Освітянам на замітку

Моніторинг новацій в системі стратегічного управління освітньої галузі

       Сутність моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі формує цілі та завдання, які полягають у концепті внутрішньогалузевих процесів, які впливають на результати діяльності у освітній сфері, поглиблення розуміння внутрішньогалузевого структурно-функціонального середовища та динаміки розвитку для прийняття обґрунтованих стратегічних рішень щодо результативності та ефективності діяльності в освітній галузі з урахуванням стратегічного потенціалу.

Баженков Є. В. Концептуальна основа моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі // Актуальні проблеми економіки : науково-економічний журнал / Засновник: ВНЗ "Національна академія управління". - К, 2022. - № 9. -  С. 6-14

Анотація: Розглянуто концептуальну основу моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі. Визначено сутність моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі. Дано визначення поняттю "Моніторинг ". Визначено роль моніторингу в внутрішньогалузевому управлінні. Виокремлено предмет моніторингу у освітній галузі. Перелічено суб'єкти, які можуть бути в моніторингу у освітній галузі. Відмічено загальну мету моніторингу, яка полягає в отриманні аналітичної або синтетичної інформації, що сприятиме прийняттю стратегічних управлінських рішень для забезпечення підвищення ефективності функціонування внутрішньогалузевої системи.

     Інтеграція освітньої сфери України в європейський освітній простір вимагає постійного вдосконалення системи освіти країни, пошуку результативних й ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг у національному середовищі.

     Дослідження наукових праць підтверджує, що «існують окремі концептуальні підходи щодо визначення поняття моніторингу, його видів та структурних елементів. Моніторинг визначається як безперервна система за будь-яким процесом для виявлення відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку. 

     Моніторинг є необхідним для своєчасного прогнозування майбутнього стану освітньої галузі та прийняття управлінських рішень щодо подолання або мінімізації виявлених небажаних тенденцій у внутрішньогалузевому розвитку. Ефективна реалізація моніторингу в освітній галузі можлива лише за наявності чітко поставлених завдань, інструментального забезпечення та сформованого плану.

     Предметом моніторингу у освітній галузі є:

- внутрішньогалузева структура та організаційно-функціональне середовище освітньої галузі;

- матеріально-технічна база освітньої галузі та її сегментів;

- внутрішньогалузевий людський капітал, рівень підготовки (кваліфікації) персоналу, психологічний клімат у внутрішньогалузевому середовищі, умови праці, соціальна захищеність тощо;

- рівень та джерела фінансування в освітній галузі;

- внутрішньогалузева інвестиційна та інноваційна діяльність;

- внутрішньогалузева кооперація й комунікація між різними суб'єктами діяльності та підрозділами;

- оперативність реагування на суспільні регіональні потреби щодо освітніх послуг;

- імідж внутрішньогалузевого управління та підпорядкованих йому суб'єктів діяльності;

- співвідношення попиту та пропозиції на ринку освітній послуг;

- відповідність результатів діяльності в освітній галузі затвердженим планам;

- дотримання державних стандартів та норм з питання надання освітніх послуг;

- ефективність використання бюджетних коштів, якими оперує освітня галузь;

- ефективність діяльності в освітній галузі та її сегментах;

- залучення громадськості, національних та міжнародних інституцій до контролю за діяльністю в освітній галузі;

- кількість та якість освітніх послуг, які є результатами внутрішньогалузевої діяльності;

- наявність систем контролю за діяльністю установ (організацій, підприємств та інших суб'єктів, які функціонують у внутрішньогалузевому середовищі ;

- програмне внутрішньогалузеве планування, відповідність місцевих програм освітній політиці держави та потребам суспільства;

- рівень задоволеності споживачів результатами діяльності в освітній галузі;

- поінформованість суспільства щодо функціонування та розвитку освітньої галузі.

      Суб'єктами моніторингу у освітній галузі можуть бути:

- Міністерство освіти і науки України;

- Інститут модернізації змісту освіти;

- Державна служба якості освіти України;

- Український центр оцінювання якості освіти;

- Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти;

- Державні та недержавні надавачі освітніх послуг та інших видів діяльності у освітній галузі;

- Органи місцевого самоврядування;

- Громадські об'єднання;

- Міжнародні інституції;

- Суспільство та інші стейкхолдери.

      Відмітимо, що загальною метою моніторингу є отримання аналітичної або синтетичної інформації, яка сприятиме прийняттю стратегічних управлінських рішень для забезпечення підвищення ефективності функціонування внутрішньогалузевої системи.

      Поєднання структури внутрішньогалузевого стратегічного управління разом із сукупністю функцій, які характеризують дії суб'єктів освітньої галузі та принципів, що регламентують внутрішньогалузеві процеси, візуалізують механізми стратегічного управління в освітній галузі.

     Основні функції моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі:

- інформаційна функція — забезпечення внутрішньогалузевого менеджменту повною, обґрунтованою, достовірною та оперативною інформацією щодо процесів у освітній галузі;

- комунікаційна функція — це умова, наслідок, зміст, форма, знакова модель та імпульс успішної трансформації у освітній галузі;

- аналітична функція — дослідження структурно-функціонального середовища освітньої галузі;

- контролююча функція — внутрішньогалузевий контроль за реалізацією стратегії функціонування та розвитку освітньої галузі;

- управлінська функція — інструментальна підтримка системи прийняття результативних та ефективних стратегічних управлінських рішень щодо діяльності у освітній галузі;

— кваліметрична функція — візуалізує можливість вимірювання та оцінювання певних якісних характеристик результатів діяльності в освітній галузі із застосуванням кваліметричних технологій і процедур.

     Принципи моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі:

— системність — забезпечує взаємозв'язок внутрішньогалузевих індикаторів та використання впорядкованої структури приватних й інтегральних характеристик функціонування й розвитку у освітній галузі;

— спланованість — результативний та ефективний моніторинг потребує попередньої розробки інструментарію, дослідження наявних ресурсів, а також визначення порядку дій, термінів проведення та відповідальних суб'єктів, тому, саме планування та чітка впорядкованість дій є запорукою досягнення поставлених цілей при моніторингу внутрішньогалузевого середовища у освітній галузі;

— комплексність — у межах моніторингу може бути розв'язано декілька завдань, що потребує застосування різних методів та інструментарію, а також одночасне вивчення динаміки внутрішньогалузевих процесів або показників, які характеризують різні концепти внутрішньогалузевого функціонального середовища — це дозволяє сформувати висновки щодо впливу контрольованих і неконтрольованих факторів на діяльність в освітній галузі;

— незалежність — на процес проведення моніторингу в освітній галузі та результати не має впливати жоден із учасників внутрішньогалузевого моніторингу, адже це може призвести до викривлення даних;

— точність — звіт із моніторингу у внутрішньогалузевому середовищі бути обґрунтованим і послідовно відображати зібрані данні з необхідною деталізацією, аргументацією та за чітко визначеними планом; відображати інформацію про відповідні внутрішньогалузеві процеси у звіті саме в тому вигляді, у якому її було зафіксовано; уникати викривлення фактів та не допускати суб'єктивної оцінки під час фіксування подій у освітній галузі.

     Проведення моніторингу в системі стратегічного управління освітньої галузі передбачає такі етапи:

— формування програми моніторингу, визначення цілей і завдань моніторингу у внутрішньогалузевому середовищі освітньої галузі;

— розробка процедур моніторингу із зазначенням часових меж їх проведення;

— визначення суб'єктів та об'єктів моніторингу;

— виокремлення методів проведення моніторингу та збору даних;

— інструментальне забезпечення моніторингу;

— розрахунок витрат на проведення моніторингу;

— збір даних за визначеними індикаторами;

— попередня оцінка отриманої інформації;

— формування звіту з моніторингу у внутрішньогалузевому середовищі освітньої галузі;

— передача звіту для прийняття управлінських рішень щодо подальшого використання отриманої інформації в системі стратегічного управління освітньої галузі.

