Освітянам на замітку

                                    Профілактика та корекція тривожних станів у школярів

    Російсько-українська війна, радикальна зміна цінностей і вимушена переорієнтація поведінки призвели до сплесків агресії, зростання насильства та злочинності, жорстокості людей у побутовій поведінці. Але не тільки неспокій у суспільстві впливає на неспокій у душі. Тривожні стани можуть також викликати агресивну поведінку.

   

Лущ О (магістрантка ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стесраника», м. Івано-Франківськ)

Епіцентр злості. Як тривожність впливає на агресивну поведінку підлітків//

Анотація: Як вибудовувати своє життя в період трансформація соціально-політичної системи,  з високим рівнем протестних настроїв, з війною  в Україні, при радикальній зміні цінностей і вимушеній переорієнтації поведінки. щоб не  призвести до сплесків агресії, зростання насильства та злочинності, жорстокості людей у побутовій поведінці.

 

   Підліткова агресія є предметом вивчення багатьох наукових дисциплін. Психологи та фізіологи вважають її характерною рисою перехідного віку, що виникає в результаті зміни гормонального фону, розвитку когнітивних процесів, інтелекту та здібностей. Для соціологів цікаво те, яких форм може набути підліткова агресія в процесі соціалізації. Проблема агресії й агресивної поведінки в науці стає актуальною, коли суспільство переживає критичні періоди розвитку.

   Не менш активно останнім часом обговорюється й проблема вивчення тривожності. З одного боку, підкреслюється, що адекватний рівень тривожності відіграє важливу роль в емоційно-вольової регуляції та є істотним внутрішнім фактором, що обумовлює формування адаптивного ресурсу зрілої особистості.

   З іншого боку, більшість авторів відзначає, що саме з високим рівнем тривожності пов'язано труднощі соціально-психологічної адаптації, формування адекватного уявлення про себе та своїх особистісних якостях у дітей підліткового і юнацького віку. 

   Нині до складу тривожності входять поняття: «тривога», «страх», «занепокоєння». Розглянемо сутність кожного. Страх — афективне (емоційно загострене) відображення в свідомості людини конкретної загрози для її життя та добробуту.

   Тривога — емоційно загострене відчуття майбутньої загрози. Тривога, на відміну від страху, — не завжди негативна, можлива у вигляді радісного хвилювання, очікування.

   Страх - афективне (емоційно загострене) відображення у свідомості людини конкретної загрози для її життя та добробуту.

   Занепокоєння - у разі гострого почуття занепокоєння людина губиться, не знаходить потрібних слів для відповіді, говорить невлад, невиразним, тремтячим від хвилювання голосом і часто замовкає зовсім.

    Об'єднувальним початком для страху та тривожності є почуття занепокоєння. Воно виявляється в наявності зайвих рухів або, навпаки, нерухомості. Людина губиться, говорить тремтячим голосом або зовсім замовкає. Поряд із визначенням дослідники виділяють різні види та рівні тривожності.

   Тривожність — це переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки. Є відкриті та закриті форми тривожності. Підвищена тривожність впливає на всі сфери психіки дитини: афективно-емоційну, комунікативну, морально-вольову, когнітивну. Тривожність часто супроводжується фізіологічними симптомами, як-от: серцебиття, піт, пронос, прискорене дихання. Ці фізичні ознаки з'являються як під час усвідомлення тривоги, так і під час неусвідомлення.

   Наприклад, перед іспитом у людини може бути пронос, і вона може повністю усвідомлювати наявність тривоги. Але серцебиття або часті позиви до сечовипускання можуть виникати й без будь-якого усвідомлення тривога, і лише пізніше людина починає розуміти, що відчувала її.

   Під агресією розуміють акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі. Людська агресивність є поведінковою реакцією, що характеризується виявом сили. Агресія — це фізична дія. Погрози такої дії від однієї особи зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особи. Тобто агресія — це мотивована дія, що порушує норми та правила, що заподіюють біль і страждання. У цьому аспекті розрізняють навмисну й інструментальну агресію.

   Агресія — це фізична дія. Погрози такої дії від однієї особи зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особи. Тобто агресія — це мотивована дія, що порушує норми та правила, що заподіюють біль і страждання. У цьому аспекті розрізняють навмисну й інструментальну агресію.

Дані сучасних досліджень фіксують постійну тенденцію до збільшення рівня тривожності й агресивності підлітків за останні десять років, однак відсоток підлітків, схильних до невмотивованої деструктивної агресії, залишився незмінним.

   Цей факт має більш соціальну обумовленість. Соціальні причини підліткової агресії сьогодні, як і десять років тому, зводяться до впливу сім'ї, однолітків, системи освіти та засобів масової інформації. Зміни, які відбулися за цей час, стосуються всіх згаданих агентів соціалізації, але більшою мірою вони пов'язані з лібералізацією цінностей, а також зміною форм і видів спілкування, розширенням інформаційного простору через посилення ролі інтернету.

   Соціальні мережі відіграють у процесі соціальної адаптації дедалі більшу роль, пропонуючи вирішення багатьох психологічних підліткових проблем, як-от: самоактуалізація, потреба в теплих дружніх взаєминах, вибір життєвої стратегії та схвалення.

Козак Н.( практичний психолог-методист, спеціаліст вищої категорії Одеського НВК № 13 «Загальноосвітня школа І—III ступенів — гімназія», Одеська обл.)

