Освітянам на замітку

Аспекти профорієнтаційної роботи в Україні

     Кожній людині упродовж життєвого шляху постійно доводиться робити вибір та приймати рішення. Проблема прийняття рішення - не завжди легке завдання, адже часто від правильного вибору залежить добробут людини, а іноді - навіть її доля. Вибір професії зумовлює успіх як життєвий, так і професійний. На роботі людина вступає у спільноту людей, близьких за інтересами, життєвими поглядами, знаходить друзів. І якщо людина не зможе знайти себе в ній, вона не відчуватиме себе комфортно.

 

Презентували дослідження про професійні очікування підлітків в Україні // Голос України(укр) : Газета Верховної Ради України. - 2025. - № 122. - С. 6. 

Анотація: Представлено результати масштабного дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні». 

     Фундація Олени Зеленської оприлюднила результати масштабного дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні». У дослідженні взяли участь понад 10 тис. респондентів — з них 5089 підлітків віком 13-16 років та їхні батьки або опікуни з усіх регіонів України.

Попри повномасштабну війну 82% опитаних підлітків зберігають оптимізм щодо власного майбутнього і 60% — позитивно оцінюють майбутнє України. Водночас кожен четвертий підліток розглядає можливість виїзду за кордон.

     Дослідження виявило серйозні проблеми з професійним самовизначенням: кожен п’ятий підліток ще не замислювався, ким хоче стати, а 70% не можуть назвати конкретну професію, у якій бачать себе в 30 років. Цей показник майже вдвічі перевищує середнє значення у країнах ОЕСР. Особливо тривожною є невідповідність між професійними очікуваннями молоді та запитами ринку праці. Промисловість потребує 17,9% фахівців, але цікавить лише 2,1% підлітків.

     Натомість IT-сфера залишається надзвичайно популярною — 13,5% підлітків хочуть працювати в цій галузі, хоча реальний попит становить лише 1,5% вакансій.

Профорієнтаційна робота з підлітками здебільшого відбувається в родині: 74% обговорюють майбутнє з батьками. Водночас практичний досвід набувають одиниці — лише 11% відвідували екскурсії на підприємства, 7% мали зустрічі з кар’єрними радниками, а 3% проходили стажування.

Академічні показники демонструють гендерні відмінності: середній бал у школі становить 8,4 з 12, водночас дівчата показують кращі результати (8,7) порівняно з хлопцями (8,1). Найвищі оцінки — з мовних предметів.

     Щодо особистих компетенцій підлітки вважають найрозвиненішими в себе емпатію (75%) та мотивацію (68%), проте найслабше розвинене аналітичне мислення — лише у 37% підлітків.

      Позашкільними активностями займаються 90% підлітків, найпопулярніші — спортивні секції. Проте активність знижується ближче до лінії фронту. Основними перешкодами є брак мотивації (37%), відсутність фінансових можливостей (36%, серед переселенців — 50%) та фізична недоступність гуртків (33%).

Цікавою виявилася закономірність між волонтерством та патріотизмом: 72% підлітків, які мали досвід волонтерської діяльності, хочуть залишитися в Україні. Це підтверджує прямий зв’язок між громадською активністю та бажанням будувати майбутнє в країні.

      «Індекс майбутнього» показує: наші підлітки зберігають віру у власне майбутнє, але потребують більшої підтримки у визначенні професійного шляху. Наше завдання — створити умови, де талант і здібності кожної дитини знайдуть застосування саме тут, в Україні. Ми прагнемо, щоб кожна дитина, підліток чи молода людина, незалежно від того, де вона живе, у яких умовах зростає чи який досвід пережила через війну, мала рівний доступ до навчання та розвитку», — зазначила Олена Зеленська, перша леді України та засновниця Фундації.

     Юлія Свириденко, прем’єр-міністерка України, підкреслила: «Дослідження «Індекс майбутнього» показує необхідність активнішої роботи з профорієнтації підлітків, підвищення статусу робітничих професій, створення інструментів стимулювання економічної активності молоді. Ми у Міністерстві економіки маємо для цього декілька програм — гранти для молоді, покращені умови іпотечної програми єОселя, програма для повернення молодих українців з-за кордону Create Ukraine. Крім того, змінюємо підходи до ринку праці через оновлення трудового законодавства».

     Дослідження ініційоване Фундацією Олени Зеленської. Презентацію дослідження реалізовано у співпраці з KSE Institute та ЮНІСЕФ в Україні.

