Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів

Освітянам на замітку

Наукові роботи викладачів і студентів

Матеріали за темами:
 

Берегова Олена Миколаївна,
доктор мистецтвознавства, професор,
професор кафедри музикознавства,
композиції та виконавської майстерності
Навчально-наукового інституту Дніпровської академії музики,
заступниця директора з наукової роботи
Інституту культурології Національної академії мистецтв України


Мета статті – сформувати уявлення про образно-змістовні та технологічні аспекти розвитку найновішої української музики і роль музичного мистецтва в російсько-українській війні. Використано методи – аналітичний (контент-аналіз електронних медіа, цифрових відео- та аудіо-відтворювальних платформ), культурологічний (виявлення ролі мистецтва у війні), метод музикознавчого аналізу (вивчення камерних, вокально-хорових, симфонічних творів, зразків музичного театру). Наукова новизна зумовлюється самим музичним матеріалом: це найновіші твори Максима Коломійця і Віктора Рекала, які вперше вводяться до наукового обігу українського музикознавства. Висновки. У розглянутих творах відрефлексовано особисті психологічні травми митців, помножені на травматичний досвід багатьох попередніх поколінь українців. Тематика творів про війну є надзвичайно широкою – від інтимної лірики, спогадів про прекрасне минуле і нагадувань про швидкоплинність буття до тривожних настроїв, роздумів про смерть, скорботи, плачу за загиблими і молитви.

Автори піднімають складні соціальні теми, пов’язані з війною, не уникають і гострих політичних акцентів. Не відмовляючись від натуралістичного зображення війни, композитори передають образ війни емоційно, розкривають внутрішній світ людини у переживанні страшного досвіду і водночас дають надію. Серед музично виражальних засобів – використання драматургії тембрів, виразових можливостей григоріанського хоралу і реквієму, алюзії до творів А. Пярта, А. Вівальді, Р. Вагнера (М. Коломієць), введення інтонацій лемківської пісні «Пливе кача», пентатоніки і східної мелізматики (В. Рекало) тощо. Головна мета українського мистецтва часів війни – це захист, утвердження і розвиток української культурної ідентичності, а також постійне нагадування світові про Україну, величезні жертви і подвиги українських героїв у боротьбі за право жити в незалежній державі в колі цивілізованих європейських народів.

Ключові слова: українська музика ХХІ століття, український композитор, російсько-українська війна, українська культурна ідентичність, творчість Максима Коломійця, творчість Віктора Рекала.
The art of the unbreakable: Ukrainian composers’ creativity against Russian aggression Berehova Olena, Doctor of Art Research, Professor, Professor of the Department of Musicology, Composition and Performing Arts at the Dnipro Academy of Music, Deputy Director for Research of the Institute for Cultural Research of the National Academy of Arts of Ukraine

The purpose of the article is to form an idea of the figurative, content, and technological aspects of the development of contemporary Ukrainian music and the role of musical art in the Russian-Ukrainian war.

The methods used are analytical (content analysis of electronic media, digital video and audio playback platforms), culturological (identifying the role of art in war), and musicological analysis (studying chamber, vocal and choral, symphonic works, and musical theater samples). The scientific novelty is determined by the musical material itself: these are the latest works by Maksym Kolomiiets and Viktor Rekalo, which are introduced into the scientific circulation of Ukrainian musicology for the first time.

Conclusions. The works under consideration reflect the personal psychological traumas of the artists, multiplied by the traumatic experience of many previous generations of Ukrainians. The themes of the war are extremely broad, ranging from intimate lyrics, memories of the beautiful past, and reminders of the transience of life to anxious moods, reflections on death, grief, mourning for the dead, and prayer. The authors raise the expressive possibilities of the Gregorian chorale and requiem, allusions to the works of A. Pärt, A. Vivaldi, R. Wagner (M. Kolomiiets), the inclusion of the intonations of the Lemko song «Plyve Kacha», pentatonic and oriental melismatics (V. Rekalo),
etc. The main goal of Ukrainian wartime art is to protect and affirm Ukrainian cultural identity, as well as to constantly remind the world about Ukraine, the enormous sacrifices and feats of Ukrainian heroes in the struggle for the right to live in an independent state among civilized European nations.complex social issues related to the war and do not avoid sharp political accents.