Із початкової до середньої школи. Профілактика тривожності дітей// Психолог (Щкільний світ) .- 2019 .- № 9 .- С 38-54

Анотація: Про ефективність проведення роботи щодо профілактики тривожності учнів під час переходу з початкової школи, що передусім залежить від умілого вибору матеріалу, а також від правильної структури занять.

   Саме в період переходу в середню школу учням доводиться вирішувати чимало психологічних й організаційних проблем. Збільшується наванта¬ження на учнів, яке разом зі вступом у підлітковий вік спричиняє ризик * посилення тривожності. Вирішення цієї проблеми сприятиме формуванню гармонійної особистості, яка зможе ефективно навчатися й реалізовувати себе в різних сферах життя.

   Шкільна тривожність — це широке поняття, яке охоплює різні аспекти сталого шкільного емоційного неблагополуччя. Вона виявляється у хвилюванні, посиленому занепокоєнні в навчальних ситуаціях, у класі, в очікуванні негативного ставлення до себе, негативного оцінювання педагогів, однолітків. Учень постійно відчуває власну неадекватність, неповноцінність, невпевнений у правильності своєї поведінки, рішень.

   Шкільна тривожність може проявлятися в поведінці найрізноманітнішими, часом несподіваними, способами, маскуючись під інші проблеми. Ґрунтуючись на аналізі літератури, присвяченої проблемі шкільної тривожності, виокремлено кілька «універсальних» і віково-специфічних форм прояву тривожності. 

   Серед ознак шкільної тривожності, що є універсальними для будь-якого віку, насамперед варто зазначити погіршення соматичного здоров'я учня, що зрозуміло з погляду теорії психосоматики. Тривожні діти часто хворіють і змушені із цієї причини залишатися вдома. Іноді виникають «безпричинні» головні болі або болі в животі, різко підвищується температура. Особливо часто такі соматичні порушення трапляються безпосередньо перед контрольними й іспитами, притаманні учням будь-якого віку — від першокласника до випускника.

   Під час навчання у школі можна виокремити кілька періодів, коли рівень тривожності учнів може підвищитися. Одним із них є перехід із молодшої до середньої школи. Саме під час закінчення навчання в 4-му класі можна говорити про «пік» тривожних ситуацій — закінчення початкової школи й перехід у нове та невідоме для учня середовище, складання ДПА й написання підсумкових контрольних робіт, що впливають на показники успішності дитини. 

   І потім починається навчання в середній школі. Сам собою цей віковий період не має будь-якої психологічної чи педагогічної небезпеки. Його «проблемність» пов'язана з тим, що на межі 4-го та 5-го класів учнів очікує різка зміна соціальної ситуації навчання:

• з'являються нові вчителі;

• нові різноманітні вимоги;

•          нові однокласники;

• нові навчальні предмети тощо.

Методи та форми роботи з профілактики тривожності.

• Арттерапія — це не директивний метод творчого самовираження, що передбачає застосування різноманітних видів мистецтва (малювання, ліплення, створення колажів тощо). Він є універсальним методом самопізнання й саморозвитку.

• Музикотерапія. Музика дає можливість за допомогою ритму нормалізувати нервову систему, заспокоїти, знизити напруження у тривожних дітей. Найчастіше використовують для методів релаксації, але також можна використовувати як тло під час виконання певних вправ (малювання, створення колажів тощо).

• Казкотерапія. Терапевтичні казки дають змогу сприймати труднощі й долати їх. Інколи складно говорити про свої проблеми відкрито, а під час роботи (за цим методом) дитина не слухає настанови й не говорить про труднощі. Отже, терапевтична казка створює для дитини зону безпеки, у якій вона має можливість дізнатися щось нове, порівняти без остраху втручання в її внутрішній світ.

• Тілесно зорієнтовані методи. Це група методів психотерапії, зорієнтованих на усвідомлення клієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання й почуття виявляються в різнихтілеснихстанах. Вони спрямовують на соматичне несвідоме й усунення виявлених в ньому блоків. Сюди можна зарахувати дихальні вправи, аутентичні рухи тощо.

• Медитативні техніки. Медитація — це вправа для розуму, створена для того, щоб навчитися контролювати свою увагу й самому вибирати, на чому зосереджуватися. Медитація поліпшує психологічний стан. Вона послаблює тривожність, сприяє самоактуалізації, поліпшенню сну, позбавляє від головного болю й позитивно відображається.

Профілактичні заняття для учнів . Це заняття 1. «Розкажи мені. хто ти» (вправа «Нетрадиційне вітання», вправа «Бродилка», вправа «У мене є щось спільне з...»)

   Чек-лист: 10 ознак високого рівня тривожності:

• Ваше занепокоєння непропорційне до причини

• Вам фізично погано

• Ви швидко втомлюєтеся

• Ви не можете всидіти на

• У вас проблеми із зосередженістю

• Ви дратівливі

• У вас постійно напружені м'язи

• Ви погано спите

• Ви боїтеся

• Ви перфекціоніст.

   Як перемогти тривожність?

• Учимося переключати емоції

• «Викреслюємо» негатив зі свого життя

• ЗD-бачення

• Афірмації

Псатій А.

Тривожний «дзвіночок». Способи роботи з дітьми з підвищеною тривожністю// Соціальний педагог .- 2021 .- № 3-4 .- С. 38-52

Анотація: Тривожність стала досить поширеним станом людини в будь-якому віці. Це пов'язано з багатьма факторами, зокрема зі швидким темпом життя, людині доводиться постійно перебувати в стані мультизадачності. Усі ці проблеми не проходять стороною і дітей, і підлітків, і юнаків. У зв'язку із цим педагоги повинні мати в своєму арсеналі розуміння проблеми тривожності та способи роботи з нею.