    Таким чином, моніторинг у системі стратегічного управління освітньої галузі є інструментом забезпечення організаційно-функціонального механізму у внутрішньогалузевій діяльності. Моніторинг в освітній галузі є інструментом системи стратегічного управління, який забезпечує збір, обробку, накопичення, зберігання та поширення фактичної інформації щодо стану освітньої галузі, прогнозування на підставі обґрунтованих даних динаміки й основних тенденцій її розвитку, визначення стратегічного потенціалу та формування науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття стратегічних управлінських рішень стосовно підвищення результативності й ефективності у внутрішньогалузевому функціональному середовищі.

     Моніторинг забезпечує систему стратегічного управління у освітній галузі оперативною, тактичною та стратегічною аналітичною або синтетичною інформацією щодо внутрішньогалузевих процесів і явищ з метою формування адекватних управлінських рішень системного характеру.

     Моніторинг в освітній галузі характеризується організаційно- функціональними й управлінськими заходами, які застосовуються комплексно, логічно та цілеспрямовано з метою підвищення результативності й ефективності внутрішньогалузевої системи стратегічного управління. Моніторинг у системі стратегічного управління освітньої галузі сфокусований на виявленні відповідних відхилень, збоїв, негативних явищ, непередбачуваних процесів у внутрішньогалузевому середовищі. Моніторинг визначає наближення кризових процесів або явищ, локально їх обмежує, оперативно реагує на них.

    При створенні системи моніторингу в освітній галузі необхідно сформулювати та обґрунтувати: стратегічні, тактичні та оперативні цілі, завдання, визначити базові принципи моніторингу, виявити й обґрунтувати основні напрями моніторингових процесів у внутрішньогалузевому середовищі та визначити дієву інструментальну підтримку.

    Моніторинг як цілісна система спостереження, аналізу і діагностики внутрішньогалузевих процесів у освітній галузі є необхідною складовою під час підготовки, прийняття і контролю управлінських рішень на всіх рівнях освітньої галузі.

Лукіна Тетяна (доктор наук з державного управління; професор; головний науковий співробітник відділу моніторингу та оцінювання якості загальної середньої освіти). 

 Концептуальні засади організаційної моделі оцінювання професійної діяльності директора закладу загальної середньої освіти : за матеріалами опитування // Український педагогічний журнал : часопис. - 2025. - № 2. - С. 65-80 

Анотація: Подано результати дослідження щодо ставлення директорів закладів загальної середньої освіти щодо різних аспектів оцінювання ефективності їх професійної діяльності. Результати дослідження виявили наявність певних статистично значущих відмінностей за гендерною ознакою у баченні респондентами концептуальних засад організаційної моделі оцінювання їх професійної діяльності, а саме: змісту основної мети професійної діяльності директора ЗЗСО; рівня управління, відповідального за вироблення й затвердження загальних правил і критеріїв оцінювання професійної діяльності; доцільності використання результатів опитувань різних груп учасників освітнього процесу під час ухвалення рішення щодо ефективності професійної діяльності керівника закладу освіти.

      Зміни, що відбуваються останнім часом у системах управління освітою як у зарубіжних країнах, так і в Україні, актуалізували завдання оцінювання різноманітних процесів та результатів функціонування освітніх системі установ, у тому числі й ефективності професійної діяльності педагогічних працівників та директорів (керівників) закладів загальної середньої освіти (далі - ЗЗСО) як необхідної умови забезпечення ефективного управління якістю освіти.

       Крім того, у багатьох зарубіжних країнах відбулося переосмислення ролі керівника закладу освіти як лідера, як ключової фігури, яка визначає стратегію розвитку закладу освіти, консолідує потенціал педагогів і наявні ресурси на досягнення цілей розвитку. Лідерство директора ЗЗСО передбачає його активну позицію і участь в різних процедурах і процесах, у тому числі й тих, що стосуються оцінювання ефективності його професійної діяльності.

       Проблема оцінювання професійної діяльності педагогів, зокрема директорів середніх шкіл, досить складна і багатогранна. Незважаючи на те, що у багатьох країнах світу реалізуються різні системи оцінювання як директорів шкіл, так і вчителів, проблеми концептуального, технологічного і прикладного характеру не зменшують своєї актуальності. Ядро цієї проблеми складає завдання вироблення основної ідеї, концептуальної основи оцінювання, що, у свою чергу, неможливо без з'ясування сутності, змісту мети професійної діяльності директора ЗЗСО як кінцевого орієнтиру та її результату; окреслення тих об'єктів, на які ця діяльність має спричинювати вплив, що, відповідно, доцільно розглядати в якості своєрідних дороговказів, бажаних показників оцінювання.

      Опитування проводилося упродовж жовтня-грудня 2024 року на базі різних областей України (Запорізької, Житомирської, Хмельницької, м. Києва). Дана проста випадкова вибірка є репрезентативною (на рівні достовірності 0,95 забезпечує похибку 4,21%). Зазначене дає підстави стверджувати, що отримані дані дослідження різних аспектів організаційної моделі оцінювання результатів професійної діяльності директорів ЗЗСО віддзеркалюють відповідні думки керівників закладів середньої освіти в Україні.

      У дослідженні взяли участь керівники різних за кількістю учнів середніх шкіл. Виявилося, що майже 71 % директорів ЗЗСО очолюють школи, у яких навчається менше, ніж 500 учнів; 20,2 % - школи з чисельністю від 500 до 1000 учнів. Решта очолювали великі заклади освіти з понад 1000 учнів.

Іванюк Ірина (кандидат педагогічних наук; старший дослідник; старший науковий співробітни). 

 Використання батьками інформаційно-цифрового середовища закладів загальної середньої освіти. // Український педагогічний журнал : часопис. - 2025. - № 1. - С. 68-79 

Анотація: Представлено результати наукового аналізу опитування батьків (5224 респондентів) як учасників освітнього процесу щодо використання інформаційно-цифрового середовища закладу загальної середньої освіти, де навчається їх дитина. Визначено готовність батьків використовувати інформаційне-цифрове середовище закладу освіти, де навчається їхня дитина; потреб і викликів, з якими стикаються батьки під час використання середовища; з’ясовано оцінки батьками навичок дитини щодо самостійного навчання під час дистанційної освіти; визначено рівень матеріально-технічного забезпечення в родині щодо пристрою для дистанційного навчання дитини. 

        У сучасному суспільстві ми спостерігаємо, як прогрес цифрового суспільства зумовлює необхідність постійного та швидкого розвитку цифрової освіти. Змінюється сучасний заклад загальної середньої освіти (ЗЗСО), а разом з ним і його інформаційно-цифрове середовище (ІЦС). Це стосується всіх складових ІЦС, включаючи зміст і методи навчання, технології та засоби навчання, цифрові ресурси, навчально-методичне забезпечення, принципи та інструменти управління закладом освіти, а також комунікації та співпраці з усіма учасниками освітнього процесу (адміністрацією, педагогічними працівниками, здобувачами освіти та батьками здобувачів освіти). 

      Для з'ясування ефективності наявного ІЦС освітнього закладу слід здійснювати регулярний моніторинг серед учасників освітнього процесу, що дозволить визначити їхні нагальні потреби та очікування, вдосконалити або заповнити виявлені прогалини у ІЦС під час отримання регулярного збору даних та аналізу інформації. Особливо важливою така робота є під час здобуття загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні. 