Without abandoning the naturalistic portrayal of war, the composers convey the image of war emotionally, revealing the inner world of a person in the face of a terrible experience and at the same time giving hope. Among the musical and expressive means are the use of timbre drama.

The key words: Ukrainian music of the twenty-first century, Ukrainian composer, Russian- Ukrainian war, Ukrainian cultural identity, Maksym Kolomiietsʼ work, Viktor Rekaloʼs work.

Постановка проблеми. Неоголошена гібридна війна, спровокована російським вторгненням в Україну, має всі ознаки «тріумфу жорстокості» і «морального падіння», про які писав ще Стефан Цвейг у своїх мемуарах [3]. Сьогодні, в час рашистської агресії, відбувається не лише битва за територію України, а й боротьба за свідомість та національну ідентичність українців. У протистоянні варварства і цивілізації, ницості та шляхетності, тоталітарного мислення і демократичних цінностей роль культури, освіти, мистецтва зростає в десятки і сотні разів. Творча діяльність багатьох музикантів, письменників, художників, представників інших видів мистецтва зараз має яскраво виражений антивоєнний характер і спрямована на підтримку України й українців, збереження пам’яті про загиблих героїв, привернення уваги всього світу до нашої держави, яка відстоює свою територіальну цілісність і європейський вектор розвитку суспільства. Митці як найчутливіші духовні локатори здатні вловлювати і відображувати у творчості настрої сучасників і своєї епохи.

Здатні до емпатії, вразливі, але водночас і сильні духом українські митці рефлексують щодо нових життєвих реалій, насичують свої твори власними емоціями, екзистенційними питаннями і відголосками психологічних травм, актуалізують сенси і цінності, за які бореться Україна, розкривають абсурдність нової реальності війни. Твори мистецтва допомагають усвідомити силу, єдність, незламність, сміливість українців, підтримують як мужніх воїнів, так і всіх українських людей через розповідь наших трагічних історій всьому світові. Численні концерти, фестивалі, гастролі провідних творчих колективів, прем’єри творів українських авторів у різних країнах доносять надважливі послання людям у світі, і часто завдяки символізму, яскравій метафоричності й універсальності мови мистецтва ці послання є зрозумілішими, ніж звичайна людська мова. Українські митці мають сьогодні відповідальну місію – виявляти постійну присутність у європейському і світовому культурному просторі, бути видимими, почутими, зрозумілими і конкретними, працювати на користь України на культурно-інформаційному фронті, фіксуючи новітню історію і доносячи до глобальної авдиторії правду про злочини рашистського режиму.

Багатьом митцям, за їхніми власними зізнаннями, мистецтво допомогло адаптуватися до реалій війни. Постійне перебування на межі виживання, психологічні травми від втрати близьких і друзів, пошкоджених або повністю втрачених домівок, вимушеної евакуації та еміграції, загострено емоційне сприйняття дійсності, страх, біль, сум, розпач, горе, гнів, злість, ненависть, тривожність, зневіра, невпевненість у майбутньому, психічне виснаження, – увесь спектр цих негативних емоцій переживають зараз українці, які потерпають від війни.

Емоційно реагуючи на біль, втрати і руйнування, мистецтво намагається допомогти людям знайти втрачену духовну опору і відновити віру в себе та свої сили. Тому в сучасній українській композиторській творчості поряд із трагедійними творами багато позитивних, які несуть світло, красу, добро і формують колективний мислеобраз майбутньої перемоги і розквіту України.