   Тривожність стола досить поширеним станом людини в будь-якому віці. Це пов'язано з багатьма факторами, зокрема зі швидким темпом життя, людині доводиться постійно перебувати в стані мультизадачності. Усі ці проблеми не проходять стороною і дітей, і підлітків, і юнаків. У зв'язку із цим педагоги повинні мати в своєму арсеналі розуміння проблеми тривожності та способи роботи з нею.

   Тривожність — стан нервозності й стурбованості — відчувають і дорослі, і діти. Вона виникає в префронтальній корі головного мозку, де ми вирішуємо проблеми й уявляємо різні ситуації. Це місце, де в дитини виникають думки: «Ой, що, якщо я схибив? Що, якщо я скажу щось неправильно перед усім класом?».

   Під час вступу до школи від дитини вимагають уже великої кількості знань, сформованості основних навичок — письма, читання, рахунку. Однак не всі діти готові до такого навантаження, у зв'язку із цим рівень тривожності може неухильно зростати. У підлітковому віці до чималого шкільного навантаження додаються чинники, які можуть значно підвищувати рівень тривожності: гормональні зміни, можливі конфлікти з батьками й однолітками, незадоволеність своїм зовнішнім виглядом тощо.

   Як дізнатися, чи тривожна дитина?

   Перевірити дитину на тривожність можна за допомогою Філліпс-тесту. Він дає інформацію, важливу для виявлення індивідуальних особливостей статусу школярів, стану взаємин у системі «учитель - учень», характеристики загальної педагогічної ситуації в школі. 

   Робота з тривожними дітьми слід проводити в трьох основних напрямах: по-перше, з підвищення самооцінки дитини; по-друге, з її навчання способам зняття м'язового й емоційного напруження; по-третє, відпрацювання навичок володіння собою в ситуаціях, що травмують дитину. Роботу за всіма трьома напрямами можна проводити або паралельно, або залежно від обраного дорослим пріоритету, поступово й послідовно.

   Підвищення самооцінки дитини. Досить часто тривожні діти мають занижену самооцінку, що виявляється в хворобливому сприйнятті критики оточуючих, звинуваченні себе в багатьох невдачах, боязні братися за нове складне завдання. Такі діти зазвичай частіше за інших піддаються маніпуляціям дорослих й однолітків. Окрім того, щоб вирости у власних очах, тривожні діти іноді люблять покритикувати інших. Для того щоб допомогти дітям такої категорії підвищити самооцінку, надавайте їм підтримку, виявляйте щиру турботу про них і якомога частіше позитивно оцінюйте їхні дії та вчинки.

    Для того щоб допомогти дитині підвищити свою самооцінку, можна використовувати такі методи роботи. Насамперед необхідно якомога частіше називати дитину на ім'я та хвалити її в присутності інших дітей і дорослих. Окрім того, можна заохочувати таких дітей, доручаючи їм виконання престижних у певному колективі доручень (роздати зошити, написати що-небудь на дошці).

   Відпрацювання навичок володіння собою. Наступним етапом у роботі з тривожною дитиною є відпрацювання володіння собою в травмувальних і незнайомих для дитини ситуаціях. Навіть якщо роботу з підвищення самооцінки дитини та навчання її способів зменшення м'язового й емоційного напруження вже проведено, немає гарантії, що опинившись у реальній життєвій або непередбаченій ситуації дитина поводитиметься адекватно. У будь-який момент така дитина може розгубитися та забути все, чого її навчили.

   Граючи роль слабких, боязких персонажів, дитина краще усвідомлює й конкретизує свій страх. А використовуючи прийом доведення такої ролі до абсурду, дорослий допомагає дитині побачити свій страх з іншого боку (іноді комічного), ставитися до нього, як до менш значущого.    Виконуючи ролі сильних героїв, дитина набуває почуття впевненості в тому, що і вона (як і її герой) здатна впоратися з труднощами.

   Як показує практика, формування дитячої тривожності є наслідком неправильного виховання дитини. Так, наприклад, батьки тривожних дітей часто висувають до них завищені вимоги. Іноді це пов'язано з незадоволеністю власним становищем, бажанням втілити власні нереалізовані мрії в своїй дитині.

   Дослідження фахівців показали, що більшість батьків тривожних дітей не усвідомлює, як їхня поведінка впливає на характер дитини. Це говорить про те, що з батьками необхідно проводити роз'яснювальні бесіди, рекомендувати для читання спеціальну літературу та залучати їх до взаємодії з педагогом або психологом.

 Ахунова Л.

Тривожність на уроці// Соціальний педагог .- 2021 .- № 3-4 .- С.70-73

Анотація: Про одну з причин учнівської неуспішності як вважають психологи - це  високий рівень шкільної тривожності. Причини різноманітні, це можуть бути: взаємини з учителем й однокласниками, низька самооцінка та невпевненість у своїх знаннях, стресова ситуація на контрольній роботі або страх відповідати усно — кожна із цих причин може викликати або посилити вияви тривожності в дитини.

   Однією з причин учнівської неуспішності психологи вважають високий рівень шкільної тривожності. Причини різноманітні, це можуть бути: взаємини з учителем й однокласниками, низька самооцінка та невпевненість у своїх знаннях, стресова ситуація на контрольній роботі або страх відповідати усно — кожна із цих причин може викликати або посилити вияви тривожності в дитини. Зупинимося докладніше на тому, що саме провокує тривожність в учнів на уроці.