      Система моніторингу є ефективною у визначенні та вирішенні питань, що потребують вдосконалення в закладі загальної середньої освіти, вона призводить до покращення функціонування основних об'єктів і суб'єктів завдяки цілеспрямованим втручанням, а також сприяє підвищенню обізнаності громадськості та покращенню показників якості освіти. 

     Результати проведення моніторингу серед учасників освітнього процесу можуть бути використані під час проходження інституційного аудиту закладом загальної середньої освіти, бо це відповідає напрямам аудиторської перевірки «Освітнє середовище закладу освіти» (Формування інклюзивного, розвивального та мотивуючого до навчання освітнього простору) та «Управлінські процеси закладу освіти» (Організація освітнього процесу на засадах людиноцентризму, прийняття управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників освітнього процесу, взаємодії закладу освіти з місцевою громадою).

        Проведення дослідження мало на меті реалізацію таких завдань: здійснити апробацію діагностики ефективності використання ІЦС ЗЗСО батьками здобувачів освіти в умовах очного, дистанційного та змішаного формату роботи закладу освіти; визначити готовність батьків використовувати ІЦС закладу освіти, де навчається їх дитина; визначити потреби і виклики під час використання ІЦС ЗЗСО, з якими стикаються батьки; з'ясувати оцінку батьками навичок дитини щодо самостійного навчання під час дистанційної освіти; з'ясувати рівень матеріально-технічного забезпечення в родині дитини пристроєм для дистанційного навчання.

       Аналіз відкритих відповідей респондентів на питання що можна покращити в інформаційно-цифровому середовищі закладу освіти, дозволив визначити вісім категорій: матеріально-технічне забезпечення, електронний щоденник та освітні платформи, комунікація та взаємодія учасників освітнього процесу, вдосконалення освітнього процесу, інформаційна безпека, сайти та соціальні мережі, формат навчання, зміст навчання. Розглянемо, які пропозиції від батьків містить кожна з визначених категорій (наведено від більшої кількості згадувань до меншої).

       Найбільше пропозицій висловлено респондентами щодо оновлення матеріально-технічного забезпечення (85 згадувань): оновлення засобів навчання та обладнання загального і навчального призначення, зокрема, комп'ютери, інтерактивні дошки, планшети (40), генератори та безперебійне живлення (15); забезпечення доступу до безкоштовного та стабільного інтернету для вчителів і учнів (30).

      Батьків турбує вдосконалення освітнього процесу (70 згадувань), вони хотіли б мати в доступі більше онлайн-уроків і відеоінструкцій (25), проведення додаткових уроків для учнів, які потребують допомоги (25), застосування індивідуального підходу до дітей (20).

      Щодо формату навчання (60 згадувань), то респонденти висловились за навчання дітей в очному (40) і змішаному (20) форматі.

Комунікація та взаємодія між учасниками освітнього процесу (50 згадувань) потребує покращення на таких рівнях: зворотний зв'язок від вчителів (20), комунікація між батьками, учнями та адміністрацією закладу освіти (15), регулярні опитування серед батьків щодо покращення освітнього процесу (15).

      Під час використання електронного щоденника та освітніх платформ (45 згадувань), батьки висловили побажання щодо вчасного внесення інформації та оновлення оцінок і домашнього завдання в електронному щоденнику (20), та покращення його функціональності (10), а також впровадження в закладі освіти єдиної платформи для організації освітнього процесу і проведення навчання щодо використання платформи для вчителів, учнів і батьків (15).

       На думку більшості батьків, критично важливими аспектами удосконалення інформаційно-цифрового середовища закладу загальної середньої освіти є матеріально-технічне забезпечення, доступ до інтернету, комунікація та своєчасний і якісний зворотний зв'язок між усіма учасниками освітнього процесу.

     Проведення регулярного опитування серед батьків для моніторингу ефективності інформаційно-комунікаційного середовища закладу загальної середньої освіти є важливим для того, щоб оцінити якість комунікації між учасниками освітнього процесу, ідентифікувати проблемні зони, підвищити рівень довіри та залучення, врахувати потреби учасників освітнього процесу, підтримувати ефективність освітнього процесу, впроваджувати інновації, що вплине на підвищення загальної якості освітнього процесу.

      Підсумовуючи результати здійсненого дослідження, вбачаємо перспективи подальших наукових розвідок у дослідженні думки учнів 9-11 класів щодо використання інформаційно-цифрового середовища закладу загальної середньої освіти учасників освітнього процесу, які є його основними бенефіціарами.

Хавроненко, Василь

 Трансформація освітнього середовища в епоху цифрової революції: філософський підхід // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпро : Дніпропетровський нац. ун-т, Центр соц.-політ.досліджень, 2024. - № 2. - С. 27-32

Анотація: Підкреслено необхідність постійного вдосконалення освітнього процесу та активного впровадження інноваційних технологій у педагогічну практику. Відзначається, що лише через поєднання технологічного прогресу з глибоким розумінням філософських   принципів освіти можливо досягти ефективної трансформації освітнього середовища в епоху цифрової революції.

      Вчені Інституту цифровізації освіти НАН України розробили модель інформаційно-цифрового середовища і запропонували поняття інформаційно-цифрового середовища закладу загальної середньої освіти як системно організовану сукупність інформаційно-ресурсного, техніко-технологічного, навчально-методичного, комунікаційно-діяльнісного забезпечення ЗЗСО, спрямованого на організацію взаємодії суб'єктів освітнього процесу і зовнішніх стейкхолдерів; на ефективне здійснення навчально-виховних впливів, на відповідність принципам недискримінації, із врахуванням багатоманітності потреб і можливостей людини, що базується на використанні цифрових технологій.

      Ця робота базувалась на основі результатів щорічних моніторингових опитувань протягом 20202023 років щодо готовності та проблем педагогічних працівників ЗЗСО з використання інструментів ІКТ для організації та здійснення дистанційного навчання та підвищення кваліфікації.

      Моніторингові дослідження на рівні держави регулярно здійснюються Державною службою якості освіти України. Зокрема, за участі всіх учасників освітнього процесу були проведені такі дослідження, як «Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2022/2023 навчальному році», «Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2023/2024 навчальному році», «Результати моніторингового дослідження (вивчення) стану підготовки закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти до роботи у 2024/2025 навчальному році».

      Дизайном дослідження було обрано кількісне онлайн-опитування батьків здобувачів освіти 1-11 класів як учасників освітнього процесу. Для цього була створена анкета за допомогою аплікації Google Forms. Аналіз та інтерпретація даних проводились з використанням методів описової статистики. Анкета була розміщена в телеграм-групах педагогічних працівників з різних областей країни, які беруть участь в освітніх проєктах громадської організації «Об'єднання «Агенція розвитку освітньої політики»  з проханням розповсюдити посилання на анкету в чатах класних керівників з батьками, і поясненням, що участь в дослідженні є добровільною, а відповіді анонімними. Вибірка не є репрезентативною.

        Дослідження тривало з 01.10.2024 р. до 30.11.2024 р., збір емпіричних даних відбувався з 07.10.2024 р. до 18.10.2024 р.

Аналіз відкритих відповідей респондентів на питання що можна покращити в інформаційно-цифровому середовищі закладу освіти, дозволив визначити вісім категорій: матеріально-технічне забезпечення, електронний щоденник та освітні платформи, комунікація та взаємодія учасників освітнього процесу, вдосконалення освітнього процесу, інформаційна безпека, сайти та соціальні мережі, формат навчання, зміст навчання. Розглянемо, які пропозиції від батьків містить кожна з визначених категорій (наведено від більшої кількості згадувань до меншої).