Тільки упродовж 2022–2024-го років з’явилися і були успішно виконані в Україні та багатьох країнах Європи численні твори, присвячені темі російсько-української війни, авторства таких українських композиторів як Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Олексій Скрипник, Леся Дичко, Золтан Алмаші, Вікторія Польова, Богдана Фроляк, Ігор Щербаков, Олена Ільницька, Олександр Шимко, Максим, Коломієць, Людмила Юріна, Олександр Щетинський, Віктор Рекало, Кармелла Цепколенко, Алла Загайкевич, Асматі Чіблашвілі та багато інших. Враховуючи відсутність дистанції в часі, твори українських композиторів часів російсько-української війни ще не стали предметом музикознавчих досліджень, що й зумовило актуальність пропонованої статті.

Огляд літератури і джерел. Відсутність музикознавчих розвідок частково компенсується наявністю публіцистичних матеріалів щодо окремих творів українських композиторів і їх виконавських версій [4], відео- та аудіоконтенту на провідних цифрових платформах [2; 5; 6; 8; 9], дописів авторів у соціальних мережах [7]. Саме ними послуговувалася авторка при написанні тексту статті.

Мета статті – сформувати уявлення про образно-змістовні та технологічні аспекти розвитку найновішої української музики та роль музичного мистецтва в російсько-українській війні. Об’єкт статті – українське музичне мистецтво часів російсько-української війни, а предмет – творчість сучасних українських композиторів 2022–2024-го років (на прикладі творів Максима Коломійця та Віктора Рекала).
Виклад основного матеріалу. Поштовхом до написання творів у часи російсько-української війни стають глибоко особистісні рефлексії митців. Так, Максим Коломієць у 2022 році написав п’єсу для бандури соло з романтичною назвою «I saw your reflection in the river mirror. You were on the other shore» («Я бачив твоє відображення у дзеркалі річки. Ти була на іншому березі»). В авторській програмі до цього твору композитор зазначив: «Твір написаний в напружений час переживань та зневіри. Але моя ідея була не передати це у своїй творчості, а навпаки, перемогти зневіру всередині себе, плекаючи найкраще, що в мене є в душі. Цей твір не про війну. Він про недосяжне світло всередині нас. Про прагнення возз'єднання зі своїм коханням, котре силою долі опинилось на іншому березі. Цей твір про вдивляння в очі коханої, пошук її погляду. І цю п'єсу я написав для моєї коханої, котра опинилась через війну далеко від мене, і зустрічі з котрою я прагнув якнайбільше...» [2].

Вільно скомпоновану п’єсу написано в ностальгійно-меланхолійному стилі. Звуки-краплини бандури виникають із тиші, поєднуються у вигадливі мелодико-гармонічні малюнки. Багаторазове повторення одного й того самого акорду як елемент репетитивної техніки справляє враження імітації бою старовинного годинника і одночасно є нагадуванням про швидкоплинність часу. Ближче до середини п’єси – більш схвильований, емоційно насичений розділ імпровізаційного типу. Майстерно використана фактура бандури: виразно чути і мелодію, і супровід, а розуміння специфіки й акустичних властивостей інструменту, тонке відчуття часу і достатня кількість пауз допомагають композиторові уникнути традиційного для бандури гулу. У п’єсі є тематична реприза. Наприкінці використано новітню виконавську техніку – тремолювання по найнижчій струні бандури, що створює ефект тихого шарудіння і розчинення останніх звуків у просторі.