   Із соціального погляду високий рівень тривожності не дає змоги дитині адекватно себе оцінювати, на рівних спілкуватися з однолітками, однокласниками. Часто в такої дитини немає друзів, вона некомунікабельна. Тривожність негативно позначається на всіх сферах життя, тому педагог повинен намагатися не тільки своїм стилем викладання не стати причиною розвитку тривожності, а й навчитися допомагати своїм учням долати та позбавлятися її.

   Ось декілька вправ, щоб позбутися тривожності. Педагог може практикувати їх час від часу на уроках і позаурочних заняттях, розповісти про них батькам.

Вправа «Сміливець».  Гра в сміливця допомагає подолати хвилювання, тривожність. Краще підібрати героя мультфільму, казки, історії, комп'ютерної гри, який цікавий самій дитині. У цій вправі учень за чергою виконує дві ролі: переляканого учня та сміливця. Спочатку вчитель пропонує дитині розповісти про свої переживання в ролі переляканого учня. Потім школяр сідає на інше місце й каже від імені сміливця. 

   Наприкінці вправи дорослий запитує дитину, яким вона вважає сміливця. Важливо акцентувати увагу на позитивних характеристиках («сміливий», «відважний», «нічого не боїться»). Потім учитель просить дитину повторити: «Я сміливий, відважний, нічого не боюся». Ці твердження потрібно повторити 3-5 разів. Після чого вчитель підпідбиває підсумок: «Я вірю, що ти - справжній сміливець, тільки це поки не часто виявляється».

   Вправа «Намалюємо страх»  Ця вправа допоможе дитині зміцнити своє ставлення до ситуацій, які її тривожать. Учитель пропонує учню намалювати його страх. Важливо, щоб на папері вийшло зображення чудовиська, у якому відображається «усе найстрашніше» для дитини, потім до малюнка додаються смішні, забавні деталі (можна разом з учителем й учнем або тільки учнем). Малюючи їх, дитина зможе посміятися над своїм власним страхом. Потрібно, щоб зображення перестало викликати негативні емоції, а стало смішним, безглуздим.

   Вправа «Країна спокою».  Супроводжувати виконання вправи можна спокійною, приємною музикою або розгляданням картин. | Педагог просить учня пофантазувати разом із ним, написати історію про Країну спокою. Це може бути як твір тільки дитини, так і дитини разом із дорослим. У ньому потрібно детально описати, як виглядає Країна спокою, що в ній є. Яка там природа, які живуть персонажі, чим вони займаються. Що в них відбувається приємного, цікавого та смішного.

   Тривожність школярів — небезпечна ситуація не тільки щодо їхніх навчальних досягнень, а й щодо їхнього фізичного та психічного здоров'я. Тому вчителю потрібно не провокувати підвищення невпевненості в своїх учнів, а робити спроби, щоб попередити її розвиток або допомогти їм позбутися тривожності

Томаржевська І. (кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології факультету педагогіки і психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова)

Профілактика та корекція емоційно-поведінкових порушень у молодшому шкільному віці// Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2020. - N 5/6. - С. 40-43

Анотація: Про проблему емоційних порушень у дитячому віці, що зараз надзвичайно актуальна. Спектр емоційних порушень тут дуже великий — від легких передневро- тичних станів до важкої афективної дезадаптації. Відсутність профілактики та психокорекції порушень у дітей з неврозоподібними розладами ускладнює адаптацію дитини в соціумі.

   Відсутність профілактики та специфічної своєчасної психокорекції емоційно-особистісних і поведінкових порушень у дітей з неврозоподібними розладами ускладнює адаптацію дитини в соціумі.

   У міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду ВООЗ (МКБ10) виділена рубрика "Поведінкові та емоційні розлади, що починаються зазвичай у дитячому віці" (Р90-Р98), де вказано, що для дітей молодшого шкільного віку характерні фобічні тривожні розлади, гіперкінетичні розлади, тікозні розлади, патологічні звичні дії, синдром бродяжництва.

   До вікових труднощів та проблем, які за певних несприятливих умов можуть призводити до виникнення у дітей негативних психічних станів, також належать труднощі, обумовлені: появою нового шкільного режиму дня; адаптацією дитини до класного колективу; стосунками між учнями та вчителем; зміною домашньої ситуації дитини; особливостями виховання в сім'ї (гіперопіка чи байдужість); наявністю негативних особистісних утворень (егоцентризм, ефективність, брехливість, симуляція, демонстративність тощо).

   Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що особливості переживання негативних емоційних станів дітьми молодшого шкільного віку характеризується нестійкістю і динамічністю, але основною особливістю появи негативних емоційних станів є: тривожність, підвищена емоційна напруженість дитини, яка призводить до зниження активності й стійкості поведінки; деструктивна поведінка у формі агресивності; наявність почуття страху, агресії, які можуть призвести до формування несприятливих варіантів особистості.

При всіх перерахованих вище нозологіях провідними емоційно-особистісними і поведінковими порушеннями у молодших школярів є тривога, страх і агресія. Розглянемо їх докладніше.

   Страх — це реакція на конкретну загрозу у вигляді вегетативних реакцій та переживання внутрішньої напруженості, пов’язаної із загрозою благополуччю, здоров'ю або житло суб'єкта чи його близьких.

Термін тривога ввів у психологію З.Фрейд. Цей емоційний стан виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки. На відміну від страху, який є реакцією на конкретну, цілком реальну небезпеку, тривога часто безпредметна. Крім того, існує точка зору, згідно з якою страх виникає при життєвій загрозі (загрозі цілісності людини як живої істоти), а тривога зазвичай пов'язана з очікуванням невдач у соціальній взаємодії.