Чернявська Юлія Борисівна (кандидат економічних наук; доцент). 

 Макроекономічні аспекти розвитку національного ринку праці під час воєнного стану // Формування ринкових відносин в Україні : збірник наукових праць. - 2024. - № 1. - С. 109-117 

Анотація: Дана аналітична оцінка сучасному стану ринку праці, визначені основні чинники, які впливають на функціонування малого і середнього бізнесу, проаналізовано рівень виплати заробітної плати найманим працівникам у довоєнний і воєнний період. Також обґрунтовано засадничі принципи та підходи розвитку ринку праці у післявоєнні часи на базі взаємозв'язку держави, бізнесу і науки з широким використанням грантів для навчальних закладів, тендерів для бізнесу та підтримки розвитку інноваційної інфраструктури державою.

     Війна внесла свої корективи в усі сфери економічного життя України, які не могли не позначитися на структурі ринку праці, зачепивши усі макроекономічні параметри: стать, вік, види економічної діяльності, регіональна концентрація зайнятих в залежності від наближеності до лінії бойового зіткнення, втрачені території в ході війни, а разом із ними і значна частина економічного потенціалу, в тому числі і людських (трудових) ресурсів, еміграція співвітчизників тощо.

     Повномасштабна війна порушила всі економічні процеси в країні, передислокацію усталеного традиційного ринку праці, змусивши працювати і жити в режимі невизначеності, збільшився потік мігрантів, як внутрішніх, так і за кордон, що негативно позначилось на показниках зайнятості населення, їх доходів та рівня добробуту. Головними наслідками війни стали втрата людей, соціальна напруженість, зростання рівня безробіття та поширення бідності.

     Руйнація вітчизняної інфраструктури, розірвання виробничих ланцюгів, порушення логістики, а подекуди і повна втрата вітчизняних підприємств негативно позначилось і на національному ринку праці. Більше одного мільйона працівників прийшлося скоротити у перший рік повномасштабної війни. Все це внесло свої корективи як в структуру ринку праці, як у розрізі її пропозиції, так і у розрізі розподілу по регіонам (найбільше постраждалі південно-східні регіони внаслідок неможливості працювати в зоні бойових дій).

     На 21 травня 2023 року кількість українських мігрантів за даними ООН досягнула 8,9 млн. осіб (зросла на 919 тис. осіб з початку 2023 року), з них статус тимчасового захисту у ЄС мають 5,1 млн. осіб. Кількість зареєстрованих ВПО на 30 квітня досягла 3,6 млн. Серед тих, хто виїхав закордон понад половина (55%) планує повернутися, причому третина - впродовж року, але 22% вважають, що імовірно не повернуться. Основні перепони поверненню - безпекові та економічні чинники.

     На сайтах з пошуку роботи з початком війни окрім завжди затребуваних ІТ-спеціалістів попит залишився на будівельників, лікарів, водіїв, кур'єрів, нянь, логістів, касирів, адміністраторів торгового залу, менеджерів з продажу, консультантів, і, звичайно, для забезпечення потреб армії нові робочі місця створювалися і продовжують створюватися у воєнно-промисловому комплексі. Також вітчизняна економіка потребувала працівників робітничих професій: слюсарів, електриків, а з початком весняно-польового сезону представників сільськогосподарського комплексу.

     Відмінною властивістю сучасного ринку праці стала значна потреба у волонтерах, операторах координаційних центрів, які працюють для фронту чи забезпечують потреби соціально-вразливих верств населення (інвалідів, внутрішньо-переміщених осіб тощо).

     Найважче знайти роботу з початком війни стало працівникам у сфері туризму та готельно-ресторанного бізнесу, охоронцям, освітянам та науковцям.

Невизначеність строків війни не дає можливість спрогнозувати відновлення трудової активності в країні. Наразі державі вдалося справитися із завданням: не дати зупинитися економіці.

     Для виведення країни з кризи на етапі післявоєнної відбудови ми пропонуємо фіскальні та монетарні методи, регульовані державою у напрямку підтримки малого та середнього бізнесу, надання пільгових кредитів, застосувати привабливу податкову політику. Окрім того, заходи, що сприятимуть розвитку бізнесу вбачаємо в тісному взаємозв'язку бізнесу, освіти, науки з державою, з прозорим широкомасштабним застосуванням тендерів для бізнесу та грантів у науці, розвитку інноваційної інфраструктури: технопарків, бізнес-інкубаторів, вільних економічних зон.