Темі життя і смерті, пам’яті та забуття присвячено твір Максима Коломійця «Зникаючі голоси» на слова Віктора Рекала для вокального ансамблю й електроніки (2023) [5]. Авторську програму композитор виклав у соціальних мережах: «Зникаючі голоси» – твір про смерть та відчуження. Про зникнення того, що нам дороге і що більше ніколи до нас не повернеться. Про наші спогади та мрії, що розчиняються в холодному просторі небуття, наче сонячне світло в океанській безодні. І на руїнах наших сподівань ми будуємо новий світ, де смерть буде існувати лише як відгомін минулих епох» [7].Тексти Віктора Рекала написано майже «білим» віршем без розділових знаків, що підвищує варіативність образного змісту поезії та збагачує її асоціативний ряд. У першій частині вірша домінують вічні образи природи і природних стихій – сонце, місяць, вітер, небо, хмари, сузір’я. Приваблюють увагу незвичні метафори «хмари скубуть // голубі омели», «і розговіють // росою трави», «вітер між гіллям // стає кульгавим». Друга частина вірша пов’язана з явищами земного людського світу – звуками, тишею, рухами, снами. У тексті є натяк на стан, викликаний подіями війни: «квітне миршава тиша // в обіймах люті // як не пити до дна // то нема що забути».

Останній пасаж вірша може сприйматися як декларація повного розриву з ворогом: «і стіни у нас тільки // спільні // і смерть».
Глибокий філософський зміст тексту втілено в композиції, основою якої є драматургія тембрів і звукових пластів. Ледь чутне початкове звучання чоловічих голосів (без слів, на «А…») у низькому регістрі і вузькому діапазоні нагадує григоріанський хорал. Поступово діапазон звучання розширюється, до чоловічих приєднуються жіночі голоси, відбувається динамічне крещендо. Рухлива сонорна пляма, що утворюється за рахунок нашарування хорових співзвучь, розростається до яскравого, повнокровного звучання. Перше слово тексту «сонце» довго обіграється за допомогою різноманітних засобів хорового письма: накладання тризвуків і кластерів, використання акордів нетерцієвої будови, співу в унісон і секунду, «висвічування» окремих голосів, поліпластовості хорової фактури, перекличок хорових груп тощо. Низькі частоти електроніки в густому тромбоновому регістрі додають звучанню нових фонічних барв і водночас виконують функцію органного пункту в цьому епізоді. Далі засобами електроніки створюються ефекти вібрацій і відлуння, які підсилюють хорову сонорику. У цьому розділі відчувається вплив медитативної хорової естетики Арво Пярта.

Фрагмент суто електронної музики з хвилеподібним нашаруванням мажорних і мінорних тризвуків приводить до кульмінаційного розділу зі страхітливими «тромбоновими» басами і драматичним напруженим звучанням хору (на словах «ніч розібгає // танки сузір’їв»). Втім напруга швидко згасає, знов, як і на початку твору, чути тихі чоловічі голоси в низькому регістрі, що може сприйматися як темброво-фактурна арка. Жіночі голоси з’являються спорадично. На словах хору «і залоскоче // себе до смерті…» використано специфічну, ніби «булькаючу» електроніку, яку зазвичай полюбляють кінокомпозитори у фантастичних сценах із космічними прибульцями. Чоловіча група хору переходить на шепіт із підкреслюванням шиплячих і свистячих звуків, що створює додаткову містичну темброво-сонорну барву. І лише жіночі голоси час від часу вкраплюються зі своїми акордовими гронами. Зрештою й вони переходять на шепіт і розчиняються у просторі Всесвіту. В останньому епізоді твору засобами електроніки імітується звучання органу в храмі, і ніби здалеку лине тихе звучання заупокійної меси. Тривале згасання звуку, останній тихий сплеск вібрацій – і настає повна тиша.
Появу такого трагічного твору з концептом «зникаючих голосів» у назві можна сприймати як вираз скорботи і данину пам’яті загиблим під час війни.

