджоли гинуть від фтору. Шкідливим є для бджіл і забруднення атмосфери оксидом вуглецю, пилом, оксидами азоту, аміаком, сірчистим ангідридом. Останній активно поглинається багатьма медоносами, особливо липою, кленом, каштаном.

В індустріально розвинутих країнах отруєння бджіл промисловими викидами стоять на першому місці після отруєнь їх, зумовлених пестицидами.

Внаслідок підвищеного вмісту фенолів дим від нафтопереробних підприємств часто робить непридатним до вживання відкачаний мед. Шкідливий вплив токсичних, нерідко багатокомпонентних викидів підприємств залежно від напряму вітру можуть поширюватись на відстань 20-30, а іноді й більше кілометрів. Концентрація деяких шкідливих речовин в гірській місцевості буває значно вищою.

Як індикатор забруднення навколишнього середовища останнім часом використовують бджіл і для оцінки повітряного басейну міст у зв’язку з інтенсивним розвитком автотранспорту. Визначають вміст свинцю і кадмію, концентрація яких завжди була вищою у містах інтенсивного руху транспорту і в кілька разів перевищувала гранично допустиму.

Вміст важких металів у нектарі рослин, меді, перзі, на тілі і в тканинах бджіл-збиральниць або зимуючих було також використано для оцінки стану повітряного середовища багатьох індустріальних районів. Після аварії на Чорнобильській АЕС проводяться дослідження щодо забруднення меду радіонуклідами та можливості використання такого меду. Відразу після подій у Чорнобилі (1986 р.) продукти бджільництва досліджувались особливо ретельно в усіх країнах Європи. Було встановлено збільшення радіоактивності в травні.

Але рівень радіоактивності меду не перевищував гранично допустимих норм і протягом наступних п’яти тижнів значно знизився, тому обмежень у використанні медів не було. Однак в Австрії і деяких містах Німеччини збирання пилку для продажу було заборонено.

Необхідність використання бджіл для вивчення радіоактивного фону навколо атомних електростанцій, ядерних підприємств і лабораторій визнана в багатьох країнах у зв’язку з забруднення навколишнього середовища.

Враховуючи викладене вище, а також небажаність потрапляння в продукти бджільництва  шкідливих  отруйних хімічних  речовин, слід  установити  систематичний  ретельний 
лабораторний контроль за якістю меду, квіткового пилку, прополісу та інших продуктів бджільництва. Для того, щоб забезпечити високу якість цих найцінніших продуктів, потрібно: розміщувати пасіки на відстані не менш як 200 метрів від автомобільних шляхів з інтенсивним рухом транспорту; не утримувати бджіл у великих промислових містах або поблизу заводів і підприємств хімічної промисловості.

Використання бджіл як індикаторів стану навколишнього середовища –екологічна апілогія або апідологія-новий напрям у використанні цих цінних комах. Бджоли є унікальними «біологічними моніторами» завдяки своїм біологічним особливостям:

Велика територія охоплення: одна бджолина сім'я щодня інспектує територію радіусом до 3–5 км, збираючи проби з тисяч рослин. Висока чутливість: бджоли надзвичайно вразливі до пестицидів, важких металів та радіонуклідів. Будь-які зміни в екосистемі миттєво позначаються на їхній поведінці, здоров'ї або продуктах життєдіяльності. Акумуляція речовин: тіло бджоли вкрите численними волосками, які за рахунок електростатичного заряду притягують частинки пилу, пилку та аерозолів із повітря.

Досліджуючи бджіл та продукти бджільництва, можемо виявити широкий спектр забруднювачів:

1. Важкі метали

Бджоли приносять у вулик свинець (Pb), кадмій (Cd), ртуть (Hg) та мідь (Cu), які потрапляють у нектар і пилок через ґрунт та воду або осідають на рослинах із вихлопних газів та промислових викидів.

2. Пестициди та гербіциди

Навіть мікродози хімікатів, які використовуються в сільському господарстві, можуть бути виявлені в організмі бджіл. Це дозволяє контролювати дотримання фермерами екологічних норм.