      Найбільше пропозицій висловлено респондентами щодо оновлення матеріально-технічного забезпечення (85 згадувань): оновлення засобів навчання та обладнання загального і навчального призначення, зокрема, комп'ютери, інтерактивні дошки, планшети (40), генератори та безперебійне живлення (15); забезпечення доступу до безкоштовного та стабільного інтернету для вчителів і учнів (30).

       Батьків турбує вдосконалення освітнього процесу (70 згадувань), вони хотіли б мати в доступі більше онлайн-уроків і відеоінструкцій (25), проведення додаткових уроків для учнів, які потребують допомоги (25), застосування індивідуального підходу до дітей (20).

      Отже, батьки з готовністю використовують інформаційно-цифрове середовище закладу освіти, в якому навчається їхня дитина. Більшість із них (64%) знають і користуються освітніми платформами або інформаційно-комунікаційними системами ЗЗСО, але 36% респондентів не знають про них, і на це треба звернути увагу адміністрації ЗЗСО, щоб донести таку інформацію до батьків. Можна також припустити, що не всі ЗЗСО обрали та користуються такими сервісами, тоді з цим питанням мають працювати місцеві органи управління освітою. Батьки мають стабільний зв'язок як з класним керівником, так і з вчителями інших предметів переважно через «Viber» (93,7 %) та «Telegram» (15,9 %).

      Переважна більшість батьків 71,2% високо оцінюють наявність належних навичок дитини для самостійного використання цифрових ресурсів під час дистанційного навчання, на що вплинув досвід навчання під час пандемії і повномасштабної війни. При цьому 88% респондентів забезпечили дитину пристроєм для дистанційного навчання, а 51% респондентів заявили, що контролюють процес навчання дитини, що свідчить про надання відповідної підтримки дитині та залученість до освітнього процесу.

     На думку більшості батьків, критично важливими аспектами удосконалення інформаційно-цифрового середовища закладу загальної середньої освіти є матеріально-технічне забезпечення, доступ до інтернету, комунікація та своєчасний і якісний зворотний зв'язок між усіма учасниками освітнього процесу.

      Проведення регулярного опитування серед батьків для моніторингу ефективності інформаційно-комунікаційного середовища закладу загальної середньої освіти є важливим для того, щоб оцінити якість комунікації між учасниками освітнього процесу, ідентифікувати проблемні зони, підвищити рівень довіри та залучення, врахувати потреби учасників освітнього процесу, підтримувати ефективність освітнього процесу, впроваджувати інновації, що вплине на підвищення загальної якості освітнього процесу.

      Підсумовуючи результати здійсненого дослідження, вбачаємо перспективи подальших наукових розвідок у дослідженні думки учнів 9-11 класів щодо використання інформаційно-цифрового середовища закладу загальної середньої освіти учасників освітнього процесу, які є його основними бенефіціарами.

Лісовий Оксен. 

 Старшокласники обиратимуть свою спеціалізацію та комплекс відповідних предметів // Голос України(укр) : Газета Верховної Ради України. - 2023. - № 221. - С. 6 

Анотація: Розповідається про проєкт державного стандарту профільної середньої освіти, оприлюдненому Міністерством освіти і науки для громадського обговорення. Згідно з проектом,  учні матимуть змогу визначати власну освітню траєкторію, обираючи свій профіль і частково — предмети для вивчення, зазначають у МОН.

      Учні 10—12-х класів матимуть змогу обирати свою спеціалізацію та відповідний комплекс дисциплін. Про це йдеться в проєкті державного стандарту профільної середньої освіти, оприлюдненому Міністерством освіти і науки для громадського обговорення. Текст документа розміщено на сайті МОН.

       Згаданий державний стандарт визначає вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів профільної середньої освіти, загальний обсяг їх навчального навантаження, розподілений за освітніми галузями, а також структуру та зміст профільної середньої освіти. «Вимоги до результатів навчання здобувачів освіти визначено за такими освітніми галузями: мовно-літературна; математична; природнича; технологічна; інформатична; соціальна і здоров’язбережувальна; громадянська та історична; мистецька; фізична культура», — йдеться у документі.

      На його підставі розроблятимуть типові та інші освітні програми. Стандарт поширюватиметься на учнів 10—12-х класів середніх шкіл, а також студентів закладів професійної та фахової передвищої освіти, які одночасно з професією здобувають загальну середню освіту.

      «Проєкт стандарту профільної освіти продовжує реформу «Нова українська школа», яка стартувала з першого класу 2018 року, — роз’яснюють у прес-службі МОН. — Передбачається, що 2027 року ці учні почнуть здобувати профільну освіту за новими стандартом і програмами. До цього, починаючи з 2025 року, відбудеться пілотування стандарту й моделей профільної освіти в окремих закладах».

       Згідно з концепцією реформи «Нова українська школа» учні матимуть змогу визначати власну освітню траєкторію, обираючи свій профіль і частково — предмети для вивчення, зазначають у МОН. Водночас заклади освіти зможуть сформувати якнайкращу пропозицію для учнів відповідно до своїх можливостей.

Автори документа пропонують школам та учням обирати серед дев’яти освітніх галузей, у межах яких можна буде формувати відповідні освітні профілі завдяки вибору інтегрованих і міжгалузевих курсів, предметів (поглибленому вивченню предметів або курсів).

       «Профільна середня освіта складається з профільно-адаптаційного (10-й рік навчання) та профільного (11—12-й роки навчання) циклів, що створює передумови для врахування вікових та індивідуальних особливостей, потреб та зацікавлень здобувачів освіти, виявлення та надолуження освітніх втрат, а також формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів на підставі їхнього усвідомленого вибору», — йдеться у проєкті нового державного стандарту.

Старша профільна школа матиме два напрями: академічний, з орієнтацією на продовження навчання в університеті, та професійний, орієнтований на ринок праці.

       Водночас здобувачі профільної середньої освіти будь-якого напряму матимуть право змінювати і освітній профіль, і спрямування, а також здобувати подальшу освіту на інших рівнях.

       «Навчальні результати, яких мають досягти учні на час завершення повної загальної середньої освіти, передбачають основний і поглиблений рівні. Тож заклади освіти зможуть відповідно до зацікавлень учнівства та своїх можливостей комбінувати власні моделі профілізації (поглиблене вивчення предметів, специфічні курси для поглиблення профільності, інтегровані рішення тощо)», — наголошують у МОН.

       Щоб забезпечити таку профілізацію, до базового навчального плану включатимуть визначені учнем предмети і курси: у 10-му класі —105—210 годин за обраним профілем (на додачу до 35—140 годин обов’язкових предметів); в 11—12-х класах — 385—595 годин «вибіркових» дисциплін (плюс 70—280 годин поза обраним профілем) за два роки.

       У базовому навчальному плані, який міститься у проєкті нового державного стандарту, для кожної освітньої галузі передбачено мінімальну й максимальну кількість годин, що дає змогу перерозподіляти їх між освітніми галузями, уточнюють у МОН. Години на вивчення освітніх галузей розподілені за роками / циклами навчання, щоб заклади освіти могли навчати за модульним принципом, реалізовувати з учнівством проєкти і впродовж року / семестру, і, до прикладу, упродовж одного тижня.

      «Разом зі стандартами початкової та базової освіти проєкт стандарту профільної освіти створює цілісну концепцію навчального прогресу учнів у НУШ», — підсумовують у Міністерстві освіти. В основу цих трьох документів покладено компетентнісний підхід до навчання і єдиний перелік освітніх галузей.

Дослівно Міністр освіти Оксен ЛІСОВИЙ: «Свобода — важлива цінність для освіти. А індивідуальні освітні траєкторії для учнів — це можливість якнайкраще її реалізувати. По-перше, це допоможе школярам навчитися ухвалювати рішення... По-друге, старша профільна школа з вибором власного освітнього шляху надаватиме можливість учням заглибитися у певну галузь знань та краще підготуватися до подальшого здобуття професії».