   Тривога і страх грають неабияку роль у житті дитини. Здоровій дитині страх допомагає мобілізуватися перед обличчям небезпеки, прийняти правильне рішення, адаптуватися до ситуації. Ознаками нормальної тривоги й страху є: адекватність, логічність ситуації, швидка й відповідна реакція на неї.

Про походження страхів говорять тоді, коли їх причина — не реальна небезпека, а будь-яка психологічна мотивація. Класичною моделлю невротичного страху є фобії.

   Виділяють 4 групи фобій, що виникають у дитячому віці: фобії особливих ситуацій, фобії небезпек навколишнього світу, фобії дисфункцій власного організму, фобії вчинення насильства над собою. Фобії першої і другої групи розвиваються на основі страхів, що дитина відчуває ще в перинатальному періоді. На відміну від невротичного, реальний страх виникає при конкретній зовнішній небезпеці як вираження інстинкту самозбереження. У будь-якому віці при неврозах найбільш виражені страхи самотності, темряви і тварин.

   Згідно з дослідженнями А.Л. Захарова, у 50% дітей, які страждають неврозами, виявляються страхи, подібні страхам їхніх батьків у дитинстві і в даний час. Основні причини невротичних страхів — занепокоєння малечі з приводу конфліктів в сім’ї, невдач у спілкуванні з однолітками. Якщо до того ж у дітей спостерігається емоційна вразливість, схильність до занепокоєння, невпевненість в собі, то ризик розвитку невротичних страхів посилюється.

   Типове для молодших школярів з неврозами — неспокій через свою відповідність груповим нормам поведінки. Тут одним із провідних страхів є страх запізнитися в школу, тобто страх не встигнути, страх бути засудженим, зробити що-небудь не так, як слід, як прийнято; цей страх "бути не тим" зустрічається при неврастенії.

Вочевидь, страх у сучасних дітей викликають військові дії, терористичні акти, техногенні катастрофи, стихійні лиха та їх відображення в засобах масової інформації. Страхи у дітвори можуть бути пов'язані з новими стандартами освіти, труднощами входження дітей у шкільне життя, соціальною нерівністю в школі. Проблема виникнення страхів нерідко ускладнюється тим, що батьки часто не знають, як правильно реагувати на ті чи інші прояви емоційного неблагополуччя дитини.

   Для подальшої корекції емоційно-поведінкових порушень необхідно визначити:

• особливості сімейного виховання дітей, у яких є відхилення в розвитку емоційної сфери (визначаємо за допомогою бесіди з учнем та його батьками, проективних методик (наприклад, малюнок "Родина", незакінчені речення, незакінчені розповіді на тему, що цікавить, складання розповідей за тематичними картинками тощо);

• ставлення оточуючих до них (спостереження, бесіда з учнями);

• рівень їхньої самооцінки (визначається за допомогою проективних методик — "Незавершені речення", "Малюнок людини", "Неіснуюча тварина", спостереження);

• психологічний клімат у класі (соціометрія).

   Запропоновані методики — доступні для педагогів та досить цікаві для дітей молодшого шкільного віку. В арсеналі практичних психологів закладів освіти є зазначені психодіагностичні методики, а професійна взаємодія — важлива складова педагогічної діяльності, оскільки від неї залежить ефективність усього навчально-виховного процесу.

   Зміст етичних бесід має бути спрямований на формування у школярів початкових класів установок на те, що сварки й конфлікти не слід вирішувати з позиції сили. Сильніший той, хто проявляє витримку і розум, виконує свої обіцянки перед батьками, вчителями та друзями, допомагає в сім'ї й несе покарання за підступність і зло. Такі бесіди мають вчити дітей визнавати свої помилки, просити вибачення, вчать милосердю та прагненню допомогти іншим. Головне — навчити розуміти, що основна цінність для людини, — не матеріальні предмети, а її душа, і що за погані вчинки треба відповідати.

Вавілова А. (практичний психолог, м. Київ)

Тривожність у дітей дітей та підлітків// Психолог (Шкільнгий світ) .-  2019 .- № 9 .- С. 28-33

Анотація: Що таке тривожність? Причини тривожності в дітей. Причини та наслідки високого рівня тривожності в дітей. Методи діагностики тривожності. Чому потрібно вміти діагностувати рівень тривожності в дітей?

   Насправді, з проблемами тривожності психологи стикаються частіше, ніж з іншими. І природа цього явища полягає в тому, що тривожність є тим механізмом, що сигналізує про небезпеку й до того ж спричиняє значний дискомфорт людині. Під час входження у шкільне життя таке явище спостерігаємо серед першокласників, особливо серед тих, кому складно адаптуватися до нових умов. Тож перш ніж почати діагностику, потрібно розуміти її природу та особливості.

   Що таке тривожність? Насамперед потрібно розібратися, що таке дитяча тривожність і чи завжди це негативне явище? Тривожність у будь-якому віці не є чимось поганим. Негативний відтінок має високий рівеньтривожності, атому більшість психологічних методів (особливо опитувальників) спрямо-вана на визначення міри вияву цього феномену. У нормі тривожність може виникати у стресових чи непередбачуванихумовах як відповідь на очікувану загрозу чи неприємну ситуацію. Наприклад, учень, який не підготувався до важливої контрольної роботи, може почувати тривогу у зв'язку з імовірністю отримати низький бал. 