     Окрім державної підтримки нам наразі не обійтися без широкого залучення іноземного капіталу задля перемоги. Україна приваблива країна для іноземних інвесторів. Ще на етапі ведення повномасштабної війни ми відчуваємо підтримку іноземних партнерів: як цілих країн, так і окремих видатних особистостей-філантропів. Оптимістичні перспективи є. Головне - перемога!

Шашкова О. В. 

 Провідні чинники вибору професії: психологічний аспект / О. В. Шашкова, Ю. І. Лановенко // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій : науковий журнал. - 2020. - №  2. – С. 38-43 .- Стаття англійською мовою

Анотація: Представлено аналіз ключових факторів вибору професії. Усі аспекти професійної ідентичності поділяються на зовнішні і внутрішні фактори. Зовнішні або об'єктивні фактори залежать не від особистості, а впливають ззовні (соціальний вплив, престиж роботи, місце розташування офісу, зарплата тощо). Внутрішні або суб'єктивні фактори включають професійне ставлення, ентузіазм до праці, професійна освіта, самоосвіта, інтерес до роботи, професійна майстерність. 

     Крім того, провідну роль відіграє формування «самоідентичності», завдяки якій людина може використовувати свої сильні сторони та пропрацьовувати свої слабкі сторони. Ми провели емпіричне дослідження для перевірки значення зовнішніх та внутрішніх факторів із залученням людей у віці від 25 до 45 років. Ми використа-ли напівстандартизоване інтерв 'ю з інтегрованою методикою Дембо-Рубінштейн, що дозволило нам побудувати точний план діалогу з респондентами та поглибити їх відповіді. В результаті ми виявили, що при виборі професії суб'єктивні фактори переважають над об'єктивними. Цей висновок був статистично підтверджений за допомогою Т-критерія Ст'юдента. 

     Застосовуючи t-критерій Ст'юдента до неспоріднених вибірок, ми отримали таке значення: T = 5,3. Визначивши граничні критерії достовірності різниці, можна стверджувати, що отриманий нами t-критерій вказує на значущість різниці між впливом зовнішніх та внутрішніх факторів на вибір професії.

     Це означає, що такі фактори, як особисті установки, відповідність роботи характеру та інтерес до роботи, є значними серед наших респондентів. Під час інтерв'ю жоден респондент не виявив бажання звільнитися з роботи через зовнішні фактори, такі як зарплата чи статус компанії. Однак деякі пізніше змінили роботу або навіть перекваліфікувалися через особисті інтереси та установки, виявлені протягом життя.

      Цікаво, що професійна освіта посідає одне з останніх місць у списку. По-перше, це свідчить про те, що загальний рівень освіти в країні невисокий. По-друге, кожна робота має свої нюанси, і лише за робочими навичками та знання можна покращити. По-третє, значний вплив має сучасний, швидкий спосіб життя з різноманітними професіями, які можна легко змінити. По-четверте, сучасні освітні програми обіцяють якщо не навчити, то дати основи будь-якої спеціальності в найкоротші терміни.

       Сучасна людина бачить ключовим рушійним фактором вибору професії не зарплату, статус компанії чи її місцезнаходження, а можливість реалізувати свої здібності та інтереси. Все це підсилює виявлену тенденцію впливу на вибір професії – інтерес. Саме інтерес до певної сфери роботи, бажання дізнатися про діяльність у цій галузі мотивує здобувати знання, розширювати кругозір, долати труднощі та перешкоди, впливає на професійний вибір.

Черушева Г. Б. (кандидат педагогічних наук; доцент; завідувач відділу). 

 Актуальні проблеми профорієнтаційної роботи закладів вищої освіти: соціально-економічний контекст  // Статистика України : науково-інформаційний журнал. - 2020. - № 2/3. - С. 107-116 

Анотація: Обґрунтовано необхідність суттєвих змін у системі вищої освіти в Україні. Досліджено соціальні передумови вибору професії, динаміку ціннісних орієнтацій та установок учнівської молоді, вивчені особливості профорієнтаційної роботи закладів вищої освіти на прикладі досвіду Національної академії статистики, обліку та аудиту. Сформульовано основні завдання профорієнтаційної роботи, детально висвітлено її систему, етапи й окреслено напрями реалізації. 