3. Радіоактивне забруднення

Мед та віск здатні накопичувати радіонукліди (наприклад, Цезій-137), що робить бджіл незамінними для моніторингу зон навколо АЕС. З кожним роком для боротьби з шкідниками сільськогосподарських рослин все більше застосовуються отрутохімікати. Ці ж речовини є отруйними і для бджіл. Є випадки, коли бджоли , збираючи нектар та пилок з оброблених отрутами квіткових рослин, гинуть на полі, а то й заносять отруту у вулик, внаслідок чого гинуть цілими сім’ями. Та й гербіциди, що ними обробляють поля від бур’янів, часто є шкідливими і для бджіл. З розповсюджених отрутохімікатів особливо небезпечними є миш’яковисті та флористі препарати, гексахлоран.

Масова загибель бджіл (так званий колапс бджолиних сімей) — це не просто втрата для пасічника, а тривожний сигнал «SOS» від самої природи.

Тому керівники господарств, які будуть застосовувати отрутохімікати, повинні повідомити про це власників пасік, які знаходяться на віддалі до 10 км, не пізніше як за 3-5 днів до обробки полів отрутохімікатами. Повідомляти потрібно листовно, а також по радіо, через місцеву пресу, об’яви тощо. В повідомленні вказувати точний час обробки, вид сільськогосподарської культури, розміщення і розмір оброблювальної території, назву отрутохімікату, способи і форми його застосування, можливість і приблизну віддаль зносу застосовуваного препарату за межі оброблювальної дільниці. Також вказується строк, на який слід вивезти пасіку від місця обробки або ж ізолювати бджіл в гнізді після застосування отрутопрепарату.

Для надійного запобігання отруєнню бджіл отрутохімікатами та гербіцидами рекомендують вивозити бджіл не менш як за 5 – 7 км від місця обробки (перевозити їх назад можна не раніше як через два тижні). Але практично це не завжди можна здійснити, бо вивезені на цю віддаль бджоли можуть попасти під дію отрутохімікатів, що їх застосовують на інших полях чи в сусідніх господарствах. Тому тепер вивозять бджіл переважно в тих випадках, коли застосовують дуже небезпечні для бджіл препарати, тривалість дії яких перевищує 1-2 дні. При застосуванні ж малонебезпечних речовин здебільшого закривають бджіл у вуликах на кілька днів, поки застосовані отрутохімікати під впливом сонця, вітру і роси зменшать свою токсичність настільки, що практично від них не буде шкоди бджолам.

Якщо пасіка не буде вивозитись, то, крім одержаних даних про те, який саме препарат буде застосовуватись, на якій площі і коли саме, пасічнику потрібно ще особисто в натурі оглянути місця обробки рослин. Так, якщо на площі, яка підлягає обробці, та поблизу неї немає ніяких квітучих медоносів і бджоли сюди не літають, можна обійтись і без закривання бджіл у вуликах... .

Для одержання високої продуктивності на пасіці необхідно утримувати сильні і здорові бджолосім’ї. Хворі сім’ї ніколи не досягають великої сили.

Протягом пасічницького сезону бджоли хворіють, їх знищують шкідники. Проте відомо, що хворобі легше запобігти, ніж лікувати її. Профілактика інфекційних хвороб має законодавчий характер і обов’язкова для всіх пасічників. При цьому керуються: «Ветеринарно-санітарними правилами утримання бджіл на присадибних ділянках», «Інструкція про заходи по запобіганню і ліквідації заразних хвороб бджіл» тощо.

Хвороби бджіл класифікують на інфекційні, інвазійні та незаразні.

1. Інфекційні хвороби: спричиняються мікроорганізмами рослинного походження: бактеріями, вірусами та грибками. Вони дуже заразні й швидко передаються від однієї сім'ї до іншої.

Бактеріальні (Гнильці): найнебезпечніші — Американський та Європейський гнильці. Вони вражають розплід, перетворюючи личинок на гнильну масу. Часто потребують введення карантину.

Вірусні: наприклад, Параліч (бджоли чорніють, втрачають здатність літати й тремтять) або Мішечкуватий розплід (личинки гинуть і стають схожими на мішечки з рідиною).

Грибкові (Мікози): Аскосфероз («вапняний розплід») — личинки тверднуть і стають схожими на шматочки крейди.

2. Інвазійні хвороби: спричиняються паразитами тваринного походження: кліщами, найпростішими, гельмінтами або комахами.

