Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів

Освітянам на замітку

Наукові роботи викладачів і студентів

Матеріали за темами:
 
Дзевульська Ірина Вікторівна
доктор медичних наук, професор
Маліков Олександр Вячеславович
кандидат медичних наук, доцент
Національний медичний університет
ім. О. О. Богомольця
м. Київ, Україна



ПРОФЕСОР В. П. ОБРАЗЦОВ: ШЛЯХ ВІД МОРФОЛОГА ДО ГЕНІЯ ТЕРАПІЇ

Анотація. В роботі описано сторінки професійної діяльності відомого вченого, професора Київського університету Василя Парменовича Образцова, яким було зроблено вагомий внесок в усі області медичних знань, починаючи від морфологічних досліджень та класичних робіт, присвячених фізичній діагностиці захворювань черевної порожнини, і закінчуючи відкриттям нової епохи у розвитку кардіології.

Ключові слова. Діагностика, топографія органів, пальпація, перкусія, аускультація, серцевий галоп, бісистолія.

Василь Парменович Образцов належав до плеяди вчених, які усе своє життя присвятили медицині. Створена професором Образцовим школа повністю зберігає науково-практичне значення для сучасної медицини. В якому б напрямку не розвивалася сучасна наука, які б досягнення вона не мала, які б нові методи дослідження не з ̳являлися, вчення Образцова ніколи не втратить свого значення.

В. П. Образцов народився у родині священнослужителя. Початкову освіту отримав в початковій школі, середню – в семінарії. Вищу освіту отримав у Медико-хірургічній академії в Петербурзі, по закінченню якої йому було запропоновано працювати на будь-якій з теоретичних або клінічних кафедр.

Однак він рушить до Німеччини, де працює під керівництвом патолога Понфіка над низкою морфологічних питань з кровотворення. Проте через матеріальне становище він змушений був повернутися на батьківщину.

Після повернення із закордонної поїздки, В. П. Образцов працює у Медико-хірургічній академії. Тут він написав і блискуче захистив дисертацію на тему: «Щодо морфології та утворення крові у кістковому мозку ссавців». В цій дисертації В. П. Образцов уперше, раніше за Ерліха, описав поліхроматофільні та зернисті червоні кров‘яні тільця. Він дійсно стверджував, що ці клітини як незрілі кров‘яні тільця були описані ним у 1880 році в його дисертації раніше за Ерліха.

Після захисту дисертації Образцова вже вважали великим вченим, йому пропонували залишитися працювати у Медико-хірургічній академії, але через брак коштів він знову був змушений відмовитися від цієї пропозиції і переїхав до Києва, де й залишився працювати до кінця свого життя. Спочатку в Києві Образцов працював у Київському військовому шпиталі ординатором, згодом вже завідував терапевтичним відділенням цього ж шпиталю. У 1887 році він змушений був піти у відставку, адже йому було запропоновано місце у Мінському військовому шпиталі, а залишати університетське місто він не бажав. З 1888 року він почав працювати у Олександрівській лікарні на посаді завідувача терапевтичним відділенням. У 1891 році В. П. Образцова було затверджено приват-доцентом, а з 1893 року − професором приватної патології та терапії Київського університету. З 1904 по 1918 рік він обіймав посаду завідувача факультетської терапевтичної клініки Київського університету.

В історію світової медицини Василь Парменович Образцов увійшов як засновник вчення про методичну пальпацію черевної порожнини. Цим вченням він довів можливість і необхідність вивчення анатомії на живій людині. До робіт Образцова черевна порожнина цікавила практичного лікаря лише з точки зору визначення границь і подекуди властивостей печінки, селезінки, блукаючої нирки та випадково знайденої пухлини. Поняття про визначення топографії органів черевної порожнини на живій людині було описано саме професором Образцовим. Підручники з діагностики того часу прямо вказували на те, що нормальний шлунок майже ніколи неможливо достатньо розпізнати через черевні покриви. Гленар, сучасник Образцова, також почав пальпувати органи черевної порожнини, але лише за наявності у них патології. Образцов навчав студентів пальпувати в черевній порожнині здорові органи і тим самим надавав можливість при пальпації визначати й патологічні зміни у цих органах.

В своїй промові, проголошеній на щорічних зборах Товариства київських лікарів у 1915 році він казав, що «лише приблизно з половини минулого століття почали пальпувати опущені органи і серед них перш за все опущену або блукаючу нирку...».

Отже, основними напрямками, які цікавили Образцова, були хвороби шлунково-кишкового тракту та серця. У ці напрямки він вніс принципово нове, тут він прямував, за висловом М. М. Волковича, «ніби із випередженням часу»... І хоча роботи Образцова належать здебільшого до рентгенівської доби, проте вони аж ніяк не втратили свого значення. Важливо зазначити, що майже всі висунуті ним положення були повністю підтверджені в подальшому рентгенологічно. Запропоновані ним методи дослідження не втратять своєї цінності доти, доки існують, з однієї сторони, хворий, який потребує допомоги, а з іншої – досвідчений лікар, який прагне за допомогою дарованих йому Богом органів чуття і накопичених ним знань у будь-яких умовах розібратися у стані організму хворого. Жодні технічні удосконалення не здатні і не повинні повністю замінити безпосереднє сприйняття лікаря, який зобов ̳язаний усіляко розвивати та вдосконалювати свої пізнавальні здібності та тренувати органи чуття.