     Значне ускладнення демографічної ситуації, що в останній період спостерігається в Україні, призвело до посилення конкуренції між закладами вищої освіти на ринку освітніх послуг та зумовило активізацію профорієнтаційної роботи цих закладів серед учнівської молоді . Профорієнтаційна робота набула особливого значення ще за часів переходу України до ринкової економіки й нині є одним із важливих елементів державної політики . Вона сприяє виявленню та цілеспрямованому розвитку здібностей і нахилів людини, її професійно-пізнавальних інтересів у виборі майбутньої спеціальності, забезпечує ефективне підвищення соціальної та професійної мобільності, а також формування потреб і готовності до трудової діяльності.

     Профорієнтація дає змогу виявити й розвинути інтереси та здібності людини до певних професій чи груп професій, а також визначити ступінь її придатності ще до етапу включення в суспільне виробництво.

     Разом з тим детальнішого вивчення потребують питання взаємодії між ЗВО, школою та іншими соціальними інституціями, діяльність яких прямо або опосередковано спрямована на соціально-професійну орієнтацію учнівської молоді . Тому є важливим вивчення особливостей професійної орієнтації учнів 9-11 класів як потенційних абітурієнтів закладів вищої освіти (коледжів, технікумів, академій, університетів).

Аналіз даних Державної служби статистики України дозволив зробити висновки про тенденцію до зменшення кількості випускників, що значно ускладнює набір студентів відповідно до ліцензійних обсягів.

      Система освіти в Україні функціонує на тлі соціально-економічної нестабільності, що, за експертними оцінками, призвело до зниження якості надання освітніх послуг. Водночас в останні роки в Україні спостерігається суттєва динаміка освітньоміграційних процесів української молоді. Слід підкреслити, що сьогодні відкриваються широкі можливості на європейському ринку праці, більш привабливою для молодої людини стає не тільки система вищої освіти за кордоном, а й перспективи професійного кар'єрного зростання, кращі умови життя та можливість повноцінної самореалізації.

      Профільне спрямування багатьох закладів загальної освіти дає можливість випускнику зробити більш свідомий вибір професії, споріднений до його інтересів та здібностей. Професійні інтереси та можливості людини певною мірою мають збігатись і з потребами суспільства у кваліфікованих спеціалістах для різних галузей економіки. Отже, професійну орієнтацію слід розглядати як комплексну науково обґрунтовану систему, метою якої є професійне самовизначення молоді з урахуванням індивідуально-особистісних характеристик кожної людини. Водночас профорієнтація є складовою соціально орієнтованої ринкової економіки і впливовим фактором на ринку праці.

      Сьогодні практично у кожному закладі вищої освіти створені структурні підрозділи, які координують профорієнтаційну діяльність, а саме: центр профорієнтаційної роботи (Черкаський державний технологічний університет, Полтавський університет економіки і торгівлі), центр довузівської підготовки (Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, далі - КНТЕУ), центри профорієнтації молоді (КНТЕУ), мобільний профорієнтаційний центр (НУ "Львівська політехніка"), відділ профорієнтаційної роботи (Національна академія статистики, обліку та аудиту, далі - НАСОА) та ін. Досвід роботи ЗВО України свідчить, що основні зусилля цих підрозділів направлені на пошук і відбір талановитої учнівської та студентської молоді, на підготовку висококваліфікованих фахівців, зокрема економічних спеціальностей, та підвищення їх конкурентоспроможності серед представників інших закладів освіти.

      Професійна орієнтація, згідно з Концепцією державної системи професійної орієнтації населення, охоплює такі напрями:

- професійна інформація, що передбачає ознайомлення потенційних абітурієнтів з основними напрямами та змістом підготовки в НАСОА, а також потребами щодо фахівців на ринку праці;

- професійна консультація, тобто співпраця консультанта й особи з метою допомоги у виборі професії, ураховуючи індивідуально-особистісні інтереси та нахили й уподобання;

- професійний відбір, у ході якого визначається рівень готовності до навчання за конкретними професійними напрямами,

- професійна адаптація шляхом створення сприятливих умов для пристосування молодої людини до особливостей сфери професійної діяльності на різних етапах навчання, а також успішного професійного становлення майбутнього фахівця в процесі проходження ним виробничих практик

       Напрями діяльності обумовили функціональну структуру профорієнтаційної роботи та принципи, за якими реалізується діяльність профорієнтаційних відділів і центрів

     Профорієнтаційну роботу умовно можна поділити на два етапи:

І . Профорієнтація довузівського етапу як періоду самовизначення. Цей етап має три рівні: робота у початковій школі; робота з підлітками (середні класи; робота зі старшокласниками . Кожен рівень потребує диференційованого підходу та постановки завдань, які відповідають потребам та можливостям конкретної вікової категорії