Кузнецова Г. І. Чинники розвитку механізмів публічного управління комунікаціями у сфері освіти // Інвестиції: Практика та досвід : Аналіз. Прогнози. Коментар / Засновник:  Стадник С.Б. - К : Товариство «Соло-Фінанс», 2024. - № 2. -  С. 212-215

Анотація: Здійснено аналіз чинників, що впливають на розвиток механізмів публічного управління комунікаціями у сфері освіти. Зокрема, розглянуто заклад освіти як соціальний інститут, який підлягає впливу соціального клімату в суспільстві. Продемонстровано специфіку впливу соціально-психологічних та етичних факторів на розвиток механізмів публічного управління у сфері освіти. Зазначено, що соціально-психологічні та етичні фактори, спосіб та стиль життя різних соціальних груп, реально діючі моральні норми та правила, як важливі показники соціокультурної ситуації вимагають від закладу освіти значної перебудови в роботі зі здобувачами освіти, показуючи їм норми та способи діяльності, поведінки, відносини, спілкування, які допомогли б їм зберегти свободу, почуття власної гідності, довіру та відкритість світу, людям, і водночас протистояти аморальності та нелюдяності.

      Розглядаючи соціалізацію як процес, з якого у здобувача освіти розвиваються якості, необхідні для успішного функціонування у суспільстві, слід зазначити, що аналізований феномен забезпечує наступність у розвитку культури, і навіть закріплення її цінностей у духовному житті людей. З функціональної точки зору система освіти входить до інституційних структур, що забезпечують соціалізацію індивідів.

      Освіта дедалі частіше сприймається як "процес вростання людини у культуру", "особисте і творче засвоєння нею духовних цінностей", створення сприятливого середовища для вироблення молодою людиною "власної світоглядної позиції", адаптації її у сучасному інформаційному суспільстві з метою подальшої успішної реалізації.

      У діяльності самої системи освіти також відтворюється двояка функція процесу соціалізації: розвиток особистості та відтворення культурних цінностей у ряді поколінь. Очевидно, що на освіті лежить завдання підготовки людини до входження у світ реальних життєвих процесів, коли особистість буде поставлена віч-на-віч з необхідністю усвідомленого вибору визначальних її життєвий шлях цінностей.

      Стан сучасної системи освіти ставить питання необхідності глибокого дослідження фундаментальних основ навчання, його філософсько-методологічної парадигми у тих принципово нових тенденціях у суспільному розвитку з урахуванням впливу нових інформаційних технологій на свідомість людини, розширення її когнітивних і комунікативних можливостей. Як методологічний стрижень філософії гуманітарної освіти все частіше заявляється культуроцентрична парадигма, орієнтована на максимальну затребуваність потенціалів культури.

      Одним із завдань сьогодення є модернізація системи освіти, найважливішим напрямом якої є використання інноваційних технологій, зокрема — технологій комунікативного публічного управління. Будь-яка організація являє собою систему, цілісність і функціональна ефективність якої забезпечується ефективним управлінням комунікаціями, що виступають необхідним компонентом зв'язку всіх ланок внутрішнього та зовнішнього середовища освітніх установ.

      Сьогодні принципово важливо усвідомлення того, що стратегічні цілі модернізації освіти можуть бути досягнуті лише в процесі постійної взаємодії освітньої системи з представниками всіх зацікавлених відомств та громадських організацій, а розвиток самої освіти здійснюватиметься "як відкрита державно-громадська система".

      У цілому, як результат проведеного дослідження, у роботі було отримано такі висновки.

1. Розглянуто заклад освіти як соціальний інститут, який підлягає впливу соціального клімату в суспільстві. Підкреслено, що переплетення проблем економічного та соціокультурного розвитку суспільства, трансформація комунікативних процесів, що відбуваються під впливом посилення впливу інструментальної раціональності, її дедалі глибшого вкорінення в комунікативному просторі сучасної цивілізації посилює духовно-моральне навантаження на заклад освіти.

2. Визначено роль економічних чинників та фактичного стану фінансової системи у суспільстві, які здатні вплинути на рівень задоволення освітніх потреб громадян. Показано, що ситуація, що склалася в сучасній Україні, в економіці різко скорочує можливості оптимізації мережі освітніх закладів, матеріального стимулювання праці працівників освіти, ставить тим самим як безпосередньо освітній заклад, так і всю систему освіти в умови виживання, що загрожує незворотністю процесу падіння якості української освіти, втрати престижу українських освітніх закладів, і це при тому, що в даний час освітні заклади є чи не єдиними соціокультурними факторами стабілізації українського суспільства, збереження його соціокультурної ідентичності та морально-правової нормативності.

3. Продемонстровано специфіку впливу соціально-психологічних та етичних факторів на розвиток механізмів публічного управління у сфері освіти. Зазначено, що соціально-психологічні та етичні фактори, спосіб та стиль життя різних соціальних груп, реально діючі моральні норми та правила, як важливі показники соціокультурної ситуації вимагають від закладу освіти значної перебудови в роботі зі здобувачами освіти, показуючи їм норми та способи діяльності, поведінки, відносини, спілкування, які допомогли б їм зберегти свободу, почуття власної гідності, довіру та відкритість світу, людям, і водночас протистояти аморальності та нелюдяності.

Дьоміна І. О. (аспірантка кафедри регіональної політики). 

 Світовий досвід публічно-приватного партнерства у сфері загальної середньої освіти як ключовий орієнтир для України  // Публічне управління та митне адміністрування : науковий збірник. - 2022. - № 2. - С. 20-28 

Анотація: Присвячено світовому досвіду публічно-приватного партнерства (ППП) у сфері загальної середньої освіти та можливостям імплементації кращих закордонних практик в Україні. У статті розкрито зокрема активне залучення ППП у багатьох країнах світу під час формування освітньої політики як інноваційного підходу, який потенційно може допомогти вирішити ряд освітніх проблем. 

       Низький рівень залученості та реалізації проектів публічно-приватного партнерства (ППР) у сфері освіти пов'язаний з рядом перешкод. Зокрема А. Сороченко називає такі ключові проблеми, як неналежна нормативно-правова база, недостатній рівень кваліфікації політиків та керівництва органів державної влади й окремих переговорних команд щодо проектів публічно-приватного партнерства, низький рівень взаємопорозуміння між професійними фахівцями зі здійснення операцій та приватними керівниками проектів через складність окремих юридичних категорій. Також, на відміну від багатьох країн світу в Україні досі відсутній типовий договір ППП.       Тому вивчення зарубіжного досвіду ППП з різним економічним та соціальним розвитком є вкрай необхідним, а синтез позитивних кроків реалізації ППП дасть можливість уряду та громадянському суспільству адаптувати та відпрацювати власну систему взаємодії у межах ППП для вирішення багатьох проблем у освітній сфері.

     Багато урядів, міжнародних організацій та інших ключових стейкхолдерів у галузі освіти вважають, що, співпрацюючи з приватним сектором, країни можуть розвивати свої освітні системи більш ефективно та гнучко . Неоднозначність концепції ППП є дуже функціональною з точки зору прийняття політики, і значною мірою пояснює високий рівень розповсюдження цієї ідеї в різних політичних секторах.

       Залучення ППП урядами багатьох країн світу зумовлені наступними причинами:

1. Доступність освіти. ППП в освіті підтримує вирішення потенційної проблеми розширення державних шкіл, щоб задовольнити попит, створений через зростання кількості дітей. Це, у свою чергу, збільшує загальний доступ до освіти та зменшує кількість класів у державних школах, зменшуючи загальне навантаження на загальнодержавну систему освіти. Проте внесок приватного сектору в освітній сектор все ще досить обмежений, і не очікується, що це істотно зміниться найближчим часом.