Про свою методику пальпації черевної порожнини В. П. Образцов неодноразово доповідав у Товаристві київських лікарів і на Пироговських з‘їздах терапевтів. Так, на V Пироговському з‘їзді (1894 рік) Образцов виступав з доповіддю «Про діагностичне та прогностичне значення пальпації клубової кишки та великого чепця при черевному тифі», на VIII Пироговському з‘їзді − «Про пальпацію воротарної частини шлунка»; у цій доповіді Василь Парменович довів, що в 1 % серед усіх терапевтичних хворих стає доступною пальпація воротаря і воротарної частини шлунка.
Вимагаючи від хворих глибокого, рівного дихання, він добивався не лише розслаблення черевної стінки, але й зміщення внутрішніх органів. Він неодноразово наводив порівняння: якщо прикрити край аркуша паперу для цигарок іншим аркушем, то не в змозі буде прощупати перший аркуш. Якщо ж нижній аркуш витягувати, тоді цей ковзний край легко можна прощупати. Те ж саме відбувається й під час обстеження при глибокому рівномірному диханні органів черевної порожнини. які зміщуються: краї їх легко визначити під час рухів.

При пальпації порожнистих органів обов ̳язковою умовою є суворо перпендикулярне положення пальців до довжини цих органів. Під повторним натисненням пальпуючих пальців петлі кишки або стінка шлунка скорочуються, немов би ущільнюються і стають більш доступними для пальпації. Нарешті, істотним моментом в усій методиці Образцова є систематична, послідовна пальпація органів черевної порожнини. Лише методична пальпація може бути підставою для висновків та заключень про стан органів черевної порожнини. Для визначення нижньої границі шлунка Образцов розробив спосіб так званої «перкуторної пальпації»; відривним низхідним поштовхом пальців правої руки в області шлунка викликається шум плеску, за яким вдається точно визначити цю границю. Оволодіння усіма цими технічними навичками потребує не лише теоретичних роз ̳яснень, але й тривалої практики. Відтак професор завжди рекомендував не лише обстежувати хворих, але й опрацьовувати ці навички на здорових людях.

Чому ж навчав і чого вимагав Образцов при оволодінні своєю методикою? Безсистемне розминання і «тикання» пальцями у живіт не призводять ні до чого, окрім напруження черевного преса. При пальпаторному обстеженні органів черевної порожнини перш за все необхідно досягти розслаблення черевної стінки, що досягається спокійним положенням хворого, його рівним диханням, ніжними й неспішними рухами рук лікаря. Пальці руки повинні бути трохи зігнутими, з урахуванням того, щоб до органа, який палькується, торкалися лише кінчики пальців, що мають найбільше чутливих нервових гілок. Образцов завжди звертав увагу на те, що максимальна чутливість пальців зберігається при ніжному дотику; при сильному натисканні чутливі нервові закінчення здавлюються і тонке відчуття зникає.

Пальпуючи різні зміни в органах черевної порожнини, Образцов надав студентам і лікарям низку діагностичних і прогностичних ознак при різних захворюваннях. Так, він перший (1890 рік) вказав, що при черевному тифі можливо пропальпувати термінальний відділ клубової кишки, буркотливий,чутливий, нерівний. Ці явища можуть слугувати до певної міри діагностичною ознакою черевного тифу ще до отримання результатів спеціальних (лабораторних та ін.) методів обстеження хворого. Наявність при черевному тифі у правій здухвинній ділянці збільшених і чутливих мезентеріальних залоз, на підставі спостережень Образцова, − прогностично несприятлива ознака (В. П. Образцов, «Про діагностичне та прогностичне значення пальпації мезентеріальних залоз при черевному тифі»). У своїй роботі «До загальної симптоматології ентеритів і колітів» Образцов описав клінічну картину та диференційну діагностику цих двох кишкових уражень.

Образцов детально розробив методику пальпації червоподібного відростка і саме він вперше звернув увагу на явища перитифліту, як одну з клінічних форм апендициту. На ІІІ з‘їзді акушерів та гінекологів у Києві (1909 рік) він доповів «Про тазові апендицити у жінок». Він надав класичну диференційну діагностику між раком та туберкульозом сліпої кишки. Це описання і сьогодні має значення для своєчасного розпізнавання та лікування цих захворювань.

Учень В. П. Образцова М. М. Губергриц підкреслював, що Образцов був автором нової методики дослідження захворювань органів черевної порожнини і що це відкриття аналогічне і рівноцінне за значимістю відкриття аускультації та перкусії при діагностиці захворювань органів грудної клітки.