    Причини тривожності в дітей. Як і в багатьох психологічних якостях і властивостях, «крайні полюси» тривожності вказують наявність психологічних проблем. Хвилювання, яке призводить до того, що зникає мова й не дає змоги підняти руку на уроці, навіть якщо учень ретельно готувався, вказує на високий рівень тривожності.     Такі учні схильні до невротизації, мають труднощі в навчальній діяльності й самовираженні, соціальний стрес, почувають фрустрацію потреби в досягненні, виявляють послаблений фізіологічний опір стресам. Дуже низький рівень тривожності також свідчить про психологічні проблеми в учня й може вказувати на низький рівень зацікавленості і брак мотива¬ції до навчання. Учні з дуже низьким рівнем тривожності (особливо шкільної) не сприймають навчання й оточення як значуще, можуть виявляти схильність до невиправданого ризику та небезпеки в поведінці.

   Види тривожності: 

• погані відносини з однолітками (булінг);

• неуспішність у школі (як наслідок — занижена самооцінка й почуття провини);

• типологічні особливості нервової системи (меланхолійний тип темпераменту) тощо.

    Американський психолог Чарльз Спілбергер, досліджуючи феномен тривожності, виокремив два її види: реактивну (ситуативну) та особистісну. Стан реактивної тривоги виникає у стресових обставинах і залежить від рівня інтенсивності й суб'єктивного дискомфорту, обумовленого такими обставинами. Наприклад, ситуа- ція складання 3НО і вступ до вищого навчального закладу є тривалою стресовою ситуацією, яка обумовлює високий рівень тривожності у випускників. Спортивні змагання чи виступ на публіці може викликати менш тривалий стан ситуативної тривожності.

    Методи діагностики тривожності. Як виявити й оцінити тривожність у дітей? Для цього є психологічні методи, використання яких залежить від цілей і віку тих, кого досліджують. У дошкільному та молодшому шкільному віці в и користовують проективні методи, серед яких найпоширенішими є інтерпретативні методики «Обери обличчя» Р. Теммл, М. Дорки та В. Амен і ДАТ (дитячий апперцептивний тест), а також малюнкові техніки «Неіснуюча тварина», «Кактус» тощо.

   Чому потрібно вміти діагностувати рівень тривожності в дітей? Якісна і своєчасна діагностика тривожності в дітей має важливе практичне значення і слугує таким цілям:

• діагностика причин соматичних проблем дитини (низький рівень працездатності, порушення сну тощо);

• профілактика «зривів», пов'язаних із ситуаціями підвищених вимог до дитини (контрольні, конкурси, змагання);

• виявлення «груп ризику» для збереження і профілактики здоров'я дитини; 

• виявлення причин шкільної дезадаптації;

• вирішення труднощів соціалізації у школі.

   Високий рівень особистісної тривожності в дітей є серйозною проблемою, яка може призводити до значного послаблення емоційно-психологічного благополуччя в дорослому віці. Тому діагностика має бути системною і своєчасною.

Удачіна г. ( практичний психолог, учитель основ здоров'я Маріупольської ЗОШ І—III ст. № 41, Донецька обл.)

Рухливі ігри. Ігри для зняття емоційного напруження// Психолог (Шкільнгий світ) .-  2019 .- № 9 .- С. 34-37

Анотація: Про значення саме здоров'язбережувальних технологій. Тому що фізична активність — невід'ємна частина діяльності людини, необхідна для збереження та покращення здоров'я. Надані ігри для зняття емоційного напруження, тривожності.

   Фізична активність - невід'ємна частина діяльності людини, необхідна для збереження та покращення здоров'я. Проблеми зміцнення здоров'я молодого покоління завжди хвилювали спеціалістів. Результати дослі-джень захворюваності дітей підтверджують погіршення загального стану здоров'я. Недарма сучасна педагогіка надає великого значення саме здоров'язбережувальним технологіям.

   Ігри та релаксаційні вправи для зняття емоційного напруження. Більшість людей звикла до психічного і м'язового напруження, сприймаючи його як природний стан, не помічаючи його негативних наслідків. Засвоївши релаксацію, можна навчитися це напруження регулювати, розслаблятися з власної волі, на своє бажання.

   Мета вправ — повне розслаблення м'язів. Повна м'язова релаксація має позитивний вплив на психіку й підвищує душевну рівновагу. Психічна саморелаксація може викликати стан «ідейної порожнечі»: хвилинна відмова від навколишнього світу, яка дає необхідний відпочинок мозку.

   За допомогою ігор і релаксаційних вправ людина відпочиває й набирається сил для подальшої роботи. Далі надаються вправи.

Бондарчук І. (практичний психолог, Ладигівського НВК, с. Губин Старокостянтинівського р-ну, Хмельницька обл.)

Знижуємо рівень шкільної тривожності. Корекційне зайняття// Психолог (Шкільнгий світ) .-  2019 .- № 9 .- С. 68-95

Анотація: Розглядається проблема адаптації. Від того, наскільки успішним буде період адаптації, залежать подальше навчання та успіхи.

   Усі протягом життя стикаються з проблемою адаптації. Дитина йде до дитячого садка, дошкільник починає навчатися в школі, учень початкової школи переходить до основної школи, випускник вступає до закладу вищої освіти, людина змінює місце проживання... Від того, наскільки успішним буде період адаптації, залежать подальше навчання та успіхи. Тому, на мою думку, цій проблемі слід приділити значну увагу.