Кліщові: найвідоміша — Вароатоз (кліщ Varroa паразитує на бджолах і розплоді, висмоктуючи «кров»-гемолімфу). Також є Акарапідоз (кліщ уражає дихальні шляхи — трахеї).

Протозойні (від найпростіших): нозематоз — ураження кишечника, що викликає сильний пронос, особливо під час зимівлі. Сім'я швидко слабшає.

Ентомози (від комах): наприклад, Браульоз (бджолина воша), яка паразитує на матках і робочих бджолах, заважаючи їм харчуватися.

3. Незаразні хвороби: виникають не через збудників, а внаслідок порушення умов утримання, годівлі або екологічних факторів. Вони не передаються від хворої бджоли до здорової.

Токсикози:

Хімічний: отруєння пестицидами з полів.

Падевий: отруєння медом із «паді» (виділень комах), який бджоли збирають за відсутності нектару. Такий мед токсичний для них взимку.

Аліментарні (кормові): вуглеводне або білкове голодування, коли бджолам не вистачає меду чи пилку (перги).

Порушення мікроклімату: наприклад, застуджений розплід (коли через різке похолодання бджоли не можуть обігріти розплід, і він гине).

Залежно від типу отрути, хвороба може проявлятися по-різному:

Гостре отруєння: Бджоли гинуть масово біля вулика або безпосередньо на полі. Основні ознаки: агресивність, хаотичне повзання, судоми, параліч, висунутий хоботок.

Хронічне (сублетальне) отруєння: Бджоли отримують невелику дозу отрути, яка не вбиває їх одразу, але накопичується у вулику (у меді, воску, перзі). Це призводить до поступового виснаження сім'ї та загибелі розплоду.

Медоносна бджола — це не лише виробник меду, а й найважливіша ланка в системі глобального екологічного моніторингу. Збереження бджіл сьогодні — це не просто данина традиціям пасічництва, а питання виживання людства як біологічного виду.

Ось декілька ключових аспектів, чому це важливо саме сьогодні:

1. Гарантія продовольчої безпеки: близько 75% світових сільськогосподарських культур залежать від запилення. Без бджіл наш раціон збідніє: зникне більшість фруктів, овочів, горіхів та навіть кава. Збереження бджіл — це єдиний спосіб забезпечити їжею населення планети, що постійно зростає.

2. Економічна стабільність: внесок бджіл у світову економіку оцінюється в сотні мільярдів доларів щорічно. Це безкоштовна «праця», яку неможливо замінити жодними штучними технологіями чи роботами-запилювачами в масштабах цілої планети.

3. Підтримка біорізноманіття: бджоли запилюють не лише культурні рослини, а й дикі трави, кущі та дерева, які є основою екосистем. Без них почнеться ланцюгова реакція: зникнення рослин призведе до загибелі комах, птахів та дрібних ссавців, що зрештою зруйнує природний баланс.

4. Індикатор нашого майбутнього: сьогоднішній стан бджіл — це дзеркало екологічної ситуації. Масова загибель комах сигналізує про те, що хімічне навантаження на землю та повітря стало критичним. Рятуючи бджіл від пестицидів та змін клімату, ми фактично очищуємо середовище для власного життя.

«Якщо на Землі зникнуть бджоли, то через чотири роки зникне і людина» — цей вислів, який часто приписують Ейнштейну, сьогодні звучить як ніколи актуально.

Що ми можемо зробити вже зараз?

Обмежити використання агресивних пестицидів (особливо в період цвітіння).

Висаджувати медоносні рослини в садах та на клумбах.

Підтримувати місцевих пасічників, купуючи натуральний мед.

Створювати «екологічні коридори» — ділянки з дикою рослинністю, де бджоли можуть знайти прихисток.

Важливо пам'ятати!!! 

Якщо середовище стає непридатним для життя бджоли, незабаром воно може стати небезпечним і для людини.

Список використаних джерел:

1. Стегній С. І., Городиська З. А. Продукти бджільництва і їх застосування: К. Вища шк., 1993. – 127 с.

2. Бабич І. А., Мегедь А. Г. Бджільництво: К. - 1969, - 272 с.

3. Приймак Г. М. Пасіка у присадибному господарстві: К.: Урожай, 1993. – 168 с.

4. Білявський Г. О., Бутченко Л. І, Основи екології: теорія та практикум: Навч. посіб. – К. : Лібра, 2006. – 368 с.