У наш час кожний лікар повинен оволодіти методикою пальпації органів черевної порожнини за Образцовим. До Образцова не лише не вміли визначати ту ж нижню границю шлунка, або вважали взагалі неможливим визначення цієї границі, або ж пропонували складні, безглузді та подекуди небезпечні методи визначення границь шлунка. Однак професор Образцов навчив студентів визначати нижню границю шлунка за допомогою «перкуторної пальпації» за шумом плеску.

У напрямку діагностики захворювань черевної порожнини Образцовим було висунуто та розроблено нові положення: 1) органи черевної порожнини, зокрема порожнисті, у більшості випадків можуть бути (попри існуюче раніше положення) пропальповані як при нормальному так і при патологічному стані;
2) ця пальпація може бути досягнута лише при дотриманні певних правил обстеження; 3) обстеження повинно проводитись суворо методично, за певним планом, з урахуванням анатомічних відношень та індивідуальних особливостей. На цьому й заснована запропонована Образцовим і детально ним розроблена методика систематичної пальпації органів черевної порожнини.
Сучасні методи визначення положення та змін в органах черевної порожнини − КТ, МРТ, рентген, гастроскопія, ректороманоскопія, колоноскопія і т. ін. − не зменшили значення закладеної Образцовим і в подальшому розробленої М. Д. Стражеско методики пальпації черевної порожнини, адже лише комплексний підхід до діагностики хворого, комплексний аналіз і синтез до відомої міри гарантує уникнення помилок в постановці правильного діагнозу.

В. П. Образцов. автор нової методики обстеження органів черевної порожнини, привніс багато нового і у діагностику захворювань серця. Він запропонував методику безпосередньої перкусії та аускультації серця. Він рекомендував, окрім звичайного вислуховування серцевого ритму через стетоскоп, обов‘язково вислуховувати серце ще безпосередньо й вухом. При такому вислуховуванні серцевих тонів можливо визначити симптоми, які або не вислуховуються через стетоскоп, або ж вислуховуються вкрай важко (поява у здорової людини металевого або дзвінкого звуку замість 1-го тону, серцевий галоп, нормальний ритм в три тони і т. ін.). На VIII Пироговському з‘їзді (1902 рік) Образцов виступив з доповіддю «Механізм появи серцевого галопу»; у цій доповіді він підкреслював значення безпосереднього вислуховування серця і пояснив появу ритму галопу руховою слабкістю серцевого м‘яза, серцевою недостатністю. Образцов запропонував свою класифікацію галопів. Він вперше описав феномен бісистолії при недостатності аортального клапану і надав клінічну картину склерозу початкової частини аорти.
Доволі значну увагу Образцов приділяв патологоанатомічній перевірці своєї роботи. В усіх летальних випадках виконувалися розтини, під час яких майже завжди був присутній сам професор і результатом яких він завжди вважав поділитися із слухачами. зазвичай перед початком кожної лекції в аудиторію приносили патологічно змінені органи, отримані під час розтину, які й демонструвалися з відповідними поясненнями. Лекції Образцова були доволі цікавими. Він не використовував імена різних авторів, не посилався на чиїсь конкретні праці, не цитував чужі вислови.

Він, звісно ж таки, згадував літературні джерела, називав ті чи інші імена, відмічав цінні думки дослідників, але усе це висвітлював у своїй критичній думці, у своєму власному баченні. Образцов не повторював чужі думки, не передавав шаблонні факти, а відкривав перед студентами усе багатство свого власного досвіду та знань. На багатьох з‘їздах терапевтів професор Образцов був членом президії і головував на окремих засіданнях. Він постійний учасник засідань Київського фізико-медичного товариства і тривалий час голова Київської спілки лікарів.
Завдяки вмілому відбору молодих лікарів і заняттям з ним у клініці, особливо під час обходів, Василь Парменович після себе залишив потужну терапевтичну школу, адже він оточував себе своїми учнями, впевненими його послідовниками, які не лише досконало володіли запропонованими ним методами, але з часом і самі створювали свої школи.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дзевульська І. В., Маліков О. В. Значення міждисциплінарної інтеграції при викладанні анатомії людини. Актуальні дослідження медичних наукових досліджень в Україні та країнах ближнього зарубіжжя. 2017. С. 10−13.
2. Дзевульська І. В., Маліков О. В. Клінічне направлення при викладанні дисципліни «Анатомія людини». Medical education as a component of the education system in Ukraine and eu countries. 2019. C. 36−39.
3. Дзевульська І. В., Маліков О. В. Кафедра анатомії людини в медичному університеті як першоджерело набуття невід ̳ємних якостей в професії лікаря. Актуальні питання сучасної науки та освіти. 2021. С. 22−24.
4. Дзевульська І. В., Маліков О. В. Описовий та клінічний підходи до вивчення анатомії людини. Особливості модернізації предмету досліджень представників медичних наук. 2021. С. 12−15.
5. Дзевульська І. В., Маліков О. В. Критерії описової та клінічної анатомії в діагностиці та лікуванні захворювань. Актуальні проблеми педіатрії. 2021. С. 40.