Оригінальну концепцію запропоновано у програмному творі Максима Коломійця «Чотири ріки» для двох скрипок та симфонічного оркестру (2023). У доволі поетичній за формою вислову авторській програмі немає жодного слова про війну, але в символічних образах Дракона, полум’я і ранкового сонця передано мрії про настання жаданого світлого дня перемоги: «Я дивлюся у вікно на свічку на столі. У найспокійнішу ніч вона горить своїм спокійним полумʼям. Чотири ріки течуть навколо неї, оточуючи її, як сльози за всім, що мені дорого. Все, що не повернути і не згадати. І посеред свого самотнього полумʼя Дракон спалює все навколо. Лише його гнучке тіло на стіні залишає тінь, яка до ранку перетворюється на промінчик ранкового сонця в моїй долоні. У ньому я вже бачу новий день» [6]. Перша частина твору має назву «Чотири ріки на свічці, що тане». Відкриває твір тихе щемливо-ліричне звучання обох скрипок, фоном для якого слугує мікромотивна підтримка різних оркестрових груп. Композиція цієї частини будується за принципом динамічних хвиль – наростань і спадів, напливів і відкатів, згущень і розріджень оркестрової фактури. У кульмінаційному розділі в ліричну стихію брутально вривається епізод із розв’язним вальсовим ритмом, що викликає асоціацію з розгулом нечистої сили.

Завершальну подвійну каденцію побудовано як діалог солістів між собою та в перекличках з оркестром, однак в останньому динамічному сплеску оркестрового tutti чутно загрозливе «гарчання» міді як попередження про небезпеку майбутніх катастроф. Коротка і динамічна друга частина, що має назву «Політ Дракона», створює постмодерні алюзії до відомих оркестрових шедеврів ХVІІІ–ХІХ ст. Так, початкове скандування одного звуку оркестровим tutti, арпеджовані пасажі, мерехтіння мажоро-мінору і загальна тривожність звучання нагадують фінальну частину Presto («Гроза») з другого концерту «Літо» циклу «Пори року» Антоніо Вівальді. А провідна роль мідних духових, які постійно перебувають у слуховому полі реципієнта, відсилає до «Польоту Валькірій» Ріхарда Вагнера. У третій, фінальній частині твору Максима Коломійця з назвою «…промінь ранкового сонця в моїй долоні» повертається сумна лірична стихія. Початковий м’який унісон скрипок із підтримкою лише струнної групи розгортається в насичену полімелодичну оркестрову фактуру, яка ближче до кінця твору все більше розріджується і просвітлюється. У прозорій оркестровій тканині виділяються витончені тембри арфи, флейт, флажолети струнних і власне двох солюючих скрипок, які імітують голоси природи.

Творчі рефлексії на події війни знаходимо в доробку композитора, віолончеліста і поета Віктора Рекала. Одним із перших творів часів війни стала його сюїта «Сім простих світанків» для віолончелі соло (2022). В авторській програмі твору композитор зазначає: «Прості світанки» – це сім світлих, мирних ранків, що населяють мрії та зігрівають. Нехай це будуть дні тижня або сюїтний цикл – не важливо. Це музика про все найцінніше, що жило в душі до війни і лишилося там єдиним осередком сонцедайного тремтіння та щастя. Кохання, затуманена ранкова тиша десь понад озером, співи птахів, зачаровані роздуми...» [9].

У творі проникливе ліричне звучання віолончелі зі застосуванням арпеджіато по всіх струнах (це всі непарні частини – перша, третя, п’ята, сьома) чергуються з епізодами ніби застиглого флажолетного звучання (парні частини – друга, четверта, шоста), в яких використовуються прийоми деташе, глісандо на флажолетах, мікроінтерваліка тощо.

Пентатонічне ладове забарвлення 5-ої частини нагадує про східні музичні практики. Шосту частину побудовано на контрастному співставленні натуралістичних прийомів: спочатку віолончель на високих флажолетах відтворює спів птахів, але раптово світлу ранкову ідилію порушує різкий чужорідний звук – імітація сигналу тривоги. В останньому номері сюїти повертаються схвильовані розлогі арпеджіато, які є інтонаційною аркою до початку твору, і з’являється прекрасна жаліслива мелодія в українському народно-пісенному стилі з підголоском на одному звуці (бурдоном), що відсилає слухача до лірницької традиції.