2) профорієнтація на етапі навчання у ЗВО, тобто у період формування професійної готовності, оволодіння основами самопрезентації та адаптації у реальних умовах професійної діяльності

      Досвід довузівської профорієнтації серед учнівської молоді забезпечує:

• професійне просвітництво, надання майбутньому абітурієнтові всебічної змістовної інформації, що в подальшому сприятиме самостійному свідомому вибору молодою людиною напряму професійної підготовки, ЗВО, факультету, спеціальності. Найбільш популярними у цьому аспекті виявилися презентації, майстер-класи, тренінги, семінари, брифінги, метою яких є розкриття змісту та особливостей різних професій і спеціальностей);

• виявлення здібностей і обдарувань кожної особистості;

• залучення найбільш обдарованої учнівської молоді до наукової та культурно-творчої діяльності ЗВО (участь у конкурсах, олімпіадах, творчих проектах, брейн-рингах тощо);

• забезпечення неперервного контролю якості знань слухачів підготовчих курсів з метою покращення навчально-виховного процесу;

• якісний відбір професійно спрямованої особистості

      Важливим фактором вибору навчального закладу є місце проживання школяра та рівень складання ним ЗНО . Обидва чинники певною мірою пов'язані між собою Це підтверджують і результати тестування PISA. Серед учнів сільських шкіл, які складали ЗНО з української мови, не подолали прохідний поріг 18% . Для порівняння, серед вступників із міст не набрали мінімальної кількості балів лише 4%.      

       Простежуються відмінності й у виборі спеціальностей: сільські випускники значно частіше обирають педагогічні й аграрні спеціальності та вдвічі рідше - IT-спеціальності . У селах менша можливість для відвідування підготовчих курсів або репетиторів: це потребує додаткових витрат і регулярних поїздок до міст. 

За даними Держстату, люди в селах у середньому на 14% бідніші за містян. Припущення, що рівень забезпеченості родини впливає на успішність учнів, знайшло підтвердження в результатах численних західних досліджень.

       Практична більшість із них були слухачами підготовчих курсів і відзначили "високий рівень викладання", "добре ставлення викладачів", "гарну атмосферу" тощо. Ця категорія учнів свідомо визначилася з вибором навчального закладу. Для молоді суттєвим фактором є імідж навчального закладу, а також ознайомлення з інформацією на сайті 18% опитаних обґрунтували свій вибір тим, що НАСОА - це "сучасний заклад, має гарну матеріальну базу, всі умови для навчання, заняття спортом, відпочинку". 

       Слід підкреслити, що сьогодні порада батьків усе ще залишається вирішальною, відповідно до неї приймають остаточне рішення щодо вибору закладу та профілю навчання понад 50% абітурієнтів, а серед учнів 9-х класів, які вступають у коледж, цей показник сягає 90% . 

       Статистичний аналіз кількості випускників за останні 10 років дозволив виявити тенденцію до зменшення числа зарахованих до ЗВО України. Натомість спостерігається суттєва висхідна динаміка міграції української молоді за кордон з метою здобуття освіти. Проведене дослідження свідчить, що першочерговими завданнями профорієнтаційної роботи серед учнівської молоді для формування основ їх самореалізації та свідомого професійного самовизначення є: змістовна і всебічна інформаційно-просвітницька діяльність; ознайомлення зі сферою професійної діяльності; ознайомлення з вимогами ринку праці до фахівця конкретного професійного спрямування; виявлення професійно важливих якостей та потенційних можливостей особистості; діагностика здібностей; широка популяризація спеціальностей зі значним попитом на ринку праці; ознайомлення з основами професійного вибору, планування професійної кар'єри та перспектив професійного зростання.

       Вирішення цих завдань можливе за умов взаємодії у профорієнтаційній роботі ЗВО, шкіл, та інших соціальних інституцій зовнішнього середовища, що сприятиме удосконаленню керівництва процесом формування у старшокласників соціальних установок на обрану професійну діяльність. При цьому посилюється позитивний вплив соціального оточення учнів, реалізується принцип спадкоємності соціально-професійної діяльності молоді, суттєво підвищується дієвість зовнішніх факторів, що впливають на професійний вибір.

       За таких умов активізуються особистісні фактори вибору професії, а саме, підвищується ймовірність збігу реального вибору професії і схильності особи до певного виду праці, знижується неузгодженість між пізнавальним, емоційним та поведінковим компонентами морально-психологічної готовності особистості до вибору професії.