2. Покращення якості надання освітніх послуг. Завдяки ППП державні установи мають можливість більше зосередитися на своїх основних функціях, таких як політика, планування та розробка освітніх програм, а отже, підвищити якість своїх послуг. Ефективність такої співпраці залежить від рівня компетентностей учасників співпраці.

3. Фінансові стимули. Проекти ППП сприяють посиленню конкуренції в освітньому секторі, тим самим підвищуючи ефективність та інновації в освіті. Однак через нерівномірне поширення співробітництва між державним та приватним секторами результати такого суперництва можуть спричинити посилення поглибити проблеми соціальної нерівності, а непрофесійно укладені контракти або серйозні порушення в роботі можуть спричинити критичні фіскальні та операційні ризики для уряду.

4. Розбудова управлінського потенціалу. Приватні партнери у ППП мають позитивний вплив на знання, можливості та інновації державного сектору у сфері управління, і це допомагає покращити процес прийняття рішень шляхом залучення всіх зацікавлених сторін. З іншого боку існує ризик втрати контролю державними органами у окремих напрямках освітнього сектору та можуть призвести до репутаційних втрат з боку уряду через порушення процедур підзвітності та ненадання відповідних державних послуг належної якості.

5. Гнучкість та інновації. Орієнтуючись на досягнення поставлених цілей та отримання бажаних результатів, ППП допомагає державі реалізувати інновації у наданні освітніх послуг, покращити систему оплати праці освітянам та сформувати можливі траєкторії змін та розробок у нормативно-правовій базі.

6. Cтабільність. Проекти ППП допомагають утримувати достатній рівень надання послуг в умовах, коли уряд недостатньо сильний політично та у державній системі відбуваються постійні зміни.

      Виходячи з міжнародного досвіду, як ключового орієнтиру для України, для поступу у ППП потрібно зосередитися на рамкових умовах та імплементації, які враховуватимуть максимальні переваги на ризики впровадження різних форм ППП. Важливо забезпечити взаємодію публічного і приватного партнера відповідною нормативно-правовою базою, зокрема розробити Типовий договір ППП. 

       Необхідно розглянути можливість застосування тих шляхів і форм ППП, які будуть спрямовані на подолання освітньої нерівності за ознакою та типами й формами власності навчальних закладів, зокрема використання ваучерів та субсидій, згідно з якими уряд фінансує учнів для відвідування приватних шкіл, а недостатній рівень фаховості працівників освітньої галузі долати шляхом залучення партнерських програм з приватного сектору щодо підвищення кваліфікації вчителів та покращення навчальних планів. 

        Для зниження відтоку людського капіталу з галузі освіти можливим варіантом вирішення можуть бути спільні проекти заохочення освітян держави та профільних приватних компаній, які могли б впливати не лише на рівень заробітної плати вчителів, але й надавати професійне зростання через забезпечення сучасними матеріалами та обладнанням, практику у реальних проектах. 

       Також вирішити дефіцит шкіл в умовах різкого зростання житлового фонду у великих містах України можуть шкільні інфраструктурні ініціативи, згідно з якими партнери з приватного сектору проектують, фінансують, будують та експлуатують інфраструктуру державних шкіл за довгостроковими контрактами з урядом. У сучасних умовах необхідно особливу увагу надати підвищенню ролі автономії шкіл для створення актуальної пропозиції для батьків та забезпечення реального вибору школи, зокрема у педагогічних підходах та забезпеченні якості освіти, реалізувавши підхід чартерних шкіл. 

        Не менш важливими завданнями для політики у сфері освіти є пошук шляхів підтримки приватних шкіл, які повноцінно забезпечують учнів правом на освіту, розробка універсальної ефективної системи контролю якості освіти навчальних закладів всіх типів і форм власності та методики комплексного аналізу успішності учнів не лише на основі зовнішнього незалежного оцінювання.

Данко А. Ю. (науковий співробітник відділу економіки та управління загальною середньою освітою; здобувач ступеня доктора філософії). 

 Педагогіка партнерства в закладах загальної середньої освіти, аналіз досвіду зарубіжних країн, інтеграція в НУШ // Alfred Nobel University (ANU) Journal. Series: Pedagogy and Psychology : Academic Journal. - 2024. - № 2. - С. 27-36. 

Анотація: З’ясовано, що педагогіка партнерства, як освітня технологія, спрямована на залучення всіх учасників освітнього процесу до партнерства. Перебуваючи в тісній постійній співпраці, вчителі, батьки та діти здатні побудувати індивідуальну для кожного учня освітню траєкторію, рухаючись якою дитина досягне успіху. Концепція НУШ визначає шість головних принципів партнерства, які мають реалізовуватись. Саме тому виникла потреба в аналіз передового досвіду інших країн, досвіду, який може бути запозичений, модифікований і реалізований у НУШ. Розглянуто досвід роботи деяких зарубіжних країн.

      Від початку освітньої реформи в Україні заклади загальної середньої освіти зазнали трансформацій, відбувся остаточний перехід на трирівневу систему: початкова школа, гімназія, ліцеї. На кожному рівні поетапно впроваджуються засади та принципи Нової української школи (НУШ), спрямовані на підготовку індивіда до життя в суспільстві, формування у нього базових знань та вмінь, що вможливлять реалізацію особистості в майбутньому.

       Для формування базових компетентностей в умовах української школи доцільним є вивчення передового досвіду інших країн, зокрема у формуванні навичок партнерської взаємодії, що визначаються як базові при взаємодії з іншими.

       Аналізуючи досвід країн Канади, Швеції, Фінляндії, Німеччини, Норвегії, Польщі тощо визначили ключові елементи партнерства, впровадження яких у НУШ дозволить формувати в учителів, учнів, батьків навичок партнерства з дотриманням його ключових принципів. У ході освітньої діяльності здобувачі освіти не лише набувають знань, вони вчаться тому, що вчителі - це партнери - наставники, однокласники - партнери - колеги, батьки, як партнери, є одночасно і наставниками, і родиною, й опікунами тощо.

        Досвід США спрямовує НУШ до активної взаємодії з батьками. Партнерство закладу освіти, батьків та учнів Фінляндії показує приклад високої взаємодовіри. Досвід Швеції ілюструє, як виховувати у майбутнього покоління самостійність, у той час як Канадське партнерство, побудоване на постійному контакті між батьками та вчителями, оприявнює, як доречно, без нав'язування та надлишку організувати партнерську взаємодію з батьками із використанням сучасних і традиційних підходів до передачі інформації від вчителів до батьків та від батьків до дітей.

       Учені визначили та обґрунтували концептуальні ідеї, які в подальшому стали базовими в розробленні та реалізації педагогіки партнерства. До переліку було унесено:

- учитель та учень об'єднані спільною метою;

- співпраця ґрунтується на чіткому розподілі обов'язків, пунктуальності, визначеному кінцевому результаті, санкціями за порушення правил;

- мета учня - здобути знання із дисципліни, яку він визначає як провідну;

- мета вчителя - допомогти учню в досягненні визначеної мети;

- рівноправність та однакова відповідальність (50% на 50% за досягнутий результат);

- стимули для учня: наміри і бажання, для педагога - винагорода;

- організація процесу: учень самостійно рухається обраною освітньою траєкторією, а учитель втручається в процес лише тоді, коли темп просування учня знижується;

- постійне складання алгоритмів дій, їх коригування відповідно до умов, що можуть змінюватись;

- виявлення засобів самомотивації;

- індивідуальний підхід до освіти та врахування індивідуальних потреб дитини;

- використання інноваційних засобів, методів, прийомів;

- урівноваження навантажень та контроль за здоров'ям учня;

- індивідуальний графік роботи учня;

- створення комфортних умов та позитивної атмосфери.