Також Віктор Рекало написав проникливу музику до сучасного балету «Д.І.М.» (2022) на дві дії, присвяченого темі вимушеної евакуації, рефлексіям про дім, його простір, фізичний і духовний символізм. Назва «Д.І.М.» метафорично вміщує два протилежні поняття – власне Дім, місце, де людина мешкає, і зашифроване словосполучення «До Іншої Могили».

Хореограф-постановник вистави Ілля Мірошниченко, пояснюючи цю абревіатуру, зауважив, що багато українських емігрантів, які змушені були залишити свої домівки через війну, більше ніколи не зможуть повернутися додому і навіть бути похованими в рідному місті чи
селі [4].

Аудіальне оформлення балету містить три звукових пласти. Перший і найголовніший пласт – це стукіт коліс потяга, що рухається, сигнал гудка паровоза та інші шуми і звуки, які чує людина, подорожуючи залізницею. Ці шумові ефекти проходять крізь усю балетну виставу, особливо їх чутно на початку і в кінці першої дії, потім – у середині та в кінці другої. Символізм використання цього шумового пласта полягає у намаганні авторів вистави створити ефект подорожі, в яку вимушено вирушили тисячі українців, нагадати про людей, яких війна змусила залишити свою рідну землю. Варто зауважити, що творцями балету стали люди, які у воєнний час особисто пережили евакуацію з рідних домівок. Ще один звуковий пласт – це повна тиша, коли не чутно ні стукоту коліс, ані музики. У ці моменти відбуваються пантомімічні сцени, наприклад, сцена з зерном у першій дії, яка має яскравий соціально-політичний підтекст: спочатку артисти танцюють, тримаючи мішки з зерном у руках, а потім висипають вміст мішків додолу і починають якийсь дикий танець на цьому зерні. Так автори вистави нагадують глядачам про конфлікт на українсько-польському кордоні, який розгорнувся саме під час війни (не без втручання проросійських сил), коли польський уряд заборонив імпорт українського збіжжя через територію Польщі на вимогу окремих польських політиків, які організовували блокаду української сільськогосподарської продукції на кордоні і висипали зерно з вантажівок [1]. Найбільшої драматичної сили беззвучна пантоміма в балеті досягає в той момент, коли учасники «танцю на українському зерні» йдуть зі сцени, залишаючи одну артистку, котра в «танці відчаю» намагається врятувати розсипане збіжжя [8].

Нарешті, третій тип звукового континууму – це, власне, музика балету, яку виконує струнний квінтет (дві скрипки, альт, віолончель і контрабас). Роль музики є ключовою у створенні тривожних настроїв, гнітючої атмосфери безвиході, відчаю, втоми, відсутності перспективи. У першій дії композитор використовує широкий спектр музично-виражальних засобів, зокрема, таких як арпеджіато віолончелі по всіх струнах, тужлива мелодія скрипки на фоні органного пункту віолончелі, сонорні «плями» всього струнного квінтету, глісандування на флажолетах, що нагадує звук сигналу тривоги, удари древком смичка по струнах, тривожні репетиції на окремих звуках, секундова інтонація, яка довго розробляється в мінімалістичному стилі тощо. У другій дії, яка імітує обстановку бомбосховища (на це вказують декорації – розвішані скрізь речі, якісь стовпи, лінії електропередач, блочні панелі, що їх ледь видно в напівтемряві), безпросвітна, темна атмосфера підсилюється діалогом низьких струнних. Спочатку це «бруднуваті» квінти у віолончелі, потім віолончельне соло і дует із контрабасом. Тривожне тремолююче звучання, нескінченно довгі звуки в обох інструментів, деташе по відкритих струнах, розробка тематизму в техніці мінімалізму посилюють гнітюче враження. Однак певні моменти просвітлення в цьому балеті все ж таки є, і пов’язані вони з ліричною парою: в якийсь момент на сцені залишаються Він і Вона, котрі виконують лаконічний танець кохання під супровід ліричної мелодії віолончелі соло, до якої приєднуються контрабас і решта струнних. Втім, завершення балету є далеким від оптимізму. Протяжні звуки і ніби застиглі звучання в партії кожного інструменту приводять до появи в ансамблі окремих мотивів лемківської народної пісні «Пливе кача», яка стала символом туги за полеглими героями Майдану і російсько-української війни. Останній суто музичний фрагмент у балеті пов’язаний із мінімалістичним повтором інтонаційних паттернів у скрипки і спільним звучанням усього струнного квінтету в класичному стилі.