      Подальше дослідження проблеми самовизначення молодої людини щодо вибору професії, пошуку шляхів та сучасних нестандартних рішень з метою удосконалення профорієнтаційної роботи потребує розгляду соціально-психологічного впливу інтернет-реклами та соціальних мереж у формуванні інформаційної грамотності школярів, а також системного використання ІТ-технологій у реалізації профорієнтаційної діяльності.

Гарнюк Л. Г. (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри педагогіки та спеціальної освіти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара ). 

 Вплив психологічних особливостей дітей із порушеннями слуху на вибір їхньої майбутньої професії // Вісник університету ім. Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія : науковий журнал. - 2018. - № 1. - С. 76–79

Анотація: У контексті досліджень психологічних закономірностей розвитку розглянуто аспекти проблеми  професійного самовизначення дітей із порушенням слуху. Виокремлено групи питань, навколо яких  фокусуються дослідження з проблеми самовизначення особистості. Зазначено, що врахування психологічних особливостей підлітків із вадами слуху та розуміння процесу вибору професії дозволить у  подальших дослідженнях розробити методику організації роботи із цими школярами з метою оптимального прийняття рішення про майбутній фах.

     Для випускника школи з порушеним слухом важлива свідомість того, що стати успішною людиною на сучасному ринку праці зможе той, хто має хорошу професійну підготовку, володіє вміннями і навичками спілкування, має здатність адаптуватися до нових умов праці, бути конкурентоспроможним, мобільним. У нашій країні перспективи отримання професійної освіти дітьми з порушеним слухом залежать не лише від якості отриманої в школі освіти, тяжкості порушення слуху, ступеня розвитку мовлення, а й від впливу найближчого соціального оточення, думки й очікувань сім'ї, шкільних товаришів, а також від готовності системи професійної освіти до включення в освітній потік слабочуючих студентів.

     Як правило, підлітку з вадами слуху важко самому зробити вибір тієї сфери діяльності, що цікавить його. Саме тому для дітей і підлітків із серйозними порушеннями слуху ще під час навчання у старших класах має надаватися допомога щодо професійного спрямування, яке здійснюють кваліфіковані фахівці-психологи і педагоги.

     Освіта дітей з обмеженими можливостями здоров'я передбачає створення для них спеціальної корекційно-розвивальної освітньої програми, що забезпечує адекватні умови для отримання рівного з чуючими дітьми розвитку.

      Оскільки нерідко наявність фізичної вади стає причиною психологічної травми, усвідомлення неповноцінності може призвести до заниженої самооцінки і важкого депресивного стану. Саме тому з дітьми з раннього віку починають працювати психологи, допомагають знайти собі в майбутньому роботу за можливостями і за інтересами.

      У кожній школі для слабочуючих дітей обов'язково існують майстерні, де діти навчаються виробничих спеціальностей. Після закінчення школи вони можуть продовжити своє навчання в різних навчальних закладах, як середньоспеціальних, так і вищих. Освіта дітей із обмеженими можливостями здоров'я передбачає створення для них спеціальної корекційно розвивальної освітньої програми, що забезпечує адекватні умови для отримання рівного з чуючими дітьми розвитку.

       Завдяки спеціальному навчанню у дітей з порушеннями слуху формуються мислення і мова, словесна пам'ять, створюються умови для розширення можливостей компенсації дефекту як за рахунок розвитку і використання в процесі спеціального навчання слухового сприйняття, так і за рахунок інших збережених аналізаторів і компенсаторних можливостей.

      На сучасному етапі передбачено різноманітність організаційних форм навчання: діти з порушеннями слуху можуть навчатися в спеціальних (корекційних) освітніх установах I і II типу, в різних умовах інтегрованого навчання, освітніх закладах загального призначення, на дому, в умовах стаціонарного лікувального закладу, двомовних класах.

      Випускники шкіл для дітей із порушеннями слуху здобувають спеціальності, навчаючись на навчально-виробничих підприємствах. Пропоновані сьогодні профілі професійної підготовки відстають від вимог сучасного виробництва і не враховують можливостей і прагнень осіб з порушенням слуху. Переважаючими професіями для них залишаються інженерно-технічні. Рідше вони отримують професійну художню, культурно-освітню підготовку, професійну підготовку в галузі фізичної культури і спорту, а також економічну, педагогічну та медичну.

      Старшокласники істотно відрізняються один від одного не тільки за темпераментом і характером, але і за своїми здібностями, потребами, прагненнями та інтересами, різним ступенем самосвідомості. Індивідуальні особливості виявляються і у виборі життєвого шляху.