       З початку 90-х років ХХ століття партнерство батьків, школи та місцевих громад визнається як одне із провідних завдань школи, системи освіти в цілому.

       У концепції середньої освіти НУШ визначено 6 провідних принципів, які були закладені основоположниками педагогіки партнерства:

- повага до особистості;

- позитивне та доброзичливе ставлення;

- довіра у взаєминах;

- діалог - взаємодія - взаємоповага;

- розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків);

- принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей).

      Перехід української системи загальної середньої освіти до НУШ є закономірним і логічним в аспекті євроінтеграції та прагненні підняти українську освіту на світовий рівень. НУШ відповідає потребам сьогодення та дозволяє здійснювати якісну підготовку випускників ЗЗСО з базовим набором знань та навичок, які дозволять йому реалізувати себе в цьому житті.

        Один із напрямів НУШ є партнерство закладу загальної середньої освіти із батьками та учнями. Партнерство передбачає визначення спільної мети, до якої рухаються всі три партнери. В Концепції НУШ визначено 6 принципів партнерства, кожен з яких сприяє розвитку індивіда та його готовності до майбутнього.

        Аналізуючи досвід інших країн в реалізації ключових принципів партнерства, можемо зробити висновок, що в США, де і був упроваджений принцип партнерства, необхідно повчитись тому, як організовувати спілкування з батьками, проводити батьківські збори, як дотримуватись принципу рівності, та формувати у дітей лідерські якості.

        Фінський досвід формування взаємодовіри вимагає не лише детальнішого вивчення, а й впровадження цих підходів в НУШ, оскільки саме довіра між педагогами, вчителями дозволяє їм визначати індивідуальну освітню траєкторію для всіх дітей, у т. ч. для дітей з особливими потребами. Рух окресленою траєкторією забезпечує реалізацію виокремлених шести принципів партнерства.

      В освітній системі Швеції партнерство стало запорукою успіху. За рахунок того, що ЗЗСО та батьки виявляють високий рівень партнерської взаємодії у навчальній діяльності дітей, вдається виховувати у них самостійність, прагнення до лідерства, довіру та позитивне, доброзичливе ставлення до людей.

        Канадська система партнерського спілкування є ретельно продуманою. Принцип офіційного спілкування за допомогою електронної пошти, позаофіційного спілкування за допомогою месенджерів, вільний доступ до інформації про успіхи дитини та можливість спілкування за допомогою щоденника заслуговує на більш детальний аналіз та запровадження в НУШ.

       Педагогіка партнерства в Польщі передбачає реалізацію всіх 6 принципів партнерства НУШ, але досвід який варто почерпнути пов'язаний із довірою, яка дозволяє виховувати доброчесних громадян, та соціальним партнерством, яке проявляється у зацікавленості батьків освітньою діяльністю дитини.

Пшенична Л. В. (кандидат державного управління; професор). 

 Модель адитивної освітньої технології в управлінській діяльності закладу загальної середньої освіти // Інвестиції: Практика та досвід : Аналіз. Прогнози. Коментар. - 2022. - № 24. - С. 97-101 

Анотація: Запропоновано основні адміністративні підходи при впровадженні моделі адитивної освітньої технології, наведено підхід до класифікації освітніх технологій, візуалізовано модель адитивної освітньої технології. Визначено основні принципи впровадження,  формалізовані основні ключові показники ефективності впровадження моделі адитивної освітньої технології закладу загальної середньої освіти. Запропоновано шляхи удосконалення у равлінської системи закладів загальної середньої освіти відповідно до сучасних принципів освітнього процесу. 

      В сучасному освітньому середовищі виставляються нові вимоги до вдосконалення освітнього процесу. Зростає популярність застосування в освітньому менеджменті адитивних освітніх технологій. Адже саме адитивні освітні технології грунтуються на комплексному підході і охоплюють не тільки сам навчальний процес але і управлінський супровід, систему самооцінювання закладу загальної середньої освіти, систему моніторингу якості та ефективність складових самої застосовуваної адитивної освітньої технології.

        Якщо підходи до висвітлення самої адитивної освітньої технології висвітлені достатньо широко, то в напрямі документального супроводу, забезпеченні покрокового впровадження та в структурі документообігу практичне застосування моделі адитивної освітньої технології висвітлено в загальних рисах.

Основною проблематикою в управлінському аспекті є відсутність конкретизованого опису документального супроводу впровадження і застосування моделі адитивної освітньої технології у закладі загальної середньої освіти.

        Освітній процес з використанням інноваційних технологій якісно перевищує класичні підходи в освіті, оскільки інтегрує процеси, які зазвичай не поєднуються зазвичай: стратегія розвитку закладу освіти має включати пробільність навчання згідно тенденцій розвитку ринку праці, відповідно стратегічних напрямів формуються і затверджуються програмні документи "тактичного рівня": Освітня програма загальної середньої освіти та річні плани роботи закладу освіти тощо.

        Згідно тактичних програмних документів, загальнодержавних освітніх стандартів та запитів учасників освітнього процесу (батьківської громадської ради, партнерів закладу освіти: закладів вищої освіти, працедавців та ін.) щороку формуються та переглядаються авторські програми та методичне забезпечення, проходять процедуру самооцінки технології навчання, їх результативність розглядається на методичних об'єднаннях та знаходить схвалення на педагогічній раді. І моделі адитивної освітньої технології на "оперативному рівні" діють Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти в закладі та Положення про академічну доброчесність педагогічних працівників та здобувачів освіти закладу.

        Класифікація освітніх технологій:

• Ігрові технології

• Інтерактивні технології

• Технології інтенсифікації навчання на основі опорних схем і знакових моделей

• Технології модульно-блочного навчання

• Технології блочно-консультативного навчання

• Інноваційні технології

       Саме тому, використання адитивної освітньої технології містить у собі новацію, оскільки дозволяє використовувати комплексний підхід до управління та містить синергетичний ресурс.

       Адитивна освітня технологія (АОТ) належить за класифікацією до інноваційних освітніх технологій. АОТ відрізняється спрямованістю на досягнення ключових освітніх показників (якості надання освітніх послуг, підвищення рівня якості освітнього процесу, спрямованістю на вибудовування освітньої траєкторії здобувачів освіти).

Але зворотній зв'язок від отримувача освітньої послуги потрібно постійно отримувати і здійснювати його моніторинг. Тому для вирішення проблеми співмірності задоволеності учнем темою/розділом та результатами його оцінювання з боку вчителя нами запропоновано використовувати тривимірну шкалу та застосування коефіцієнтного підходу.

        Педагогічна технологія є більш спеціалізованою ніж освітня і передбачає досягнення певних завдань, підвищення ефективності навчально-виховної діяльності та забезпечувати її високий рівень. Основними вимогами до вдосконалення освітніх технологій є висування ряду вимог до педагогічних технологій у їх складі:

1. процесний підхід розвитку — має відбуватись не як функція запам'ятовування і накопичення знань, а має прямувати до процесу навчання як процесу розумового розвитку, кожен наступний рівень якого дозволяє використовувати засвоєні знання;

2. система динамічного структурування — має забезпечувати не формування асоціативної статичної моделі знань, натомість вибудовувати систему динамічного структурування розумових дій;

3. індивідуалізовані програми — при застосуванні орієнтуються не на середній рівень пересічних знань, а диференційовані відповідно до індивідуалізованих програм навчання;

4. ціннісно-орієнтовані модулі або уроки мають відійти від зовнішньої мотивації навчання до внутрішньої морально-вольової регуляції.