Завершальний стукіт коліс потяга у цій виставі символізує невпевненість у завтрашньому дні, але водночас і вказує на те, що, незважаючи на всі тягарі та поневіряння героїв, життєва подорож триває.

Висновки. У статті представлено лише невелику частку сучасної композиторської творчості, присвяченої темі російсько української війни. У розглянутих творах відрефлексовано особисті психологічні травми митців, помножені на травматичний досвід багатьох попередніх поколінь українців. Тематика творів про війну є надзвичайно широкою від інтимної лірики, спогадів про прекрасне минуле і нагадувань про красу світу і швидкоплинність буття до тривожних настроїв, роздумів про смерть, скорботи, плачу за загиблими і молитви. Автори піднімають складні соціальні теми, пов’язані з війною (наприклад, вимушеної еміграції), не уникають і гострих політичних акцентів (як у сцені з розсипаним українським зерном на польському кордоні в балеті «Д.І.М.» В. Рекала). Не відмовляючись від натуралістичного зображення війни, українські композитори прагнуть передати образ війни емоційно, розкрити внутрішній світ людини у переживанні страшного досвіду і водночас дати надію, показати шлях до світла і запевнити, що добро обов’язково переможе.

Перспективним напрямом розробки означеної теми є пошук і вивчення нових творів на тему війни і розширення переліку імен діячів української музичної культури, які своєю творчою діяльністю роблять внесок у майбутню перемогу України.

Головна мета українського мистецтва часів війни – це захист, утвердження і розвиток української культурної ідентичності. На початку повномасштабного вторгнення творча діяльність митців, особливо тих, котрі опинилися за межами України, підпорядковувалася ще одній меті – привернути увагу світової спільноти до України, сприяти наданню допомоги у боротьбі проти варварства і агресії. Після трьох років російсько-української війни ця мета дещо трансформувалась у прагнення не дати світові забути про Україну, пам’ятати про величезні жертви і подвиги українських героїв, постійно рефлексувати щодо подій війни.

Окремі саморефлексивні мистецькі стратегії і комеморативні практики об’єднуються в колективну стратегію опору. Ніби спростовуючи давній афоризм римського імператора Марка Тулія Цицерона «Поміж зброєю музи мовчать» («В час війни мовчать музи»), (суч. «Коли говорять гармати, музи мовчать»), сьогодні музи не мовчать. Культурний фронт продовжує активно діяти, голос України чути у світі, про що свідчить велика підтримка багатьох країн у нашій боротьбі за право жити в незалежній державі в колі цивілізованих європейських народів. Україна виборює не тільки своє право на існування, вона мечем і вогнем захищає загальнолюдські цінності – свободу, демократію, права людини. Саме цим цінностям і присвячена музика, яку зараз творять українські композитори – музика спротиву, світла і надії.