   Проблема переходу учнів початкової школи до основної школи є досить глибокою. Вона полягає також у переході учнів до іншої школи, де п'ятикласники — це наймолодші учні, яким доводиться засвоювати закони нової школи. На цьому етапі стикаємося з проблемою тривожності. Тривожність визначають як відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке почуття небезпеки, які виникають під час адаптації до середовища та виконання різних видів діяльності.

   Цикл корекційних занять спрямовано на підвищення рівня адаптації, розвиток емоційної сфери, індивідуальності й взаємоповаги і послаблення тривожності учнів 5-го класу. Заняття з учнями передбачають ю зустрічей, які створено в тренінговій формі. Кожне заняття починають із релаксаційних вправ та ігор, спрямованих на контакт і згуртованість, які послаблюють напруження і є тілесно зорієнтованими.

   Такі заходи на підсвідомому рівні послаблюють «бар'єри» й агресивність. Поступово, зі збільшенням довіри, група переходитьдо складніших вправ, ігор і бесід, наголошують на обговоренні групою всього, що відбулося на занятті, вербалізації.

   Робота щодо подолання тривожності може здійснюватися на трьох взаємопов'язаних і взаємовпливальних рівнях:

• навчання учня прийомів і методів регуляції хвилювань, посиленої тривожності;

• розширення функціональних і операціональних можливостей учня, формування в нього необхідних навичок, умінь, знань тощо, що зумовлює високий рівень навчальних досягнень,ство- рення «запасу міцності»;

• «перебудова» особливостей

   Тривалість кожного заняття — 45 хв. Далі надаються приклади занять.

Хачатурян Ю. ( дефектолог, учитель-логопед Тарасівської ЗОШ І—III ст., Київська обл.)

Психогімнастика. Метод корекції шкільної тривожності// Психолог (Шкільнгий світ) .-  2019 .- № 9 .- С. 4-7

Анотація: Розглядається проблема порушення психологічного здоров'я, що    призводить до підвищення рівня тривожності та зміни звичного способу життя.

   Радість, захоплення, здивування — емоційні прояви психічного життя індивіда. Ці емоційні стани так само невід'ємні, як печаль, занепокоєння, тривога, страх. Дитячі страхи найчастіше зникають безслідно. Якщо вони зберігаються тривалий час, то це є ознакою нервової ослабленості дитиьу., неправильної поведінки батьків, незнання ними психічних особливос¬тей дитини, наявності в них самих страхів, конфліктних відносин у сім'ї. Порушення психологічного здоров'я призводить до підвищення рівня тривожності та зміни звичного способу життя.

   Про тривожність у школярів.   Тривожність є стійкою характеристикою особи-стості як її властивість, що відбиває потенційну схильність розцінювати різні ситуаціїякі містять підвищену загрозу. Причинами підвищеного рівня тривожності школярів є стиль виховання в дошкільному віці, порушення дитячо-батьків-ських відносин. Порушення емоційного контакту з дорослими, які оточують дитину, призводять до формування низької самооцінки, почуття неповноцінності. Надалі ці психологічні порушення стають проблемою і негативно позначаються на освіті.

   Потрібно розрізняти тривожність і тривогу. Діти можуть відчувати тривожність у різних - миттєвих ситуаціях, у тому числі і в тих, що викликають занепокоєння. Тривога виникає епізодично тоді, коли є причини. Шкільні тривоги не тільки позбавляють дітей емоційного комфорту, радості навчання, а й призводять до формування дитячих неврозів і школобоязні.

   У тривожних дітей можна відзначити значну різницю в поведінці на уроках і поза ними. Поза уроками вони — активні, товариські і безпосередні, а на уроках — скуті й напружені. На запитання педагогів відповідають тихим голосом, можуть навіть почати заїкатися. Мовлення може бути як швидке, так і повільне, ускладнене. Тривожні діти мають схильність до шкідливих звичок невротичного характеру, а саме: вони можуть гризти нігті, смоктати пальці, крутити волосся тощо. Такі маніпуляції зі своїм тілом зменшують у них емоційне напруження, заспокоюють.

   Термін «Психогімнастика» може мати широке і вузьке значення. Психогімнастика у вузькому значенні — це ігри, етюди, в основі яких лежить використання рухової експресії як головного засобу комунікації в групі. Така психогімнастика спрямована на вирішення завдань групової психокорекції: встановлення контакту, зняття напруження, відпрацювання зворотного зв'язку тощо.

   У широкому сенсі психогімнастика — це курс спеціальних занять, спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін психіки людини як пізнавальної, так і емоційно-особистісної сфери. Психогімнастика як невербальний метод групової роботи передбачає вираження переживань, емоційних станів, проблемзадопомогою рухів, міміки.

   Методика призначена для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку і становить курс із 20 занять тривалістю близько трьох місяців із частотою зустрічей -  заняття на тиждень. Заняття триває від 25 хв до і год 30 хв. Тривалість заняття залежить від віку, властивостей уваги і поведінки дітей. Заняття будують за пев-ною схемою і складаються з чотирьох ланок або фаз. 

   Далі надаються вправи для корекції тривожності.

Росінська, Олена. 

 Усе, що мене не вбиває... // Однокласник : популярний  ілюстрований  журнал для підлітків. - 2022. - № 6. - С. 28-31 

Анотація: Йдеться про історіх тих, хто зіткнувся з війною ще в далекому 2014 році.