      Усі великі і важливі кроки людини в професійному житті об'єднує одне: - завжди є альтернатива для оцінки та прийняття на цій основі рішення. Саме наявність декількох можливих шляхів вирішення приводить до того, що людина сприймає ситуацію як вимагає прийняття рішення.

      Для професійної спрямованості особистості майбутнього фахівця важливим моментом є усвідомлення ним своєї спрямованості, та місця в майбутній професійній діяльності. Поняття «спрямованість особистості» розглядається як така її психічна властивість, в якій виражаються потреби, мотиви, світогляд, установки та цілі її життя і діяльності. Врахування психологічних особливостей підлітків із вадами слуху та розуміння процесу вибору професії дозволить нам у подальших дослідженнях розробити методику організації роботи із такими школярами з метою оптимального прийняття рішення про майбутній фах.

Лебединська Тетяна (викладач). 

 Медіаповедінка української молоді у процесі професійного самовизначення / Тетяна Лебединська // Вісник книжкової палати : науково-практичний журнал. - 2019. - № 11. - С. 26-30. 

Анотация: Досліджено особливості медіа поведінки української молоді, простежено залежність між медіа поведінковими моделями та механізмами ухвалення вагомих життєвих рішень, зокрема у сфері професійного вибору. Викладено результати емпіричних досліджень, проведених у ході вступної кампанії в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського. 

      Вагому аудиторну проблему медіа комунікацій становить здатність користувачів самостійно орієнтуватися в інформаційних потоках, вирізняти найважливіші аспекти, екстраполювати їх на власний життєвий досвід і робити відповідні висновки на основі здобутої інформації. Це питання надзвичайно актуальне для молодих осіб, які завершують навчання в середній школі та визначаються з майбутньою професією. У новій редакції "Концепції впровадження медіа освіти в Україні" зазначено: "Стрімкий розвиток у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа нагально потребує цілеспрямованої підготовки особистості до вмілого і безпечного користування ними. Виважена, компетентна медіа поведінка важлива, зокрема, під час професійного вибору.

      Обираючи майбутню професію, молода людина має бути поінформованою щодо її суті, соціального запиту на фахівців уподобаної спеціальності, ситуації на ринку працевлаштування. Зараз Міносвіти створює Національний електронний ресурс зайнятості (НЕІРЗ), тобто базу даних про випускників вишів. Основна її мета — дізнатися, який зв'язок існує між отриманими знаннями та працевлаштуванням молоді. Однак у теорії та практиці соціальних комунікацій це питання досі не з'ясовано, зокрема яке значення відіграють здобуті знання й медіа у професійному самовизначенні української молоді; які саме ЗМІ спонукають обирати певні професії; наскільки ефективною є профреклама; якої інформації бракує, аби ухвалити доленосне рішення. Зазначену проблематику слід ретельно вивчити, а відтак на основі соціокомунікаційного знання сформувати в Україні новітню систему медіа освіти, трудового виховання та профорієтаційної роботи.

      Особистість — майбутній фахівець — формується під дією різноманітних впливів, зокрема й медійних. У разі некомпетентного споживання медіа продукції виникають ризики, наприклад, хибного професійного вибору. У статті викладено результати теоретичних та емпіричних досліджень, проведених у червні—липні 2018 р. Під час вступної кампанії в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського опитано 65 абітурієнтів віком 14—15 років. Це учні шкіл, які проживають у містах і селах Барського, Жмеринського, Шаргородського, Ямпільського, Мурованокуриловецького, Літинського районів Вінницької області та Деражнянського, Віньковецького, Новоушицького районів Хмельницької області. 

       Практики медіа споживання розглянуто в медіа поведінковій площині, у контексті авторитетності та впливовості інформаційних джерел як мотиваторів поведінки молоді. Увагу зосереджено на екзистенційно важливій для респондентів проблемі — професійному самовизначенні, відповідно до чого з'ясовано ступінь впливовості різноманітних інформаційних джерел, на які орієнтуються респонденти.

      На запитання анкети: "Ви обираєте майбутню професію. На кого Ви орієнтуєтеся?" учасники надали такі відповіді:

1) батьківські поради — 40 респондентів (62,4%);

2) приклад людини, яка вже працює за цим фахом — 40 (62,4%);

3) мрія дитинства — 24 (37,44%);

4) інформація на сайті навчального закладу — 18 (28,08%);

      Практики медіа споживання авторка розглянула в медіа поведінковій площині, у контексті авторитетності та впливовості інформаційних джерел як мотиваторів поведінки молоді. Увагу зосереджено на екзистенційно важливій для респондентів проблемі — професійному самовизначенні, відповідно до чого з'ясовано ступінь впливовості різноманітних інформаційних джерел, на які орієнтуються респонденти.