Список використаних джерел і літератури:

1. «Ницість і ганьба». Чому польські фермери висипали на дорогу українське зерно і знову заблокували кордон. ВВС News Україна, 12 лютого 2024 року. URL:
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cpdekgv7n99o (дата звернення 15.11.2024).
2. Kolomiiets M. I saw your reflection in the river mirror. You were on the other shore для бандури. Виконує Анастасія Кушковська. 2022.
URL:https://www.youtube.com/watch?v=537f80aW3uc (дата звернення 19.11.2024).
3. Zweig S. Die Welt Von Gestern: Erinnerungen Eines Europäers. Fv Editions. 2020. 324 p.
4. Катаєва М. Вистава нагадує, що війна триває і щодня хтось втрачає свій дім, – Ілля Мірошниченко про київську прем’єру балету «Д.І.М.». Вечірній Київ, 7 лютого 2024 року. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/94610/ (дата звернення 21.11.2024).
5. Коломієць М. «Зникаючі голоси» для вокального ансамблю та електроніки. Аудіозапис вокального ансамблю Alter Ratio, диригент Ольга Приходько. 2023. URL: https://www.youtube.com/watch?v=QRMD2xvAt9E&t=23s (дата звернення 25.11.2024).
6. Коломієць М. «Чотири ріки» для двох скрипок і симфонічного оркестру. Відеозапис симфонічного оркестру Львівської національної філармонії, диригент Володимир Сивохіп, 24 листопада 2023 року. URL: https://www.youtube.com/watch?v=gbHaiiSrO58&t=147s (дата звернення 27.11.2024).
7. Коломієць М. Допис у соціальній мережі Facebook від 4 лютого 2024 року. URL: https://www.facebook.com/maxim.kolomiiets?locale=uk_UA (дата звернення 29.11.2024).
8. Рекало В. «Д.І.М.», сучасний балет на 2 дії. 2024. URL: https://www.youtube.com/watch?v=En6eyKW6HDk (дата звернення 30.11.2024).
9. Рекало В. «Сім простих світанків», сюїта для віолончелі соло. Відеозапис в авторському виконанні 20 травня 2022 року. URL: https://www.youtube.com/watch?v=g6PshfGB730 (дата звернення 30.11.2024


References:

1. «Lowliness and shame». Why Polish farmers dumped Ukrainian grain on the road and blocked the border again. BBC News Ukraine, February 12, 2024. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cpdekgv7n99o (the access date 15.11.2024) [in Ukrainian].
2. Kolomiiets, M. (2022). I saw your reflection in the river mirror. You were on the other shore for bandura. Performed by Anastasia Kushkovska. URL:
https://www.youtube.com/watch?v=537f80aW3uc (the access date 19.11.2024).
3. Zweig, S. (2020). Die Welt Von Gestern: Erinnerungen Eines Europäers. Fv Editions. 324 p. [in German].
4. Kataeva, M. (2024). The performance reminds us that the war is ongoing and that every day someone loses their home, – Ilya Miroshnychenko about the Kyiv premiere of the ballet D.I.M. Vechirnii Kyiv, February 7, 2024. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/94610/ (the access date
21.11.2024) [in Ukrainian].
5. Kolomiiets, M. (2023). «Disappearing Voices» for vocal ensemble and electronics. Audio recording by the vocal ensemble Alter Ratio, conducted by Olga Prikhodko. URL: https://www.youtube.com/watch?v=QRMD2xvAt9E&t=23s (the access date 25.11.2024).
6. Kolomiiets, M. (2023). «Four Rivers» for two violins and symphony orchestra. Video recording by the Lviv National Philharmonic Symphony Orchestra, conducted by Volodymyr Syvokhip, November 24, 2023. URL: https://www.youtube.com/watch?v=gbHaiiSrO58&t=147s (the access date 27.11.2024).
7.Kolomiiets, M. (2024). A post on the social networking site Facebook of February 4, 2024. URL: https://www.facebook.com/maxim.kolomiiets?locale=uk_UA (the access date 29.11.2024) [in Ukrainian].
8. Rekalo, V. (2024). «D.I.M.», a modern ballet in 2 acts. Video of the ballet. URL: https://www.youtube.com/watch?v=En6eyKW6HDk (the access date 30.11.2024).
9. Rekalo, V. (2022). «Seven Simple Dawns», Suite for solo cello. Video recording in the author's performance on May 20, 2022. URL: https://www.youtube.com/watch?v=g6PshfGB730 (the access date 30.11.2024).