   Ми живемо в стані війни уже не перший місяць... І саме зараз настає такий період, який можна назвати найважчим: здається, що війна триватиме вічно. Ми щодня відчуваємо хвилювання й біль від чергових новин, і ніхто не може цього уникнути, навіть діти. Думаю, і дорослим, і підліткам цей стан нелегко витримувати, тому сьогодні поговоримо про те, як його пережити, і про те, що буде далі. Адже далі, після перемоги, буде життя, і сьогодні вже треба думати про те, як подолати наслідки нинішніх переживань.

   Коли ми потрапляємо у важку ситуацію, відчуваємо постійну тривогу, нам хочеться, щоб це закінчилося якнайшвидше. Це так, наче ми хочемо випливти з бурхливої ріки тривоги й опинитися на твердій землі, хочемо бути спокійними, упевненими в завтрашньому дні. Але часом саме це бажання підштовхує нас до нетерплячки, навіть агресії, які ще більше загострюють

складний психологічний стан.

   Іноді терпіння — наша найважливіша зброя, те, що робить нас сильнішими, дозволяє не про сто вижити, а й зберегти себе. І варто замислитися про це вже зараз. Може, тобі здається, що повернутися до нормального життя буде не просто важко, а й неможливо? Повір, це не так. Психіка людини адаптується до нових станів, запускає процеси вирівнювання важких спогадів та приємних переживань, котрих потребує і які з часом переважатимуть.

   Розказані історії тих, хто зіткнувся з війною ще в далекому 2014-му, коли росія вдерлася в наші кордони й почала окупацію регіонів сходу України. Ще тоді вони були змушені покинути домівку, переїхати в інше місто, розпочати життя заново. Зараз вони вже дорослі — юнаки й дівчата. А нам із тобою буде важливо почути, що підтримувало їх тоді, що надихає зараз.

   Євген, випускник 11-го класу однієї з київських шкіл. З початком активної фази бойових дій Євген нікуди не виїжджав з Києва, навпаки, його родина прийняла в себе родичів з Чернігова. На мої запитання «як там у Києві» Женя завжди відповідає: «В нас усе добре»...У 2014-му родина хлопця покинула Донецьк, йому тоді було майже 11.

— Як ти почувався на новому місці?

— Київ мені подобався, колись я навіть хотів пожити тут. І от, на жаль, за таких сумних обставин бажання здійснилося. Почувався тоді досить добре. Сумував тільки, що втратив багато друзів, які роз’їхалися різними регіонами чи навіть країнами. Гадаю, цей переїзд не завдав мені великої шкоди, я швидко

адаптувався.

- Що б ти порадив підліткам, які сьогодні переживають те, що ти вперше пережив у 2014-му?

- Я порадив би знаходити друзів у кожному новому місці, знаходити захоплення, те, що підтримає вас у цей

час. Труднощі нас загартовують, роблять сильнішими й мудрішими, додають життєвої стійкості. Я ще ніколи не

бачив такої згуртованості українців, як тепер. Перемога буде за нами, я в це вірю.

   Станіслав, випускник магістратури. Коли Стасові було 14, він виїхав з Донецька до Києва, вступив до коледжу, а потім до університету. Тоді йому довелося швидко подорослішати, жити в гуртожитку, самостійно дбати про себе.

— Як гадаєш, що ти здобув через ті обставини, чого навчився?

— Доля зусиллями моїх рідних зберегла наше життя. Це головне. А навчився... Можу впевнено сказати: всього навчився, хіба що ходити, читати, писати я міг і до цього (усміхається). Чи став ти сильнішим завдяки пережитому? Точно не сильнішим. Бо це рана внутрішня, яку ще й роз’ятрили нещодавно. Ще не минув час для усвідомлення, бо ці події тривають от уже вісім років. Відчув, власне, повторну травму. Тільки тепер зрозумів, що близькі зробили для мене тоді, що самі пережили, що втратили.

— Що б ти хотів сказати підліткам, які зараз переживають війну разом з усією країною?

— Не знаю навіть, бо відбувається геноцид українського народу. Що сказати дитині без кінцівки або дитині, в якої загинули батьки? Моє серце з кожним, хто це переживає. Можу тільки побажати сил та наснаги, віри в завтрашній день.

   Олеся переїхала в Ірпінь в 2014 році. 

- Олеся, що ти відчувала, коли їхала з дому в 2014-му, чи пам’ятаєш ті свої почуття?

— Пам’ятаю, що наче в одну мить мені довелося стати дорослою, і я одразу ж відчула відповідальність за себе. Звісно, було дуже страшно, особливо коли бачила людей зі зброєю. їх тоді в Донецьку було багато. Місто зовсім не було схоже на те, до якого я звикла з дитинства.

    Олеся сказала дуже важливу річ: треба говорити про свої переживання, ділитися з близькими, з друзями, якщо є можливість, порадитися з психологом, словом, не закриватися в собі. Невисловлені почуття можуть накопичуватися й потім зрезонувати сильнішими переживаннями, стресовими розладами. Якщо тобі хочеться плакати чи навіть кричати, не треба думати, що з тобою щось не так, адже кожна психічно здорова людина має почуття, може перебувати у стресі. Спілкування потрібне для збереження стабільного внутрішнього стану.

   Є добре відома фраза: «Усе, що не вбиває, робить мене сильнішим». Психологи вважають, що ця фраза досить підступна й не щира, адже закликає до бравади в оцінці своїх переживань. Виходить, коли мені важко, лячно чи нестерпно — я слабак. Але це не так! Якщо тобі страшно, боляче, нестерпно важко — ти живий. Слід говорити про свої переживання. Це важливий крок до усвідомлення. Усвідомлення — важливий крок для подолання.