        Таким чином використання сучасних освітніх технологій є відображенням сучасного сталого розвитку системи освіти. І саме від адміністрації закладу та педагогічних працівників залежить правильна організація навчання та досягнення ефективних показників якості освітнього процесу.

      Запропонований підхід дозволить відслідковувати ключові показники застосування адитивної освітньої технології закладу загальної середньої освіти, а циклічний моніторинг зібраних ключових показників діяльності дозволить формалізувати не тільки рівень оцінювання здобувачів освіти але і виявити ступінь "залученості учня в тему уроку", що є підгрунтям для удосконалення педагогічного партнерства, орієнтування на потреби здобувача освіти в освітньому процесі. Напрямом подальшого дослідження запропонованого підходу є виявлення основного набору ключових показників діяльност для системи самооцінювання закладу загальної середньої освіти.

       Виявлені нами принципи впровадження моделі АОТ дозволять більш широко впроваджувати сучасні освітні технології. Зазначений підхід дозволить здійснювати моніторинг якості управлінських процесів, забезпечує можливість для здійснення аналізу перспектив зростання та є підгрунтям для кількісного обліку рівня досягнення основних цілей сучасного освітнього процесу.

Деркач, Ю. Я. 

 Особливості взаємодії суб'єктів освітнього процесу в умовах дистанційної освіти // Молодий вчений : науковий журнал. - 2022. - № 6. - С. 53-56. 

Анотація: Розкрито взаємодію педагогів із молодшими школярами та їх батьками в умовах дистанційного навчання. На основі аналітичного вивчення теоретичних джерел осмислено такі педагогічні поняття, як «педагогічна взаємодія», «дистанційна освіта». 

      Епідеміологічна ситуація, що виникла в 2020 році, російська агресія у 2022 році актуалізувала дистанційний формат навчання. Цей формат став широко впроваджений в усіх освітніх закладах України. Масове дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: педагогів, учнів, батьків. Велика частина освітян за короткий проміжок часу успішно освоїла інформаційно-комунікаційні технології та різноманітні дистанційні платформи. Батьки стала справжнім союзником вчителів у ефективній реалізації дистанційного навчання. Вони намагалися забезпечити своїх дітей потрібними ресурсами для підтримки освітнього процесу.

Вимушене дистанційне навчання стало серйозним і нелегким викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. 

       Організувати якісне навчання з використанням цифрових інтернет-технологій, вмотивовувати учнів, давати раду технічним проблемам з різними освітніми платформами, підтримувати зв'язок з батьками, консультувати їх в онлайн- просторі виявилось зовсім не просто. Система освіти України і, мабуть, жодна держава, жодна освітня система у світі не була готова до цього. Найголовнішим критерієм вибору інструментів для організації дистанційного навчання має бути відповідність поставленим методичним цілям.

     При цьому бажано також урахувати універсальність цих інструментів, щоб скоротити кількість різних платформ, які використовуються для навчання. Порівнюючи кілька інструментів, варто враховувати зрозумілість інтерфейсу як для вчительства, так і для учнівства. Перевагу краще надати україномовним ресурсам або таким, що мають інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. В умовах, коли навчання відбувається за допомогою персональних пристроїв, слід зважати на розмаїття цих пристроїв та обирати ресурси, які максимально підходять для різних платформ (персональні комп'ютери, планшети, мобільні пристрої Apple, Android тощо).

     Важливим моментом є необхідність реєстрації учнів на веб-ресурсі, адже слід пам'ятати про інформаційну безпеку та мінімізувати кількість платформ, на яких ми пропонуємо реєструватись учням та педагогам.

      Для проведення онлайн-занять розроблено багато веб-ресурсів. Вважаємо за необхідне виокремити найпоширеніші серед платформ для дистанційного навчання у початковій школі.

      Zoom — сервіс для проведення відеоконфе- ренцій та онлайн-зустрічей. Для цього потрібно створити обліковий запис. У платформу вбудована інтерактивна дошка, яку можна демонструвати учням. Крім того, є можливість легко й швидко перемикатися з демонстрації екрана на інтерактивну дошку.

Відеоконференції можна проводити також за допомогою Microsoft Teams, Google Meet, Skype, GoToMeeting тощо.

      Платформа Google Classroom - це сервіс, що дозволяє організувати онлайн-навчання, використовуючи відео-, текстову та графічну інформацію. Учитель має змогу проводити тестування, контролювати, систематизувати, оцінювати діяльність, переглядати результати виконання вправ, застосовувати різні форми оцінювання, коментувати й організовувати ефективне спілкування з учнями в режимі реального часу. Також платформа дозволяє за допомогою Google-форм збирати відповіді учнів і потім проводити автоматичне оцінювання результатів тестування.

      ClassDojo - простий інструмент для оцінювання роботи класу в режимі реального часу. Тут створена комфортна система заохочення з різними ролями та рівнями доступу. У ClassDojo реєструється вчитель й реєструє учнів свого класу. Персональний код для доступу до власного профілю висилається учням; батьки також отримують доступ до профілю дитини. Є можливість спілкування учнів на сторінці класу: після того як учитель створив пост, школярі можуть його коментувати.

       Classtime — платформа для створення інтерактивних навчальних додатків, яка дозволяє вести аналітику навчального процесу і реалізовувати стратегії індивідуального підходу. Є бібліотека ресурсів, а також можливість створювати запитання. Принцип роботи такий: учитель розробляє інтерактивний навчальний матеріал з певної теми (можна використовувати матеріали з бібліотеки), учні отримують доступ до навчального матеріалу і розпочинають роботу, вчитель у режимі реального часу відслідковує прогрес кожного учня/учениці.

        LearningApps.org — онлайн-сервіс, який дозволяє створювати інтерактивні вправи. їх можна використовувати в роботі з інтерактивною дошкою або як індивідуальні вправи для учнів. Дозволяє створювати вправи різних типів на різні теми. Конструктор LearningApps.org призначений для розробки, зберігання та використання інтерактивних завдань з різних предметів. Тут можна створювати вправи для використання з інтерактивною дошкою.

       Padlet — мультимедійний ресурс для створення, спільного редагування та зберігання інформації. Це віртуальна стіна, на яку можна прикріплювати фото, файли, посилання на інтернет-сторінки та замітки. Учитель надає доступ до стіни школярам і вводить їх електронні адреси, відкриваючи можливість писати або модерувати дошку.

       Під педагогічною взаємодією розумітимемо організовану, цілеспрямовану, взаємовигідну взаємодію суб'єктів освітніх відносин у процесі спільної узгодженої діяльності. На даний час інформатизація освіти вкрай необхідна для нашої держави. Тому розробку даної проблеми вважаємо актуальною і дуже важливою. Власний педагогічний досвід і проведене дослідження дають можливість стверджувати, що взаємодію педагога та батьків необхідно організовувати під час дистанційної форми навчання аби пояснити батькам необхідність їхньої участі в освітньому процесі; при цьому доцільно використовувати різний набір засобів мобільної комунікації, які є більш доступними для батьків, безкоштовні у використанні і мають зрозумілий інтерфейс. На нашу думку необхідно популяризувати дистанційну форму навчання, не як вимогу сучасності, а як одну з ефективних форм навчання. Важливо донести до суспільства затребуваність формування освітнього е-середовища та взаємодії між суб'єктами освіти.

     Моніторинг як цілісна система спостереження, аналізу і діагностики внутрішньогалузевих процесів у освітній галузі є необхідною складовою під час підготовки, прийняття і контролю управлінських рішень на всіх рівнях освітньої галузі.

     Ще більше матеріалу за посиланням:

https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR=

     Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів

https://www.libr.dp.ua/?do=eldd