5) власні враження від відвідування закладу (День відкритих дверей тощо) — 10 (15,6%);

6) інформація в соціальних мережах — 10 (15,6%);

7) власний варіант — 8 (12,48%);

8) інформація в ЗМІ — 6 (9,36%);

9) поради вчителів чи інших людей — 5 (7,8%).

      Як варіант професійного самовизначення молоді певні абітурієнти заходять до аудиторії, де працює приймальна комісія, ще не визначившись щодо спеціальності загалом. У цій ситуації саме батьки, які їх супроводжують, ухвалюють остаточне рішення, до того ж багато з них попередньо проводять моніторинг інформації про майбутню професію, не залучаючи дітей. Тож постає запитання, на чому заснована міжособистісна комунікація в типовій українській родині: на авторитеті чи авторитарності? 

      Не менше впливають на вибір дітей успішно зреалізовані у професії люди — особисто знайомі й знані тільки через медіа інформацію. Для 62% абітурієнтів вони є лідерами думок. Наприклад, Діана Ш. (15 років, м. Могилів-Подільський) планує опановувати фах журналіста і відвідує такі ресурси: "Інстаграм", "Телеграм", "Ютуб", "Вікіпедія", "Фейсбук", "Пінтерест" та інші. Вибір професії зробила, зважаючи на інформацію з медіа, думку батьків і відомих персоналій галузі.

      На запитання: "Чи достатньо Вам інформації для того, щоб зробити свій вибір професії?" респонденти надали такі відповіді:

а) достатньо — 44 (67,69%);

а) недостатньо — 13 (20%);

б) важко сказати — 8 (12,31%).

      Отже, кожен третій підліток відчуває дискомфорт через брак інформації. Аналізуючи здобуті дані, спостерігаємо закономірність: нарікали на брак інформації ті особи, які насправді не шукали її самостійно, а орієнтувалися на поради батьків чи відомих персоналій.

Натомість абітурієнти, які зверталися до кількох інформаційних джерел (поради батьків, учителів, думки фахівців, пости в соціальних мережах, інформація на сайті навчального закладу), стверджували, що здобули достатньо інформації. Тож самостійне комплексне порівняльне вивчення певного питання корелює із відчуттям повної поінформованості.

      Проведені емпіричні дослідження свідчать: українська молодь віком 14—15 років має невисокий рівень медіа грамотності; традиційними платформами для споживання інформації є телебачення та інтернет, їх використовує однакова кількість респондентів — по 85%, надаючи перевагу розважальному контенту (фото, відео тощо). Найменшу популярність поміж підлітків має радіо (11% інколи слухають музичні радіостанції).

Несформовані звички постійно читати книги, пресу, шукати й аналізувати інформацію призводять до неспроможності самостійно ухвалювати життєво важливі рішення. Зокрема, обираючи професію, понад 60% абітурієнтів орієнтуються на думку батьків чи приклад людей, які досягли успіху в професії. У перспективі важливо простежити роль лідерів думок у структурі культури медіа споживання молоді.

       Різноманітні медіа (соціальні мережі, офіційні сайти навчальних закладів, ЗМІ) є важливим джерелом інформації для абітурієнтів: на них орієнтувалося 53% і майже 68% довіряли цій інформації. Виявлено певну закономірність: самостійна робота з медіа джерелами корелює з відчуттям достатності інформації та довірою до прочитаного.

       Заклади освіти та родини не дають молоді належної медіа освіти, навичок пошуку та аналізу якісної інформації, що могло би стати основою для компетентного професійного самовизначення. 

      Вирішення цих завдань можливе за умов взаємодії у профорієнтаційній роботі ЗВО, шкіл, та інших соціальних інституцій зовнішнього середовища, що сприятиме удосконаленню керівництва процесом формування у старшокласників соціальних установок на обрану професійну діяльність. При цьому посилюється позитивний вплив соціального оточення учнів, реалізується принцип спадкоємності соціально-професійної діяльності молоді, суттєво підвищується дієвість зовнішніх факторів, що впливають на професійний вибір.

      Ще більше матеріалу за посиланням:

https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR=

      Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів

https://www.libr.dp.ua/?do=eldd